03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/5354/2020
06 серпня 2020 року м. Київ
Справа № 2-2557/10
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2019 року, постановлену у складі судді Пінкевич Н.С.,
у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення у цивільній справі № 2-2557/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення боргу,
встановив:
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа, посилаючись на те, що на виконанні у Києво-Святошинському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області перебувало виконавче провадження № 21162063 з примусового виконання виконавчого листа №2-2557/2010, виданого 21.07.2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу на суму 103 144 грн. 83 грн.
31.10.2011 року державним виконавцем винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документу, який був направлений йому за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на момент звернення з заявою до суду виконавчий лист ним не отриманий. Дана обставина свідчить про втрату виконавчого листа. Ця ж обставина фактично підтверджена у письмовій відповіді Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області від 20.09.2019 року.
У зв'язку із цим заявник просить видати дублікат виконавчого листа №2-2557/2010, виданого 21.07.2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу 103 144 грн. 83 коп. та поновити строк його пред'явлення до виконання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про видачу дублікату виконавчого листа, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що його похилий вік, інвалідність, хронічна хвороба серця, необхідність постійного контрою за підвищеним тиском, регулярне тривале перебування на стаціонарному лікуванні, втрата близької людини (дружини) є поважними та достатніми доказами причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Вказує, суд не вірно встановив строки, коли стягувач міг звернутися із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку його пред'явлення. Зазначає, що виконавчий лист №2-2557/2010 містить термін пред'явлення його до виконання до 12.07.2013 року, а тому суд невірно порахував та зазначив термін його пред'явлення до 2011 року. Звертає увагу на те, що стягувач в міру своїх можливостей неодноразово звертався до Києво-Святошинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області із відповідними заявами про стан та хід виконавчого провадження. При цьому судом також не враховано такий суттєвий фактор як значна відстань, більше 150 км, між місцем проживання стягувача та місцезнаходженням органу ДВС.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги та просила скаргу задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву стягувача про видачу дублікату виконавчого листа і поновлення строків для пред'явлення його до виконання.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника стягувача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних доказів поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання. Суд посилався на те, що стягувач звернувся до Києво-Святошинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області із заявою про відкриття виконавчого провадження ще у 2011 році. Однак, у подальшому стягувач не вчинив жодної дії, починаючи з 2011 року по час звернення до суду із вказаною заявою про видачу дубліката виконавчого листа, яка б свідчила, що його інтереси порушено втратою виконавчого листа. Суд зважав, що виконавчий лист було видано у 2010 році, а відповідно до законодавства, чинного на той момент строк пред'явлення на виконання складав 1 рік, а отже позивач вправі був звернутися до суду для отримання дублікату виконавчого листа до спливу вказаного строку. Суд не вбачав поважних підстав, які перешкоджали протягом більш як дев'яти років (з дати отримання оригіналів виконавчих листів в 2011 році до дати надходження заяви про видачу дубліката виконавчого документа 08.10.2019 року), звернутися із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку його пред'явлення.
З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви колегія суддів погоджується, враховуючи наступне.
Основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України). Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з п.17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України ( набув чинності з 15.12.2017 року) у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Таким чином, підставами для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата та звернення до суду з відповідною заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2010 року задоволено частково позов ОСОБА_1 та стягнуто на його користь з ОСОБА_2 борг в розмірі 103 024 грн. 83 коп., витрати по сплаті витрат на ІТЗ в розмірі 120 грн., витрати по сплаті судового збору 1700 грн.
21.07.2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист по справі № 2-2557/2010.
Відповідно до п.1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на час набрання рішенням суду законної сили), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох
років.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на час набрання рішенням суду законної сили), строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: а) пред'явленням виконавчого документа до виконання; б) частковим виконанням рішення боржником; в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
Враховуючи викладене, строк пред'явлення вказаного виконавчого листа № 2-2557/2010, виданого 21.07.2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області перервався пред'явленням виконавчого документа до виконання.
За повідомленням Києво-Святошинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області, 31 жовтня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу та направлено стягувачу.
Отже, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» перебіг строку на повторне пред'явлення виконавчого листа до виконання встановлюється з дня його повернення, тобто з 31 жовтня 2011 року.
Таким чином, строк на повторне пред'явлення виконавчого листа № 2-2557/2010, виданого 21.07.2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, встановлюється з 31 жовтня 2011 року та закінчується 31 жовтня 2014 року.
Згідно з довідкою Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області за № 25884 від 20.09.2019 року, станом на 20.09.2019 виконавчий лист по справі № 2-2557/2010 виданий 21.07.2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 103 144, 83 грн. повторно не пред'являвся.
З матеріалів справи вбачається, що заявник звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення до виконання лише 07.10.2019 року, тобто через п'ять років після закінчення трирічного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
З викладеного вбачається, що суд поновлює строк виключно у випадку пропущення строку з поважних причин, а обов'язок доведення поважності причин пропуску строку належить особі, яка подає клопотання про поновлення строків.
Причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання .
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
Враховуючи, що заява ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не містить поважних та обґрунтованих підстав, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин для пред'явлення виконавчого документа до виконання в установлений законом строк, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви.
Як встановлено з матеріалів справи, з врахуванням інформації Києво-Святошинського районного відділу ДВС від 20.09.2019 року про прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу 31 жовтня 2011 року, трирічний строк на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання завершився 31 жовтня 2014 року.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те , що він неодноразово письмово звертався до органів виконавчої служби з питанням про надання інформації про хід виконавчого провадження, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до матеріалів справи, такі звернення мали місце 23 травня 2018 року та 04 вересня 2019 року, тобто більш ніж через три роки після завершення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Доводи апеляційної скарги про те, що похилий вік, інвалідність, хронічна хвороба серця, необхідність постійного контрою за підвищеним тиском, регулярне тривале перебування на стаціонарному лікуванні, втрата близької людини (дружини) є поважними та достатніми доказами причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, колегія суддів відхиляє, оскільки належних доказів на підтвердження зазначених обставин, які б мали місце у період перебігу строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання ( тобто протягом 2012 - 2014 років), заявником суду надано не було.
Наявні у матеріалах довідки про звернення до лікаря Тетіївського Центру ЗПСМ 19 жовтня 2019 року, перебування на стаціонарному лікуванні у відділенні кардіології у період жовтня 2017 року та у неврологічному відділенні у червні 2019 року не можуть бути доказами поважних причин пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання у період 2012-2014 років, оскільки зазначені у довідках обставини виникли значно пізніше - у 2017 - 2019 роках.
Отже, оскільки заявником не надано суду жодного доказу щодо наявності обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість звернення ОСОБА_1 до суду із заявою за видачею дублікату виконавчого листа протягом 2012-2014 років та пред'явлення його до виконання у визначені законом строки, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви не спростовують та правильність ухвали не впливають.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 14 серпня 2020 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.