Справа №265/4090/20
Провадження №2/265/1274/20
25 серпня 2020 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі
головуючого судді Адамової Т. С.,
за участю секретаря судового засідання Онищука О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Маріуполя Донецької області цивільну справу за позовом Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат державного бюджету,
за участю:
представника позивача Прудніченкової А.Д.,
відповідачки ОСОБА_1 ,
23 червня 2020 року до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат державного бюджету. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що громадянка України ОСОБА_1 надавала сприяння у перебуванні на території України громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_2 , який був нелегальним мігрантом на той час. Відповідачка була обізнана про те, що громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_2 є нелегальним мігрантом та знаходиться на території України з порушенням міграційного законодавства. 07 листопада 2019 року ОСОБА_2 витворений за межі території України на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області про примусове видворення за межі України із поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства (справа № 263/13218/19). 19 вересня 2019 року відносно відповідачки складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 206 КУпАП, постановою її було визнано винною та нею сплачено штраф у розмірі 5100 гривень. Громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_2 видворений за межі території України 07 листопада 2019 року, про що свідчить акт про повернення пасажира. Згідно з актом про фактичне здійснення витрат про примусове видворення іноземців (особи без громадянства) за рахунок власних коштів особи чи приймаючої сторони складає 0 гривень, а за рахунок державного бюджету 13189 гривень. На підставі акту про фактично здійснені витрати про примусове видворення іноземців (особи без громадянства) Головним управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області відповідачці надісланий лист від 13 грудня 2019 року, яким запропоновано в досудовому порядку, добровільно сплатити витрати бюджету на примусове видворення іноземця. 19 грудня 2019 року відповідачка звернулася до позивача із заявою, в якій зазначила про відмову сплачувати витрати державного бюджету на примусове видворення ОСОБА_2 . На підставі викладеного, керуючись ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. ст. 42, 43 ЦПК України, позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 витрати, завдані внаслідок видворення громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_2 за межі території України у розмірі 13189,11 гривень та судовий збір у розмірі 2102 гривень.
Відповідачка своїм правом на подачу відзиву не скористалася.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 липня 2020 відкрито провадження у справі, розгляд вказаної цивільної справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, роз'яснено учасникам їх право та строки на подачу відзиву на позов та відповіді на відзив.
Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просила позовні вимоги задовольнити.
Відповідачка позовні вимоги не визнала та пояснила, що дійсно у квітні 2019 року вона надала ОСОБА_2 та його родині для проживання будинок, який дістався їй у спадок від батька, за адресою: АДРЕСА_1 . Договір про надання помешкання в тимчасове користування не укладався, грошей за користування житлом вона не отримувала, вони просто доглядали за будинком. Свою провину вона визнала і за це сплатила штраф у розмірі 5100 гривень. Відшкодовувати витрати, пов'язані з видворенням ОСОБА_2 , відмовляється, оскільки вважає, що вже понесла покарання за надання йому житла у вигляді штрафу. Крім того, вона його у країну не запрошувала і раніше знайома з ним не була.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 04 вересня 2019 року ОСОБА_2 витворений за межі території України на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 вересня 2019 року про примусове видворення за межі України із поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства (справа № 263/13218/19).
Так, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 09 жовтня 2019 року, остання зазначила, що у квітні 2019 року вона надала ОСОБА_2 та його родині для проживання будинок, який дістався їй у спадок від батька, за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріальної вигоди вона не мала, договір про надання помешкання в тимчасове користування не укладався.
19 вересня 2019 року відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 206 КУпАП, серії ПР МДО № 000511 та постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПН МДО № 000509.
Як зазначила у судовому засіданні відповідачка, свою провину за вказаним правопорушенням вона визнала, та одразу сплатила штраф у розмірі 5100 гривень, про що свідчить квитанція.
Громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_2 видворений за межі території України 07 листопада 2019 року, про що свідчить акт про повернення пасажира.
Згідно з актом про фактичне здійснення витрат про примусове видворення іноземців (особи без громадянства) за рахунок власних коштів особи чи приймаючої сторони складає 0 гривень, а за рахунок державного бюджету 13189 гривень 11 копійок.
На підставі акту про фактично здійснені витрати про примусове видворення іноземців (особи без громадянства) Головним управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області відповідачці надісланий лист, яким запропоновано в досудовому порядку, добровільно сплатити витрати бюджету на примусове видворення іноземця.
Згідно заяви ОСОБА_1 від 19 грудня 2019 року, остання відмовилася від сплати витрат на видворення ОСОБА_2 , оскільки вона не є приймаючою стороною.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронним доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 77 ЦПК України належним визнається доказ, який містить інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми доказами у відповідності до ст. 80 ЦПК України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Представлені суду докази відповідають замісту статей 77 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.
Враховуючи наведене, досліджуючи представлені суду докази, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог, а саме, що відповідачка порушила порядок надання іноземцю житла.
Доводи відповідачки про те, що вона не є приймаючою стороною громадянина Таджикистана ОСОБА_2 , та не має до нього та його родини ніякого відношення, не підтверджені жодними доказами. Разом з тим, факт надання нею житлового будинку для проживання ОСОБА_2 та його родини, судом встановлений та не оспорюється відповідачкою.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які відповідно до рішення суду підлягають примусовому видворенню за межі України, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, в установленому законом порядку. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних із видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок державного бюджету. Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали іноземців та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення строку перебування, за рішенням суду в установленому законом порядку відшкодовують витрати, завдані державі внаслідок видворення зазначених іноземців та осіб без громадянства.
За змістом ч. 3 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» до кошторису витрат, необхідних для виконання рішення про примусове видворення іноземця та особи без громадянства, включається вартість:
- проїзних квитків для іноземця та особи без громадянства та осіб, які його супроводжують;
- послуг з утримання іноземця та особи без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні;
- послуг з ідентифікації особи;
- послуг з оформлення документів та вчинення інших дій, пов'язаних із примусовим видворенням, тощо.
Облік витрат, пов'язаних із примусовим видворенням, ведуть центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, органи охорони державного кордону, про що у двох примірниках складається акт за встановленою формою відповідно Міністерством внутрішніх справ України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту державного кордону.
Застосовуючи вказані положення чинного законодавства до спірних відносин сторін, суд приходить до висновку, що з огляду на те, що ОСОБА_1 надала квартиру для проживання громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_2 , тобто надала йому житлову площу та не вжила заходів до забезпечення у встановленому порядку його своєчасної реєстрації, добровільно не відшкодовано витрати, завдані державі внаслідок його примусового видворення, встановлені витрати необхідно відшкодувати за рахунок відповідачки.
Оскільки позивачем при звернені до суду із позовом сплачений судовий збір у розмірі 2102 гривень, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2102 гривень.
На підставі ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 22.09.2011 року, керуючись ст. ст. 12, 81, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат державного бюджету, - задовольн
ити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області витрати, завдані внаслідок видворення громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_2 за межі території України у розмірі 13189 (тринадцять тисяч сто вісімдесят дев'ять) гривень 11 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області судовий збір у сумі 2102 гривни.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін у справі:
Позивач: Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 37841728, юридична адреса: вул. Митрополитська, 20, м. Маріуполь, 87515.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 26 серпня 2020 року.
Суддя Адамова Т.С.