20 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 466/9992/19 пров. № А/857/3554/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Кушнерика М.П., Заверухи О.Б.,
з участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (суддя першої інстанції Сасевич О.М., м. Львів, повний текст складено 21.02.2020),
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій щодо відмови та зобов'язання призначити їй з 18.03.2019 пенсію за віком, обчисливши заробітну плату та розмір пенсії, згідно із ст.ст. 27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням середньої заробітної плати в України, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії за 2018, 2017, 2016 роки та провести нарахування належної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2017, 2016 роки. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 18.03.2019 пенсію за віком, обчисливши заробітну плату та розмір пенсії, згідно із ст.ст. 27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням середньої заробітної плати в України, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії за 2018, 2017, 2016 роки та провести нарахування належної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Вважає його безпідставним і необгрунтованим. Просить скасувати його та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що позивачу первинно з 03.01.2001 була призначена пенсія на пільгових умовах по Списку № 2, а згодом на підставі її заяви від 11.12.2001 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», що є різновидом пенсії за віком. Також зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо врахування під час призначення пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016, 2017 та 2018, оскільки показник середньої заробітної плати, який відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для призначення пенсії був врахований під час первинного призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (в частині розмежування джерел фінансування), і відповідно, під час призначення пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залишається незмінним і перевизначенню не підлягає.
Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу.
У судове засідання представники сторін не з'явились, хоча були повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення та підтвердження про отримання повістки електронною поштою суб'єктом владних повноважень.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. З 03.01.2001 їй призначено пенсію за віком на пільгових умовах по списку №2.
11.12.2001 позивача переведено на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі її заяви.
18.03.2019 ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського відділу обслуговування громадян в м.Львові (сервісний центр) із заявою про переведення з одного з одного виду пенсії на інший, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відділом з призначення та перерахунків пенсії №10 Управління застосування пенсійного законодавства, з 18.03.2019 здійснено переведення на пенсію за віком по списку №2, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведено перерахунок пенсії від стажу із застосуванням середньої заробітної плати 4404,35 грн.
У подальшому, на письмове звернення щодо невірного застосування показника середньої заробітної плати при призначенні пенсії за віком, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачу рішенням ГУПФ України у Львівській області (Відділ з питань перерахунків пенсій №10 Управління застосування пенсійного законодавства) від 19.11.2019 №4584/03.11-32 було відмовлено у перерахунку пенсії за віком.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та сторонами не оспорюється, ОСОБА_1 з 03.01.2001 призначена пенсія за віком на пільгових умовах, 11.12.2001 її переведено на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше
20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно вимог статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
При цьому, при обчисленні позивачу пенсії за Законом України «Про державну службу» показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні не враховувався.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Статтею 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-IV (в редакції станом на 18.03.2019) заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
На підставі заяви позивача в березні 2019 року їй було призначено пенсію за віком на підставі Закону №1058-IV, під час обчислення якої, відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-IV підлягав врахуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (показник - Зс).
За таких обставин, враховуючи що раніше при обчисленні пенсії позивачу показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні не враховувався і при обчисленні пенсії у березні 2019 року підлягав застосуванню вперше, а тому застосуванню підлягав показник за три календарні роки, що передують такому призначенню пенсії у 2019 році.
Посилання відповідача на положення частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, як на підставу для незастосування показника середньої заробітної плати за три попередні роки є безпідстанвим, оскільки цією нормою передбачено можливість застосуванням того показника середньої заробітної плати (доходу), який уже враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Оскільки, як встановлено судом, раніше під час обчислення пенсії позивачу показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні не враховувався, що виключає можливість врахування іншого показника ніж за три роки, що передують призначенню пенсії в березні 2019 року.
Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а, від 14 лютого 2018 року у справі №465/5246/17, від 23 жовтня 2018 у справі №334/2653/17, від 13 грудня 2018 у справі №185/860/17, від 18 грудня 2018 року у справі №520/12961/16-а, від 06 лютого 2019 року у справі №333/1856/17, від 18 жовтня 2019 року у справі №185/2603/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції про підставність позовних вимог.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді М. П. Кушнерик
О. Б. Заверуха
Повний текст постанови складено 26 серпня 2020 року.