Справа № 33/807/487/20 Головуючий в 1-й інстанції - Дацюк О.І.
Єдиний унікальний № 336/1798/20 Доповідач в 2-й інстанції - Фомін В.А.
Категорія - ст.124 КУпАП
14 серпня 2020 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Фомін В.А., за участю особи, що притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Купрікова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2020 року стосовно нього та з клопотанням про поновлення строку на оскарження вказаного судового рішення,
постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Як зазначено в постанові, 21 березня 2020 року приблизно о 17.30 годині ОСОБА_1 керуючи автомобілем Fiat Ducato, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Хортицьке шосе біля будинку №44А у м. Запоріжжя, при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним, не дотримував безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого скоїв наїзд на магазин-кіоск «Українські ковбаси». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль та магазин-кіоск отримали пошкодження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною у зв'язку з призначенням надто суворого стягнення. В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.268 КУпАП розглянув справу без його участі, чим порушив його право на захист та позбавив його можливості надати пояснення. Натомість він надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи через введення карантинних заходів на території України.
Розглянувши справу без його участі, суд позбавив його права надати інформацію про його матеріальне становище, що він не має можливості сплатити штраф. А тому суд мав можливість для звільнення його від адміністративної відповідальності за малозначністю діяння.
Також зазначає, що не був присутній в судовому засіданні, справа була розглянута без його участі, копію постанови отримав 13 травня 2020 року, апеляційна скарга була подана 22 травня 2020 року, а тому вважає строк на апеляційне оскарження постанови пропущеним з поважних причин.
На підставі викладеного, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, скасувати постанову суду, ухвалити нову постанову, якою звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
У відповідності до вимог ст.294 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не приймав участі при розгляді справи, копію постанови отримав 13.05.2020 року, апеляційна скарга була подана ним 22.05.2020 року, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права, доходить висновку, що наведені у клопотанні обставини можна визнати як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, та надати можливість ОСОБА_1 реалізувати своє право на захист в судовому засіданні, а тому вказаний строк підлягає поновленню.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті, слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Висновки суду, викладені в постанові щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є обґрунтованими і відповідають дослідженим доказам у справі, яким суддя надав відповідну правову оцінку.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 визнав свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та просив звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №360048 від 22 березня 2020 року (а.с.1); схемою місця ДТП та фотознімками до неї, в яких відображені всі необхідні дані щодо руху транспортного засобу та розташування після ДТП, а також зафіксовані пошкодження автомобіля та кіоску унаслідок ДТП (а.с.3, 6); письмовими поясненнями продавця кіоску ОСОБА_3 та водія ОСОБА_1 , який не заперечував, що скоїв наїзд на магазин-кіоск «Українські ковбаси» (а.с.4, 5).
З вказаного вбачається, що суд першої інстанції дав правильну оцінку всім наявним доказам у справі, та належним чином мотивував у постанові свої висновки. Вказані висновки суду відповідають фактичним обставинам справи.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки суд дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам належну оцінку та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи суттєвих порушень допущених при їх складанні не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №360048 від 22 березня 2020 року відносно ОСОБА_1 , містить необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року. З зазначеним протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений, його копію отримав, що засвідчив своїм особистим підписом.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу у його відсутність, тим самим порушив вимоги ст.268 КУпАП, апеляційних суд доходить наступного.
Відповідно до ст.8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права - одне з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Згідно з пунктом 34 вказаного рішення, суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.41) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 дійсно не був присутнім в судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулось 30 квітня 2020 року. Між тим, про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений заздалегідь належним чином, в матеріалах справи наявне поштове повідомлення, відповідно до якого 27.04.2020 року ОСОБА_1 власноруч отримав судову повістку, однак до суду не з'явився. Суд першої інстанції неодноразово давав можливість ОСОБА_1 прийняти участь в судовому засіданні, але останній не скористався своїм правом, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ст.268 КУпАП є безпідставними з огляду на те, що ОСОБА_1 неодноразово належним чином викликався в судове засідання, а отже суд мав достатні підстави розглядати справу без його участі.
До того ж, права передбачені ст.268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом виклику його до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переконався у обізнаності ОСОБА_1 про судовий розгляд справи та надання йому можливості бути присутнім в суді апеляційної інстанції, надавати пояснення і користуватися передбаченими ст.268 КУпАП правами. Реалізації зазначених прав пов'язана виключно із волевиявленням особи, і апелянт скористався своїм правом та надав пояснення в суді апеляційної інстанції.
Крім того, законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено необхідності обов'язкового скасування постанови суду першої інстанції через розгляд справи у відсутність особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, встановлених КУпАП. При накладенні стягнення на ОСОБА_1 судом було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, тому суд призначив мінімальне стягнення, передбачене санкцією статті.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, з урахуванням даних про його особу, мав всі підстави звільнити її від адміністративної відповідальності відповідно до вимог ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, апеляційний суд вважає їх безпідставними, через наступне.
Відповідно до вимог ст.22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення, це таке адміністративне правопорушення, яке не становить великої суспільної шкідливості й не завдає значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.
При розгляді справи суд зобов'язаний перевірити всі обставини адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатися, що внаслідок його вчинення завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особистість порушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, тощо. Аналіз та правова оцінка зазначених даних дозволяють вирішити питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності й можливість обмежитися усним зауваженням.
Разом із цим, перелік підстав, за яких правопорушення можливо вважати малозначним, закон не передбачає, а тому в кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, вчинене ОСОБА_1 правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху та становить велику суспільну небезпеку.
На думку апеляційного суду, при розгляді справи суд першої інстанції дотримався вказаних вимог, а вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення не можна визнати малозначним, оскільки порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 становили велику небезпеку життю та здоров'ю громадян, внаслідок його вчинення завдана матеріальна шкода магазину-кіоску, що на переконання суду виключає можливість визнання правопорушення малозначним.
З урахуванням обставин справи, даного виду правопорушення, апеляційний суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП.
Дані про особу ОСОБА_1 , а саме його матеріальне становище судом вже були враховані при призначенні адміністративного стягнення.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу порушника та наклав стягнення у мінімальних межах, встановлених цим Кодексом.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2020 року, якою до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, залишити без змін.
Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.А. Фомін
Дата документу Справа № 336/1798/20