11 серпня 2020 року Справа № 160/8406/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЮхно І. В.
при секретаріГлавчеві В.Ф.
без участі представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі представників сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа: Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», про визнання протиправною та скасування постанови, -
22.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа: Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни за №61968066 від 05.05.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з оскаржуваною постановою про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2020 року №61968066, оскільки виконавчим округом відповідача є м. Київ. Відповідач має здійснювати дії, пов'язані з відкриттям виконавчого провадження в територіальних межах м. Києва. Позивач не зареєстрована та не проживає у м. Києві та Київській області, жодного майна (як рухомого, так і не рухомого) на території м. Києві або Київської області не має.
На думку позивача, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню судом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням/викликом учасників справи та призначено справу до розгляду на 31.07.2020 року, а також витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №61968066.
31.07.2020 року у судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Станом на 31.07.2020 року від відповідача до суду відзиву на позовну заяву та витребуваних документів не надходило.
Судом відкладено розгляд справи на 03.08.2020 року.
03.08.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.
03.08.2020 року у судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Судом відкладено розгляд справи на 11.08.2020 року у зв'язку з відсутністю технічної можливості отримання процесуальних заяв та документів, в зв'язку з тим, що 03.08.2020 року з 07год. 40 хв. до 16 год. 00 хв. була припинена подача електропостачання до будівлі суду, у зв'язку з чим робота користувачів КП "Діловодство спеціалізованого суду" у цей період зупинена, що підтверджується довідкою ПАТ "Підприємства з експлуатації електричних мереж "Центральна енргетична компанія" від 04.08.2020 року №06-30775/20 та актом від 03.08.2020 року складеним в.о. начальника відділу інформаційних технологій Дніпропетровьского окружного адміністративного суду Духом В.М .
На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року на адресу суду від відповідача 11.08.2020 року засобами електронного зв'язку надійшов відзив на позовну заяву.
В наданому до суду відзиві зазначено, що стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Перший Міжнародний Український Банк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4. На вказаному рахунку залишок коштів становить 1 грн. Тобто ОСОБА_1 є власником рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою АТ «Перший Міжнародний Український Банк». Порушення Закону України «Про виконавче провадження» відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Враховуючи вищезазначене, дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №61968066 від 05.05.2020 року, відповідають вимогам встановленим Законом України «Про виконавче провадження», а позивачем не надано доказів щодо протиправності вищезазначеної постанови, що призводить до відмови в задоволенні позовних вимог позивача.
Відповідачем, також, надано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою суду від 11.08.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та поновлено строк зверення до суду позивачці.
В судове засідання, призначене на 11.08.2020 року представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Частиною 2 ст. 268 КАС України встановлено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року», яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.
Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Строк розгляду справи продовжено до отримання витребуваних судом доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 08.08.2006 року, що підтверджується даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .
09.06.2020 року від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни на адресу ОСОБА_1 надійшов рекомендований лист з постановою про відкриття виконавчого провадження №61968066 від 05.05.2020 року та постанови про стягнення з боржника основної винагороди, постанова про розмір мінімальних витрат на виконавче провадження, постанова про арешт коштів боржника, постанова про арешт майна боржника.
Судом встановлено, що виконавче провадження №61968066 відкрито на підставі заяви АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про примусове виконання виконавчого напису, який в свою чергу було вчинено 03.04.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, зареєстрованого в реєстрі №12277 про стягнення з позивача на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 28123,95 грн.
Так, 05.05.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольгою Леонідівною у межах виконавчого провадження №61968066 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з винесеною постановою про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2020 року у ВП №61968066, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Перевіряючи правомірність дій приватного виконавця стосовно винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2020 року у ВП №61968066, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону№1403-VІІІ передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону №1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1403-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону№1403-VІІІ право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
При цьому, зі змісту наведеної норми частини другої статті 24 Закону №1403-VIII слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у справі №804/6996/17 від 08 квітня 2020 року.
Згідно частини четвертої статті 24 Закону №1404-VІІІ виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Частиною п'ятою статті 24 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404-VІІІ).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята статті 26 Закону №1404-VІІІ).
У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (частина сьома статті 26 Закону №1404-VІІІ).
Судом встановлено, що виконавчим округом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни є м. Київ.
В той час позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 08.08.2006 року, що підтверджується даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .
Позивачкою надано до суду довідку від 30.06.2020 року №14, видану ТОВ «Новий Зір м. Кривий Ріг», з якої відомо, що ОСОБА_1 працює менеджером з організації консультативних послуг у ТОВ «Новий Зір м. Кривий Ріг» (м. Кривий Ріг, вул. Церковна, б. 10) з 11.11.2019 року і по теперішній час.
З наданих суду документів встановлено місце проживання та місце роботи позивачки на території м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Отже, місце проживання боржника та місце роботи не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна здійснює діяльність, а виконавчий документ у виконавчому провадженні №61968066 прийнято до виконання відповідачем не за місцем фактичного проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП №61968066, та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна, грошових кошів, заробітної плати тощо, оскільки заробітну плату позивачка отримує у м. Кривому Розі від ТОВ «Новий Зір м. Кривий Ріг».
Місце проживання (перебування) боржника (м. Кривий Ріг) не підпадає під виконавчий округ, на території якого приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна здійснює діяльність.
Також, в постанові від 05.05.2020 року відсутні будь-які посилання про наявність у боржника іншого майна, місцезнаходження якого підпадає під виконавчий округ приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни.
Стосовно посилання відповідача на наявність рахунку позивачки у АТ «Перший Український Міжнародний Банк», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту заяви АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про примусове виконання виконавчого напису № 12277 від 03.04.2020 року, стягувач, вказавши, що майно боржника ОСОБА_1 знаходиться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Перший Український Міжнародний Бан, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4, одночасно просив грошові кошти, стягнуті з боржника, перерахувати на рахунок в цьому ж банку, зазначивши, що отримувачем є АТ «Перший Український Міжнародний Банк».
Дійсно, відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) та безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Таким чином, у розумінні чинного законодавства майном є не рахунки, а грошові кошти, які можуть розміщатися на рахунку особи.
Стосовно доводів відповідача про те, що на картковому рахунку позивача є кошти в розмірі 1 грн., суд зазначає наступне.
В матеріалах справи є заява ОСОБА_1 № НОМЕР_4 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, з якої відомо, що позивач просила відкрити на її ім'я поточний рахунок № НОМЕР_5 у гривнях та надати кредитку картку. Номер кредитної картки миттєвого пропуску НОМЕР_6 .
Відповідачем надано суду копію довідки АТ «Перший Український Міжнародний Банк» від 21.04.2020 року №1_01, якою повідомлено про наявність у позивачки рахунку НОМЕР_1 , на якому наявні кошти в сумі 1 грн.
Проте, заяви ОСОБА_1 на відкриття відповідного рахунку суду не надано. Суду надо заяву ОСОБА_1 про відкриття карткового рахунку з іншим номером та іншим номером кредитної картки.
Доказів наявності грошових коштів на рахунку, щодо якого позивачкою було здійснено волевиявлення на відкриття такого рахунку, суду не надано.
Відтак, наявність коштів на рахунку, щодо якого позивачкою не надавалось заяви на відкриття, не є належним підтвердженням наявності коштів у позивачки на території м. Києва, оскільки суду не надано належних доказів на підтвердження волевиявлення позивачки на відкриття рахунку та перерахування на такий рахунок коштів саме ОСОБА_1 .
Отже, надані АТ «Перший Український Міжнародний Банк» документи не підтверджують наявність коштів позивача на рахунку, який стягувач зазначив у заяві про примусове виконання виконавчого напису № 12277. Тобто, на час винесення оскаржуваної постанови про відкриття ВП № 61968066 від 05.05.2020 року у відповідача були відсутні докази, що у боржника, яка зареєстрована, проживає та отримує заробітну плату у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, наявне майно у виконавчому окрузі міста Київ.
Наявність карткового рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є належним доказом підтвердження місцезнаходження майна боржника, якщо відсутні відомості про наявність на вказаному рахунку коштів.
Крім того, відповідачем до суду не надано будь-яких інших доказів, які б підтвердили знаходження коштів позивача на рахунку, відкритому саме за заявою ОСОБА_1 .
Одночасно суд не приймає до уваги посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10.09.2018 по справі № 905/3542/15, оскільки вказана постанова прийнята щодо інших правовідносин і в ній Верховним Судом надана оцінка правовідносинам щодо правомірності накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках боржника, а не щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням карткового рахунку боржника за відсутністю доказів про наявність на цьому рахунку грошових коштів.
Щодо листа Міністерства юстиції України від 11.06.2018, то суд зазначає, що останній не має сили нормативного акту, отже, не може регулювати спірні правовідносини. Крім того, в листі зазначено, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.
Суд погоджується з таким роз'ясненням Міністерства юстиції України, проте, приймаючи оскаржувану постанову відповідачем не взято до уваги той факт, що для визначення місцезнаходження майна боржника важливим аспектом є саме наявність грошових коштів, а не рахунку боржника, що не є тотожним.
Натомість, як зазначалось вище, у матеріалах справи не міститься жодного підтвердження того чи є взагалі грошові кошти на картковому рахунку позивачки, відкритому в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» за завою ОСОБА_1 № НОМЕР_4 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Суд вважає, що постанова від 05.05.2020 року ВП №61968066 про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем з порушенням приписів Закону №1404-VІІІ, оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача).
Крім того, суд зазначає, що фактично виконавче провадження відповідачем відкрито за місцезнаходженням стягувача, оскільки зазначена у заяві про відкриття адреса знаходження рахунку боржника є юридичною адресою самого стягувача. При цьому АТ «Перший Український Міжнародний Банк», зазначаючи про відкриття у себе рахунку боржника, штучно створює підстави для відкриття виконавчого провадження за своїм місцезнаходженням, а не за місцем проживання чи знаходження майна боржника, що суперечить принципу, який закладений у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого виконавче провадження відкривається за місцем проживання, перебування, знаходження боржника або його майна. Відкриття провадження за місцезнаходженням стягувача в такій ситуації чинним законодавством не передбачено.
Відтак, відповідачем відкрито виконавче провадження без належних повноважень, чим порушено частину другу статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач порушив правила територіальної діяльності приватних виконавців, оскільки, знаючи місце проживання позивача (боржника), що не належить до його виконавчого округу, прийняв виконавчий документ з іншого виконавчого округу.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.04.2020 року у справі №580/3311/19.
Відтак, відповідачем відкрито виконавче провадження без належних підстав, чим порушено частину другу статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки винесена в такому виконавчому провадженні постанова про арешт коштів є неправомірною, а тому арешт коштів має бути знятий.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією від 18.07.2020 року №19221.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (місце реєстрації: 02002, м. Київ, вул. Окіної Раїси буд.4-а, офіс.35-б), третя особа: Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни за №61968066 від 05.05.2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (місце реєстрації: 02002, м. Київ, вул. Окіної Раїси буд.4-а, офіс.35-б) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Юхно