м. Вінниця
20 серпня 2020 р. Справа № 120/2709/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними постанов державного виконавця,
22 червня 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся її представник до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), у якій просить визнати протиправними постанови старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 09 жовтня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 172103,96 гривні, а також від 16 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 09 жовтня 2019 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 серпня 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції борг за договором кредиту №0014/035-43/50022 від 11 липня 2007 року в сумі 65848,70 доларів США.
29 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці видано виконавчий лист №2-2652/09.
04 червня 2018 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Заверухою Ж.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП №56348705 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Вінниці №2-2652/09.
В подальшому, позивачем добровільно виконано грошове зобов'язання та сплачено стягувачу кошти за кредитним договором №0014/035-43/50022.
09 жовтня 2019 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пращуком В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Разом із тим, 09 жовтня 2019 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пращуком В.В. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 172103,96 гривні, а 16 жовтня 2019 року - постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови від 09 жовтня 2019 року про стягнення виконавчого збору в сумі 172103,96 гривні.
Не погодившись із постановами про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 26 червня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху у зв'язку із тим, що позивачем не надано документу про сплату судового збору за звернення до суду з позовною вимогою щодо оскарження постанови старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про стягнення виконавчого збору або документу, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання вимог ухвали від 26 червня 2020 року представником позивача подано до суду заяву, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1721,03 гривні.
Ухвалою від 10 серпня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією з ухвалою встановлено відповідачу 2-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду в строки, визначені ухвалою від 10 серпня 2020 року, не надійшов. Водночас, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 10 серпня 2020 року отримана відповідачем, що підтверджується розпискою про вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.
З огляду на те, що ухвалою від 10 серпня 2020 вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 серпня 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції борг за договором кредиту №0014/035-43/50022 від 11 липня 2007 року в сумі 65848,70 доларів США.
Вказане судове рішення набрало законної сили, у зв'язку із чим 29 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці видано виконавчий лист №2-2652/09.
04 червня 2018 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Заверухою Ж.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП №56348705 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Вінниці №2-2652/09. Цією ж постановою стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 172103,95 гривні.
10 вересня 2019 року між акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та акціонерне товариство «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги, згідно із яким первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні права вимоги за кредитним договором №014/035-43/50022.
Цього ж дня, 10 вересня 2019 року між акціонерним товариством «Оксі Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» укладено договір відступлення права вимоги, предметом якого визначено, що кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором №014/035-43/50022.
В подальшому іншим договором від 10 вересня 2019 року, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та громадянином ОСОБА_2 , визначено, що кредитор відступив новому кредитору право вимоги за кредитним договором №014/035-43/50022.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 листопада 2019 року у справі №127/2-2652/09 замінено сторону виконавчого провадження з акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ОСОБА_2 з виконання рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 03 серпня 2009 року у цивільній справі №127/2-2652/09.
ОСОБА_1 добровільно виконала боргові зобов'язання перед кінцевим кредитором ОСОБА_2 .
Разом із тим, 09 жовтня 2019 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пращуком В.В. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 172103,96 гривні, а 16 жовтня 2019 року - постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови від 09 жовтня 2019 року про стягнення виконавчого збору в сумі 172103,96 гривні.
Надаючи правову оцінку постановам державного виконавця, що оскаржуються, суд зважає на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання примусового виконання рішень врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон).
Частиною 1 статті 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону).
За приписами частини 5 статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина 2 статті 27 Закону).
Разом із тим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За приписами частини 3 статті 40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною 4 статті 42 Закону на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Отже, наведені норми свідчать про те, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору в такому випадку обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Окрім того, на розвиток приписів Закону України "Про виконавче провадження" 02 квітня 2012 року наказом Міністерства юстиції України №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5) затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, пунктом 22 розділу ІІІ згаданої Інструкції передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Таким чином, наведеними приписами Інструкції підтверджуються твердження про те, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим документом.
Отже, на завершення слід підсумувати, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір в розмірі 10 відсотків обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №824/172/18, від 11 вересня 2019 року у справі №553/196/18, від 03 березня 2020 року у справі №260/801/19 та ряду інших.
Однак, як слідує із матеріалів справи, 04 червня 2018 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2652/09, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці, щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу за договором кредиту №0014/035-43/50022.
09 жовтня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із поданням письмової заяви стягувача про повернення виконавчого документа.
Тобто, виконавчий документ повернуто стягувачу саме на підставі поданої ним заяви, а не у зв'язку із здійсненням державним виконавцем дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача відповідних сум.
За наведених підстав постанова про стягнення із боржника виконавчого збору в сумі 172103,96 гривні від 09 жовтня 2019 року, а також постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 172103,96 гривні від 16 жовтня 2019 року є протиправними, а тому позовні вимоги належить задовольнити.
Водночас, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
При цьому, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання протиправними постанов, що оскаржуються, а вимог щодо їх скасування позивачем не заявлено, тому з урахуванням приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вирішив вийти за межі позовних вимог та скасувати постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 09 жовтня 2019 року про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 172103,96 гривні та про відкриття виконавчого провадження від 16 жовтня 2019 року щодо примусового виконання постанови від 09 жовтня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 172103,96 гривні.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити шляхом визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, що оскаржуються.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір в розмірі 2561,83 гривню, що підтверджується квитанціями від 22 червня 2020 року та від 09 липня 2020 року.
Відтак, на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2561,83 гривню за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 09 жовтня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 172103,96 гривні.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 16 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови від 09 жовтня 2019 року про стягнення виконавчого збору в сумі 172103,96 гривні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 2561 (дві тисячі п'ятсот шістдесят одну) гривню 83 копійки.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 6 статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 295 КАС України якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Відповідач: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40143408).
Повний текст рішення складено 20.08.2020
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович