12 серпня 2020 року м. Київ
Справа №369/7345/17
Резолютивна частина постанови оголошена 12 серпня 2020 року
Повний текст постанови складено 14 серпня 2020 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
учасники справи: позивач ОСОБА_1
відповідачі фізична особа підприємець ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Справа №369/7345/17
№ апеляційного провадження:22-ц/824/5858/2020
Головуючий у суді першої інстанції: Пінкевич Н.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, ухваленого у складі судді Пінкевич Н.С. 01 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів,-
У липні 2017 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 01 грудня 2016 року між нею та відповідачем укладено договір про надання послуг, а саме виготовлення індивідуальних меблів. За умовами договору відповідач зобов'язався розробити технічну документацію, виготовити, транспортувати, здійснити монтаж та гарантійне обслуговування ліжка, двох при ліжкових тумб, комоду та LED підсвічування. Загальна вартість становила попередньо 71430 грн. На виконання умов договору вона передала: за ліжко - 33900 грн., за дві приліжкові тумби - 19660 грн., за комод - 14410 грн. та за LED підсвічування - 3460 грн. У подальшому вони змінювали умови договору щодо строків виконання. В цілому на виконання умов договору ним передано кошти у повному розмірі, а строк виконання - до 06 червня 2017 року. Але ФОП ОСОБА_2 порушила договір та дві при ліжкові тумби, комод та LED підсвічування у строк до 12 червня 2017 року не виготовив та не змонтував. Оскільки відповідач у добровільному порядку відмовився повертати кошти, тому вважає своє право порушеним а сплачені кошти мають бути стягнені з відповідача у розмірі 37 530 грн. Також відповідач на підставі Закону України «Про захист прав споживача» зобов'язаний сплатити пеню за період прострочення з 06 червня 2017 року по 11 липня 2017 року в розмірі 40532,40 грн. Також відповідач зобов'язаний сплатити пеню, передбачену умовами п. 4.3 договору, за період з 06 червня 2017 року по 11 липня 2017 року в розмірі 925,40 грн.
Просив суд розірвати договір на виготовлення індивідуальних меблів №01-12/2016 від 01 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 в частині розроблення технічної документації, виготовлення, транспортування, монтаж та гарантійне обслуговування двох при ліжкових тумб, комоду та LED підсвічування; стягнути з ФОП ОСОБА_2 сплачені кошти за виконання договору про надання послуг в розмірі 37530 грн.; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь пеню в розмірі 40532,40 грн. та в розмірі 925,40 грн.; судові витрати покласти на відповідача.
За клопотанням позивача у судовому засіданні 07 листопада 2017 року судом у якості співвідповідача залучено ОСОБА_3 та прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Свої вимоги також мотивувала тим, що період прострочення виконання зобов'язань збільшився, тому відповідач ФОП ОСОБА_2 зобов'язана сплатити додатково пеню за період з 12 липня 2017 року по 07 листопада 2017 року в розмірі 133982,10 грн. (на підставі ч.5 ст.10 Закон України «Про захист прав споживачів») та в розмірі 3083,62 грн. (на підставі п.4.3 договору).
Просила суд розірвати договір на виготовлення індивідуальних меблів №01-12/2016 від 01 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 в частині розроблення технічної документації, виготовлення, транспортування, монтаж та гарантійне обслуговування двох при ліжкових тумб, комоду та LED підсвічування; стягнути з ФОП ОСОБА_2 сплачені кошти за виконання договору про надання послуг в розмірі 37530 грн.; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь пеню в розмірі 174514,50 грн. та в розмірі 4009,0257 грн.; судові витрати покласти на відповідача.
14 грудня 2017 року до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог. Свої вимоги також мотивувала тим, що відповідач ОСОБА_3 є чоловіком ОСОБА_4 , укладений договір в інтересах сімї, тому вони мають відповідати в солідарному порядку. Вказала, що період прострочення виконання зобов'язань збільшився, тому відповідач ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язані сплатити додатково пеню за період з 08 листопада 2017 року по 14 грудня 2017 року в розмірі 41658,30 грн. (на підставі ч.5 ст.10 Закон України «Про захист прав споживачів») та в розмірі 1027,20 грн. (на підставі п.4.3 договору).
Просила суд розірвати договір на виготовлення індивідуальних меблів №01-12/2016 від 01 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 в частині розроблення технічної документації, виготовлення, транспортування, монтаж та гарантійне обслуговування двох при ліжкових тумб, комоду та LED підсвічування; стягнути з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно сплачені кошти за виконання договору про надання послуг в розмірі 37530 грн.; стягнути з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на його користь пеню в розмірі 2161712,80 грн. та в розмірі 5036,22 грн.; судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів задоволено частково.
Розірвано договір, укладений 01 грудня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 (виробник) та ОСОБА_1 (замовник) на виготовлення індивідуальних меблів №01-12/2016 в частині розроблення технічної документації, виготовлення, транспортування, монтаж та гарантійне обслуговування двох при ліжкових тумб, комоду та LED підсвічування.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені кошти за виконання договору в розмірі 37530 грн. (тридцять сім тисяч п'ятсот тридцять грн.), пеню за порушення умов договору в розмірі 5036,22 грн. (п'ять тисяч тридцять шість грн. 22 коп.).
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник ФОП ОСОБА_2 адвокат Кримець О.С. та відповідач ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Паруль Ю.О. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, осилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є суб'єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем. Відповідач ОСОБА_3 є чоловіком ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про одруження, виданого Центральним відділом реєстрації шлюбів м.Києва з державним центром розвитку сім'ї.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Встановлено, що 01 грудня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 (виробник) та ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір на виготовлення індивідуальних меблів №01-12/2016.
За умовами договору виробник прийняв на себе зобов'язання по розробці технічної документації, виготовленню, транспортуванню, монтажу та гарантійному обслуговуванню меблів у приміщеннях замовника. Замовник зобов'язується сплатити та прийняти у власність товар на умовах, визначених цим кодексом. (п.1 договору).
Згідно погодженої специфікації та замовлення від 10 листопада 2016 року виробник зобов'язувався виготовити ліжко, дві приліжкові тумби, комод та LED підсвічування. Погоджені також технічні характеристики замовлення.
Загальна сума по договору становить 71430 грн. (п.3.1 договору).
ОСОБА_1 на виконання договору сплатила 01 грудня 2016 року: за ліжко - 33900 грн., за дві приліжкові тумби - 19660 грн., за комод - 14410 грн. та за LED підсвічування - 3460 грн., що також підтверджується товарними чеками за відповідну дати.
П.3.4 договору товар виготовляється виробником за індивідуальним замовленням замовника, тому строк поставки товару у власність замовника складає 30-40 робочих днів з моменту оплати.
12 січня 2017 року між ФОП ОСОБА_2 (виробник) та ОСОБА_1 (замовник) було укладено додаткова угода №04 до договору на виготовлення індивідуальних меблів №01-12/2016 від 01 грудня 2016 року щодо зміни місцязнаходження підприємства.
20 березня 2017 року між ФОП ОСОБА_2 (виробник) та ОСОБА_1 (замовник) було укладено додаткова угода про зміни строків доставки та монтажу меблів №8 до договору на виготовлення індивідуальних меблів №01-12/2016 від 01 грудня 2016 року, «у зв'язку з закінченням ремонтних робіт 20 березня 2017 року строки поставки меблів за даним договором переносяться на 05 червня 2017 року - (дві приліжкові тумби, комод та LED підсвічування). Монтаж меблів буде проводитись у замовника за адресою: АДРЕСА_1 з 06 червня 2017 року по 12 червня 2017 року.
Відповідно до положень ст. ст. 626,628,629,638-640 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За договором виконання робіт, виробник, який здійснює підприємницьку діяльність з виготовлення товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'зується прийняти товар і оплатити його. Договір є публічним. До відносин за договором виконання робіт з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Таким чином, між позивачем та відповідачем дійсно виникли цивільно-правові відносини (укладення договору виконання робіт), які регулюються вказаними вище нормами матеріального права.
Позивач сплатив відповідачу вартість товару та робіт у розмірі 32920 грн., що визнавалось та не оспорювалось сторонами. У поданих запереченнях представником відповідача вказувалось, що сума по товарному чеку в розмірі 54694 грн. не могла стосуватись кухні, оскільки загальна сума перевищує суму по договору. Разом з тим, відзив не містить посилань що це за кошти, якщо вони не за шафу-купе, оскільки сам по собі факт сплати 32920 грн. позивачем не оспорював. Жодних клопотань про витребування не заявив та не надав доказів на спростування проведених оплат позивачем по даному замовленню. Відсутні в матеріалах справи будь-які належні та допустимі докази на підтвердження закупівлі матеріалів, виготовлення шафи-купе та безпідставна відмова позивача від прийняття товару.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» гарантує право споживача на належну якість продукції шляхом зобов'язання виконавця передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
З матеріалів справи встановлено, що 26 червня 2017 року ОСОБА_1 направила лист-вимогу ФОП ОСОБА_2 про порушення строків виготовлення меблів (до 12 червня 2017 року) та через це втрату інтересу до замовлення, тому просила повернути кошти в розмірі 37530грн. Дані листа були вручені матері адресату 29 червня 2017 року.
З поданих суду заперечень вбачається, що замовлення було виготовлено та доставлена в обумовлені строки, але позивач з незрозумілих причин відмовилась приймати меблі. На даний час меблі знаходяться на складі. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження даним обставинам суду не надано. З матеріалів справи не можливо встановити чи меблі були виготовлені, відсоток їх готовності та відповідність якості товару. Не підтверджує даних обставин і роздрукована переписка з телефону. Також відповідач вказує на обов'язок споживача вказати недоліки товару, надати час на їх усунення. Дані доводи суд до уваги не бере, оскільки позивач стверджував, що меблі в цілому не були виготовлені, не доставлені та не змонтовані у погоджені строки та посилався на його право як споживача відмовитись від договору (ст.10 Закону України «Про захист прав споживача»).
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.
Претензія позивача, яку вона направила ФОП ОСОБА_2 щодо розірвання договору, залишилась без будь-якого належного реагування з боку останньої.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідно до пп. а) п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому він взагалі не може бути усунутий.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про захист прав споживачів», при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.
Встановлено, що на виконання умов договору в частині оплати позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 37530 грн., що обумовлено специфікацією, (додаток № 1 до договору). З огляду на те, що позивач відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку із тривалим невиконанням відповідачем умов договору відмовився від договору стосовно послуги, то передана сума підлягає стягненню із відповідача на користь позивача. Враховуючи те, що кухня не була виготовлена, не змонтована, не доставлена у строки, відповідач не надав доказів на підтвердження своїх заперечень щодо якості і строків виконання замовлення, тому вимоги позивача в частині розірвання договору та повернення коштів в розмірі 37530 грн., є обґрунтованими.
Так, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.
Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах у справі № 6-100цс14 від 03 вересня 2014 року та у справі № 6-1120цс15 від 04 листопада 2015 року.
П.4.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором виробник сплачує пеню в розмірі повідйної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен ден прострочення.
Позивач просить стягнути пеню з відповідача за прострочення виконання умов договору за період з 12 червня 2017 року по 14 грудня 2017 року в розмірі 5036,22 грн., при цьому обумовлена сторонами вартість меблів становила - 37530 грн.
Враховуючи, що розмір пені розрахований позивачем не перевищує вартість кухні за договором від 01 грудня 2016 року укладеним між сторонами, звернення позивача з позовом до суду у липні 2017 року тобто у межах строків позовної давності, то суд вірно дійшов обґрунтованого висновку, що пеня за прострочення виконання умов договору від 01 грудня 2016 року підлягає до стягненню з відповідача в розмірі 5036,22 грн., оскільки на думку суду саме така сума буде співмірною обставинам справи. При цьому суд враховує строки невиконання відповідачем умов договору та звернення позивача до суду.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені порушення не є порушеннями процесуального права, що є обов'язковими підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, визначені ч.3 ст.376 ЦПК України.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 01 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна