20.08.20
22-ц/812/1340/20
Провадження №22-ц/812/1340/20
Іменем України
20 серпня 2020 року м. Миколаїв
справа № 484/668/20
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Тищук Н.О., Шаманської Н.О.,
із секретарем судового засідання Цуркан І.І.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 03 червня 2020 року під головуванням судді Хемич О.Б., повний текст якого складений 11 червня 2020 року,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини.
Позивач зазначала, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 червня 2013 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку. Посилаючись на те, що на даний час відповідач звільнився з попередньої роботи та отримує дохід з неофіційного місця роботи просила стягувати з ОСОБА_2 щомісячно на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 2500 грн. до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач позов визнав частково, погодився на стягнення з нього аліментів в розмірі 1500 грн. Зазначив, що працює торговим представником в ТОВ "Марінекс ЛТД" і отримує заробітну плату у розмірі 4800 грн., з лютого 2020 року він сплачує аліменти на утримання сина у розмірі 1200грн. щомісячно, заборгованості з аліментів не має, працевлаштуватися на більш оплачувану роботу за станом здоров'я не має можливості, оскільки має хронічну хворобу, лікування якої також потребує значних коштів.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено спосіб стягнення присуджених аліментів рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 червня 2013 року у справі № 484/2230/13-ц на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ј частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача на тверду грошову суму у розмірі 1 500 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 504 грн 48 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального права, просила змінити рішення, стягнувши з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2500 грн.
Так, на думку апелянта, суд ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, неповно дослідив встановлені обставини справи, не дав належної оцінки доказам та прийшов до необґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Так аліменти у розмірі 1500 грн., на думку позивачки, є недостатніми для рівня життя, необхідного для гармонійного розвитку дитини.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що має на утриманні непрацездатного тяжко хворого батька, також вказує на те, що позивачем не обґрунтовані підстави та не надано доказів, відповідно до яких необхідно стягнути аліменти у заявленому нею розмірі.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на свою незгоду із викладеними у відзиві на апеляційну скаргу доводами ОСОБА_2 та зазначає про неправдивість, на її думку, наданих відповідачем довідок про його роботу і розмір заробітної плати та недоведеність наявності у нього на утриманні непрацездатного батька.
В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_1 підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи був належним чином сповіщений, про причину неявки не повідомив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 червня 2013 року у справі № 484/2230/13-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повнолітті дитини. Дитина проживає разом з матір'ю (а.с. 3, 4, 30).
Згідно відповіді Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.01.2020 року, на виконання вищевказаного рішення суду виходячи з розміру його доходів за 2019 рік - 4200грн. - ј цих доходів складає 1050 грн., проте так як сума аліментів менша за 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, аліменти нараховуються відповідно до прожиткового мінімуму - в розмірі 1109 грн. (а.с. 5).
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із наявності у ОСОБА_1 права вимагати зміну способу стягнення аліментів, визначеного рішенням суду, та недоведеності наявності передбачених законом підстав для збільшення розміру аліментів, а тому, врахувавши часткове визнання позову відповідачем, визначити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на викладене.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно з частинами першою та другою статті 182 СК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Ураховуючи наведене, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 152/100/18.
Враховуючи розмір аліментів, що фактично нараховується відповідачу Первомайським міськрайонноим ВДВС на виконання рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 червня 2013 року у справі № 484/2230/13-ц, та розмір аліментів, до якого ОСОБА_1 , просить їх змінити, то предметом доказування у даній справі є наявність передбачених ст. 192 СК України обставин для збільшення розміру аліментів.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтовуючи свій позов ОСОБА_1 вказувала, що сума стягуваних аліментів є недостатньою для утримання сина.
За змістом частині 1 ст. 192 СК України обставинами, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення розміру аліментів, є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника або платника аліментів них рішенням суду.
Таким чином, підставою для збільшення розміру стягнутих аліментів, є перелік обставин, та відповідно надання сторонами доказів на підтвердження таких обставин, за яких суд може винести рішення.
Між тим, позивачкою не надано жодного доказу про зміну матеріального стану - у відповідача в бік покращення, а у позивачки - в бік погіршення.
Згідно довідки про доходи від 14.11.2019 року позивачка працює у КНП «Первомайській центральній міській багатопрофільній лікарні» на посаді оператора комп'ютерного набору та отримує мінімальну заробітну плату (а.с.6).
Згідно наданих відповідачем довідок про доходи від 10.03.2020 року за № 57 та від 19.05.2020 року за № 169 він працює у ТОВ «Марінекс ЛТД» на посаді торговельного представника та отримує мінімальну заробітну плату (а.с. 31, 61).
Доказів того, що майновий стан позивачки суттєво погіршився, чи значно покращився майновий стан відповідача, матеріали справи не містять. Також зібрані у справі докази не свідчать про покращення стану здоров'я ОСОБА_2 .
Отже ОСОБА_1 не було доведено існування передбачених ст. 192 СК України підстав для збільшення розміру аліментів в зв'язку зі зміною майнового стану позивачки.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для збільшення розміру аліментів до 2 500 грн. та обґрунтовано задовольнив позов частково, змінивши спосіб стягнення аліментів та врахувавши часткове визнання позову відповідачем, визначив розмір аліментів, що стягуються з відповідача на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн., що становить більше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років.
Посилання позивачки на неправдивість, на її думку, довідок про роботу відповідача в ТОВ «МАРІНЕКС ЛТД» і розміру його заробітної плати, належними доказами не підтверджено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність відмови судом першої інстанції у зміні розміру аліментів шляхом їх збільшення до 2 500 грн. є безпідставними з огляду на недоведеність ОСОБА_1 обставин, що є підставою для зміни розміру стягнення аліментів.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що визначена судом сума аліментів на утримання ОСОБА_3 є недостатньою з огляду на стан його здоров'я та необхідністю витрачання коштів на розвиток здібностей дитини, оскільки вирішення спору щодо участі відповідача у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою), не є предметом даного судового спору
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості позову, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.
За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді Н.О. Тищук
Н.О. Шаманська
Повний текст судового рішення складений 25 серпня 2020 року