25 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 448/718/17 пров. № А/857/7509/20
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Запотічного І.І., Макарика В.Я.
при секретарі судового засідання: Волошин М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 15.05.2020 року (рішення ухвалене у м. Мостиська судом у складі головуючого судді Білоуса Ю.Б., повний текст рішення складено 15.05.2020р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС та Галицької митниці Держмитслужби, третя особа - в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальник управління протидії митним правопорушенням Скоромний Ярослав Ігорович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил,-
У червні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС та Галицької митниці Держмитслужби, третя особа - в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальник управління протидії митним правопорушенням Скоромний Ярослав Ігорович про скасувати постанову в.о.заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромного Я.І. від 12.06.2017року в справі про порушення митних правил №1911/20900/17.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 17 травня 2017 року він перетинав кордон в зоні митного контролю пункт пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС із Республіки Польща до України. Саме тоді вперше він довідався, що за ним рахується автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S320», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 . Про внесення його даних в реєстраційні документи йому нічого не відомо. Водію даного автомобіля, який перетинав з ним кордон 31 травня 2014 року о 15:42 він не надавав жодних своїх документів для оформлення машини, свого особистого підпису не ставив також на жодних документах. Перетинав кордон в даному автомобілі виключно як пасажир. Все це він пояснював працівникам митниці. В.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромний Я.І. безпричинно не взяв його доводи до уваги. Хоч він 12 червня 2017 року приходив у Львівську митницю і давав пояснення, вони не відображені в постанові в справі про порушення митних правил. Крім цього, зазначає, що 09 червня 2017 року він звернувся із заявою про злочин в правоохоронні органи по даному факту. Цього також не було враховано. Також, вказує, що протягом 2014-2017 року він неодноразово перетинав кордон, але жодних претензій з приводу автомобіля до нього не було, а тому заперечує і строки накладення на нього штрафу. Просив позов задоволити.
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 15.05.2020 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромного Ярослава Ігоровича від 12.06.2017року в справі про порушення митних правил №1911/20900/17 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.3 ст.470 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 гривень.
Рішення суду першої інстанції оскаржила Галицька митниця Держмитслужби. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.05.2017 року головним державним інспектором відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС Тхір Н.М. складено протокол про порушення митних правил №1911/20900/17, відповідно до якого встановлено, що 17.05.2017року о 18.37год в зону митного контролю пункту пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС із Республіки Польща до України в'їхав автомобіль марки «AUDI A6», реєстр.номер RP53321, під керуванням громадянина України ОСОБА_2 разом із 4 пасажирами.
В ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення даних про нього та осіб, які ним переміщуються, в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України виявилось, що пасажир вищевказаного автомобіля гр.України ОСОБА_1 31.05.2014року о 15.42 год. через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС по смузі руху митного контролю «зелений коридор» ввіз автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S320», реєстр.номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплати при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст.95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Одночасно було встановлено відсутність АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України інформації про вивезення за межі митної території України вказаного автомобіля станом на 17.05.2017року.
Даним протоколом констатовано, що гр. ОСОБА_1 перевищив встановлений статтею 95 МК України строк доставки товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем до митного органу призначення більше ніж на 10 діб і його дії кваліфіковано за ч.3 ст.470 МК України.
12.06.2017 року на підставі вищевказаного протоколу в.о.заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромним Я.І. винесено оскаржувану постанову у справі про порушення митних правил №1911/20900/17, якою позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 8500 гривень.
Статтею 529 МК України передбачено, що постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.6 ст.530 МК України перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 531 Митного кодексу України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:
1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;
2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду;
3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;
4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;
5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;
6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Частиною 1 ст.90 МК України визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст.102 МК України, митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем митного органу призначення. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).
Згідно ч.3 ст.470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 1 ст.458 Митного кодексу України визначає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:
1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;
2) поясненнями свідків;
3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;
4) висновком експерта;
5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Судовою колегією апеляційного суду встановлено та підтверджується матеріалами справи, що спірна постанова про порушення митних правил була винесена лише на підставі відомостей взятих з баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України, а саме щодо ввезення 31.05.2014року ОСОБА_1 автомобіля марки «MERCEDES-BENZ S320», реєстр. номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , на митну територію України в режимі «транзит» та відсутності інформації про вивезення ним за межі митної території України вищевказаного автомобіля станом на 17.05.2017року.
Проте, інші докази, передбачені ст.495 МК України, на основі яких встановлено вину позивача у вчиненні інкримінованого йому порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України, відсутні.
Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби від 17.11.2005 № 1118 (далі Правила № 1118) встановлено порядок митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України.
Відповідно до пункту 3 розділу 1 Правил № 1118 транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред'явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою.
Згідно пункту 7 розділу І Правил № 1118, власник ТЗ (транспортного засобу) або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії, зокрема, таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо.
Як передбачено абзацом 4 п. 9 цих Правил, не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
Підпунктом 3.1. п. 3 розділу IV Правил № 1118 передбачено, що у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого ТЗ здійснюється в усній формі
Таким чином, усне декларування ТЗ здійснюється лише у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом належного йому ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі. В усіх інших випадках митне декларування ТЗ здійснюється у письмовій формі з поданням митному органу оригіналів згаданих вище документів для огляду та їх копій, які після митного оформлення залишаються в справах митного органу.
Разом з тим, зазначені норми Правил № 1118 залишились поза увагою відповідача, та відповідач жодних документів щодо наявності у позивача права власності або користування (у тому числі з правом розпорядження) на спірний транспортний засіб та уповноваження інших осіб на пред'явлення автомобіля для здійснення митного контролю і митного оформлення не надав.
Пунктом 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 451 визначено, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється, зокрема, шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України.
Відтак, при ввезенні громадянами на митну територію України транспортних засобів в режимі транзит, такий громадянин зобов'язаний надати, а працівник митному органу зобов'язаний вимагати надання оригіналів та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних документів на транспортний засіб.
Відповідно до статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Таким чином, належними та достатніми доказами в підтвердження факту ввезення позивачем згаданого вище транспортного засобу в режимі транзит на митну територію України за умови, що позивач заперечує цей факт, є документи, які повинні були подаватися при переміщенні ТЗ через митний кордон України та копії яких повинні були залишатися в справах митного органу.
Як стверджує у своїх поясненнях позивач, що вищевказаний автомобіль не ввозився ним на територію України і він не має до вказаного транспортного засобу жодного відношення, у даному автомобілі він перебував виключно як пасажир, всі документи при митному оформленні подавав водій даного автомобіля, з яким жодних домовленостей про те, що автомобіль буде оформлено на нього не було.
Однак, 07.08.2017року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12017140230000486 було зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 07.08.2017року про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, а саме про те, що невідома особа шахрайським способом, шляхом зловживання довірою зареєструвала на нього ( ОСОБА_1 ) право власності на автомобіль марки «Мерседес Бенц», н/з НОМЕР_3 , на іноземній реєстрації та виїхала ним на територію України через митний пост «Шегині», після чого в Республіку Польща на даному транспортному засобі не поверталась, внаслідок чого спричинила ОСОБА_1 матеріальну шкоду. По даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 визнано потерпілим. Постановою слідчого СВ Мостиського ВП Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області Єпіксімова П.І. від 28.11.2018року вищевказане кримінальне провадження №12017140230000486 від 07.08.2017 року, - закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Згідно ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.495 МК України посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
За таких обставин, апеляційний суд переконаний, що в.о.заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромний Я.І. при розгляді справи про порушення митних правил №1911/20900/17 зобов'язаний був, на підставі доказів передбачених ст.495 МК України, належними чином з'ясувати усі обставини справи, зокрема, з'ясувати факт ввезення саме позивачем вищевказаного транспортного засобу на територію України та відповідно до встановлених фактів дати правильну юридичну оцінку діям позивача. Однак, вказаних обставин у порушення вимог ст.489 МК України посадовою особою Львівської митниці не враховано, тобто оскаржувана постанова винесена без урахування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки матеріали справи не містять достатніх належних і допустимих доказів того, що саме позивач здійснив ввезення на митну територію України вказаного вище транспортного засобу, суд приходить до висновку про протиправність накладення на нього адміністративного стягнення за порушення митних правил.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 по справі №166/722/17.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Мостиського районного суду Львівської області від 15.05.2020 року у справі №448/718/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді І. І. Запотічний
В. Я. Макарик
Повне судове рішення складено 26.08.2020р.