Іменем України
12 серпня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року,
за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_6
за участю сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_5 ,
Цим вироком у кримінальному провадженні під №12019100010007235, внесеному до ЄРДР 27.08.2019 р., ухваленим щодо обвинуваченого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в сел. Богдани Вишгородського району Київської області, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого, -
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 337 КК України, та йому призначене покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.
Цим вироком суду першої інстанції ОСОБА_5 визнаний винуватим в ухиленні військовозобов'язаного від навчальних зборів.
Як визнав установленим у вироку суд першої інстанції, кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
ОСОБА_5 , 21.05.2002 рішенням призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) визнаний придатним до строкової служби та призваний на строкову військову службу. В 2002-2003 роках він проходив строкову військову службу курсантом та оператором військової частини, 14.04.2003 був звільнений в запас.
17.04.2003 взятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 24.06.2019 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний придатним до військової служби. У зв'язку з цим ОСОБА_5 є військовозобов'язаним.
Так, відповідно до ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України», Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними у військових частинах і установах Збройних сил України від 11.11.2009 року № 560, 30 липня 2019 року приблизно о 12:15 год., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було призвано на навчальні збори, шляхом надання повістки та озвучення вголос її змісту, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 в приміщенні № 2 адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_5 в присутності двох понятих відмовився отримувати повістку на 18 год. 00 хв. 31 липня 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 104-б, для подальшої відправки на навчальні збори, про що було складено Акт відмови від вручення повістки від 30.07.2019 року.
ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та будучи належним чином попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від навчальних зборів за відсутності поважних причин, 31 липня 2019 року о 18 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, тим самим ухилився від проходження навчальних зборів військовозобов'язаними.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року та звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 337 КК України у зв'язку з дійовим каяттям на підставі ст. 45 КК України, кримінальне провадження закрити.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що ним було заявлено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 45 КК України, однак суддею безпідставно відмовлено у його задоволенні.
Зазначає, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, щиро кається та сприяв розкриттю злочину. Крім того, вчинене ним діяння не спричинило будь-яких суспільно-небезпечних наслідків.
Звертає увагу на те, що судом не взято до уваги як доказ свідоцтво про хворобу №631 від 25.03.2003 року, а також те, що його визнано непридатним до військової служби у мирний час та обмежено здатним у воєнний час, у зв'язку з чим він відмовився отримувати повістку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив залишити її без задоволення, а вирок суду - без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 в ухиленні військовозобов'язаного від навчальних зборів, за обставин, викладених у вироку, згідно частини 2 статті 394 КПК України, колегією суддів не перевіряються, оскільки фактичні обставини кримінального провадження під час судового розгляду в суді першої інстанції ніким із учасників судового провадження не оспорювались, щодо них відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України докази в судовому засіданні не досліджувались, і вони в апеляційній скарзі, поданій обвинуваченим, не заперечуються.
Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація дій ОСОБА_5 не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої обвинуваченим апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідності» дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки. Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що суд першої інстанції безпідставно не закрив кримінальне провадження на підставі ст. 45 КК України, колегія суддів уважає об'єктивно необґрунтованими і вкрай неспроможними, оскільки вони є нелогічними та не співвідносяться зі змістом вироку, є надуманими, та висунутими ним лише з метою звільнення від кримінальної відповідальності. Слід вказати, що ОСОБА_5 визнав обвинувачення за ч. 2 ст. 337 КК України, що зафіксовано у вироку. При цьому, за вироком суду не встановлено жодних підстав, які підпадають під визначені законодавцем вимоги щодо звільнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, підстави для скасування вироку суду першої інстанції відносно ОСОБА_5 та звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 337 КК України у зв'язку з дійовим каяттям на підставі ст. 45 КК України, та закриття кримінального провадження, про що йдеться в апеляційній скарзі обвинуваченого - відсутні.
Покарання ОСОБА_5 призначене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 65, 68 ч. 2 КК України, врахуванням фактичних обставин справи, відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а також особі обвинуваченого, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення, й запобігання вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченим, так й іншими особами.
Підстав для призначення ОСОБА_5 більш м'якого покарання, ніж призначив йому суд першої інстанції, колегією суддів апеляційної інстанції - не вбачається.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги обвинуваченого без задоволення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, у стадії перегляду кримінального провадження в апеляційному порядку - не виявлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, ч. 1 ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року, ухвалений у кримінальному провадженні під №12019100010007235, внесеному 27.08.2019 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 337 КК України, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 д е н к о