Постанова від 19.08.2020 по справі 640/15511/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/15511/20 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Сорочка Є.О. та Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення дії рішення, заборону вчиняти дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позову, шляхом:

- зупинення проведення процедур закупівель, оголошених ДП «Національний будинок органної та камерної музики України» (03150, Україна, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77, ідентифікаційний код 05509524), в електронній системі Рrozorro за ідентифікатором № UА-2020-04-17-001765-с;

- заборони ДП «Національний будинок органної та камерної музики України» (03150, Україна, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77, ідентифікаційний код 05509524) вчиняти дії та приймати рішення, спрямовані на продовження процедур закупівель, оголошених в електронній системі Рrozorro за ідентифікатором № UА-2020-04-17-001765-с, у тому числі, але не виключно:

- укладати договори про закупівлю за результатами зазначених процедур та вчиняти будь-які дії, спрямовані на укладення таких договорів;

- оприлюднювати інформацію про укладення відповідних договорів;

- виконувати договори, за результатами даних процедур закупівель;

- зупинення дії рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 03.07.2020 року №13023 -р/пк-пз.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Антимонопольним комітетом України подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких буде подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат та поставити під загрозу господарську діяльність підприємства.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС).

Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Судом встановлено, що подана заява про забезпечення позову обґрунтована наміром товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» звернутись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про оскарження рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 03.07.2020 року №13023-р/пк-пз, яким у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» від 12.06.2020 року № UА-2020-04-17-001765-с.с3 відмовлено.

В той же час, вживаючи заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаного рішення та заборони ДП «Національний будинок органної та камерної музики України» вчиняти дії, спрямовані на продовження процедур закупівель, оголошених в електронній системі Рrozorro за ідентифікатором № UА-2020-04-17-001765-с, у тому числі, але не виключно: укладати договори про закупівлю за результатами зазначених процедур та вчиняти будь-які дії, спрямовані на укладення таких договорів, до набрання рішенням суду законної сили у справі №640/15511/20, судом першої інстанції не надано оцінки співмірності, співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав заявника із обов'язковим підтвердженням цього відповідними доказами, оскільки йдеться лише про ймовірність та припущення можливості настання таких порушень без посилання на конкретні факти. Відсутнє посилання на явну протиправність оскаржуваного рішення, яка може бути встановлена лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.

Колегією суддів враховується, що у постанові від 06.02.2019 року у справі №826/13306/18 Верховний Суд підкреслив, що рішення суду за позовами про визнання протиправним та скасування рішення не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову вони не потребують.

Таким чином, викладені вище обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів заявника стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Отже, зазначені заявником у клопотанні про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст. 243, 311, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року про забезпечення адміністративного позову скасувати.

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: