Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.
Єдиний унікальний номер справи № 753/3463/20
Апеляційне провадження № 22ц/824/8829/2020
13 серпня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Савченка С.І., Яворського М.А.
секретар - Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Слюсар Аліни Володимирівни, скасування довідки розрахунку про заборгованість по аліментам, зобов'язання державного виконавця зробити перерахунок заборгованості по аліментам.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
У лютому 2020 року до суду надійшла скарга ОСОБА_2 на дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції в м. Києві Слюсар Аліни Володимирівни, стягувач ОСОБА_1 .
Скарга обґрунтована тим, що на примусовому виконанні в Дарницькому районному відділі державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві знаходиться виконавчий лист № 753/6659/16, виданий Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з 01 липня 2018 року і до повноліття дитини.
Скаржник вказує, що не дивлячись на щомісячне перерахування аліментів на дитину в розмірі 5000 грн, ОСОБА_1 в червні 2019 року звернулась до ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві, з заявою про несплату боржником аліментів. Після цього державним виконавцем було накладено арешт на банківський рахунок в АТ «Альфа-Банк» на якому знаходились кошти в розмірі 10000 грн, і з якого сплачувались аліменти на утримання сина. Відтак, з цього часу скаржник не має змоги сплачувати аліменти на сина. При цьому, боржник до червня 2019 року сплачував аліменти на утримання сина на банківський картковий рахунок на ім'я сина, який є фактичним банківським рахунком ОСОБА_1 . Зазначена обставина, була встановлена рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2018 року.
Державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції в м. Києві Слюсар А.В. 12 лютого 2020 року здійснено розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 з 01 липня 2018 року по 01 січня 2020 року по аліментам становить 95000 грн. Разом з тим, державним виконавцем не було враховано сплату боржником аліментів за квитанціями. Так, були сплачені аліменти на утримання сина: 7 квітня 2018 року - 2000 грн, 28 травня 2018 року - 1000 грн, 8 червня 2018 року - 1500 грн, 18 липня 2018 року - 2495 грн, 12 липня - 5000 грн, 10 серпня 2018 року -2500 грн, 21 серпня 2018 року - 2500 грн, 19 вересня 2018 року -1000 грн, 21 вересня 2018 року - 4000 грн, 16 листопада 2018 року -5000 грн, 17 грудня 2018 року - 5000 грн, 16 лютого 2019 року - 5000 грн, 1 березня 2019 року - 5000 грн, 20 березня 2019 року - 3000 грн, 11 травня 2019 року - 7000 грн, 18 травня 2019 року - 5000 грн, 13 червня 2019 року - 5000 грн.
Зважаючи на викладені обставини, скаржник просить визнати неправомірними дії державного виконавця Дарницького РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Слюсар Аліни Володимирівни щодо складання довідки розрахунку заборгованості по аліментах боржника ОСОБА_2 від 12 лютого 2020 року у виконавчому провадженні , скасувати довідку розрахунок заборгованості по аліментам, складену 12 лютого 2020 року у виконавчому проваджені №58383043 державним виконавцем Дарницького РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Слюсар Аліною Володимирівною, відкритому на виконання виконавчого листа №753/6659/16 виданого Дарницьким районним судом м. Києва 14 листопада 2018 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 гривен щомісячно, починаючи з 01 липня 2018 року, й до повноліття дитини; зобов'язати державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Слюсар Аліну Володимирівну зробити перерахунок заборгованості по аліментам у виконавчому провадження за період із липня 2018 року по лютий 2020 року, з урахуванням платіжних квитанцій про сплату скаржником аліментів на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 03 березня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд скарги призначено на 30 березня 2020 року.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2020 року скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Визнано неправомірними дії державного виконавця Дарницького РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Слюсар Аліни Володимирівни щодо складання довідки розрахунку заборгованості по аліментах боржника ОСОБА_2 від 12 лютого 2020 року у виконавчому провадженні №52832789.
Скасовано довідку - розрахунок заборгованості по аліментам складену 12 лютого 2020 року у виконавчому проваджені №58383043 державним виконавцем Дарницького РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Слюсар Аліною Володимирівною, відкритому на виконання виконавчого листа №753/6659/16 виданого Дарницьким районним судом м. Києва 14 листопада 2018 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 гривен щомісячно, починаючи з 01 липня 2018 року, й до повноліття дитини.
Зобов'язано державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Слюсар Аліну Володимирівну зробити перерахунок заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні за період: з липня 2018 року по лютий 2020 року, з урахуванням квитанцій боржника:
7 квітня 2018 року - 2000 грн, 28 травня 2018 року - 1000 грн,
8 червня 2018 року - 1500 грн, 18 липня 2018 року - 2495 грн,
12 липня - 5000 грн, 10 серпня 2018 року 2500 грн,
21 серпня 2018 року - 2500 грн, 19 вересня 2018 року - 1000 грн,
21 вересня 2018 року - 4000 грн, 16 листопада 2018 року -5000 грн,
17 грудня 2018 року - 5000 грн, 16 лютого 2019 року - 5000 грн,
1 березня 2019 року - 5000 грн, 20 березня 2019 року - 3000 грн,
11 травня 2019 року - 7000 грн, 18 травня 2019 року - 5000 грн,
13 червня 2019 року - 5000 грн.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 . У скарзі зазначала, що квитанції, надані ОСОБА_2 на підтвердження сплати аліментів не є належним доказом, оскільки тільки в деяких квитанціях призначення платежу зазначено «сплата аліментів», разом з тим суд першої інстанції вказану обставину не врахував. Крім того, суд не врахував ту обставину, що ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів, не виконує вимоги державного виконавця.
На думку апелянта, перераховані ОСОБА_2 кошти, є добровільними перерахуваннями коштів відповідно до ст. 185 Сімейного Кодексу України, а не аліменти. При цьому апелянт зазначає, що вона не була належним чином повідомлена про день та час розгляду справи.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони та були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 13 серпня 2020 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Від осіб , які приймають участь у справі заяв і клопотань до апеляційного суду не надходило, а тому вважати причини їх неявки до суду поважними, відсутні.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 серпня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з 01 липня 2018 року, й до повноліття дитини. Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_2 надає матеріальну допомогу на утримання та виховання дитини. Сторони погодили, що відповідачем надається допомога на утримання дитини, востаннє ним сплачені кошти у сумі 5000 грн у червні 2018 року.
Хоча позов поданий 13 квітня 2018 року, однак враховуючи погодження сторін щодо сплати аліментів, суд визначив стягнення аліментів з 01 липня 2018 року. Сторони в установленому законом порядку рішення суду не оскаржували. Рішення суду набрало законної сили.
Постановою Головного Державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві 14 лютого 2019 року відкрито виконавче провадження 5838043.
Державним виконавцем Дарницького РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві 12 лютого 2020 року здійснено розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 з 01 липня 2018 року по 01 січня 2020 року по аліментам становить 95000 грн.( а.с. 6).
Постановою Головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Фещук О.А. 12 червня 2019 року накладено арешт на кошти, розміщені на банківських рахунках боржника ( а.с. 7).
З копій квитанцій, наданих ОСОБА_2 видно, що із квітня 2018 року по червень 2019 року ним сплачувались кошти шляхом переведення коштів на картку, в тому числі на ім'я ОСОБА_3 ( а.с. 9-17). Загальна сума переказаних коштів за період із 12 липня 2018 року по 13 червня 2019 року складає 57 495 грн. Крім того були сплачені ще 4500 грн у період із 07 квітня 2018 року по 08 червня 2018 року.
За змістом ст. 129, 129-1 Конституції України, та у відповідності до ст. 18 ЦПК України, судове рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно з ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Згідно з п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Мін'юсту від 02 квітня 2012 року №512/5, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
За положеннями ч. 4, 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку встановленому законом.
Згідно з п. 4 Розділу ХVI Інструкції з організації примусового виконання рішень виконавець у разі надходження виконавчого документа про стягнення аліментів у день відкриття виконавчого провадження повинен підрахувати розмір заборгованості зі сплати аліментів та разом з постановою про відкриття виконавчого провадження повідомити про нього стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
З розрахунком заборгованості по аліментам, ОСОБА_2 не погоджується, оскільки державним виконавцем не було вчинено дії щодо перевірки факту перерахування коштів на рахунок стягувача, з урахуванням наданих ОСОБА_2 квитанцій про сплату аліментів, починаючи із квітня 2018 року по червень 2019 року, до моменту, коли постановою державного виконавця було накладено арешт на кошти, і він позбавлений можливості сплачувати аліменти.
Доводи апеляційної скарги і додаткові докази, подані апелянтом в цілому стосуються несплати ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, а не оцінки правомірності дій державного виконавця щодо складання довідки розрахунку, а відтак є безпідставними і не спростовують висновків суду. Захист порушеного права стягувача у зв'язку із несплатою аліментів врегульований нормами сімейного законодавства, Законом України « Про виконавче провадження», іншими нормативними актами.
До апеляційної скарги доказів, що стягувач зверталася у встановленому законом порядку за вирішенням питання щодо несплати боржником аліментів не надано. Як видно із копії заяви ОСОБА_1 від 13 лютого 2019 року, до державної виконавчої служби про примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів, вона не заперечувала того факту що до листопада 2018 року ОСОБА_2 сплачував аліменти добровільно, а відтак включення до довідки розрахунку заборгованості за період із липня по листопад 2018 року вже не відповідає дійсності.
У відповіді Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМРУ МЮ (м. Київ) від 17 лютого 2020 року на ім'я ОСОБА_1 , зазначені дії державного виконавця щодо виконання виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 аліментів. Зокрема, як видно з листа, боржник внесений до Єдиного реєстру боржників, відносно нього застосовані обмеження щодо тимчасового права виїзду за кордон, керування транспортними засобами, користування вогнепальною мисливською, пневматичною, охолодженою зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, зроблені запити до банківських установ, накладені арешти на кошти, та інші виконавчі дії. Крім того, як видно із листа 30 жовтня 2019 року боржник надав державному виконавцю квитанції щодо сплати ним аліментів.
Разом з тим, будь які докази, що державний виконавець перевіряв зарахування вказаних коштів на рахунок стягувача, матеріали справи не містять.
Посилання апелянта на ту обставину, що вона не була повідомлена про день та час розгляду справи, спростовується наявною в матеріалах справи судовою повісткою на ім'я ОСОБА_1 , яка повернулася до суду з відміткою «Адресат відсутній» (а.с. 24).
Відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. У скарзі ОСОБА_2 , у довідці-розрахунку заборгованості аліментів, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , у судовій повістці зазначена одна і та сама адреса ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
З огляду на викладене, а також те, що ані державною виконавчою службою, ані ОСОБА_1 не було надано належних доказів на спростування доводів скарги, а саме того, що державним виконавцем Слюсар А.В. були здійснені розрахунки заборгованості по сплаті аліментів виходячи з неповних та недостовірних даних, зокрема без врахування квитанцій наданих ОСОБА_2 та заяви самого стягувача, щодо добровільної сплати боржником аліментів до листопада 2018 року, суд дійшов правильного висновку, що довідка розрахунок заборгованості по аліментам складена державним виконавцем без врахування платіжних квитанцій про перерахування аліментів, наданих стягувачем, а відтак дії державного виконавця є неправомірними.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 371, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 18 серпня 2020 року.
Головуючий
Судді