Справа №752/11571/20 Головуючий в суді І інстанції - Дідик М.В.
Провадження №33/824/3294/2020 Доповідач - Габрієль В.О.
Категорія: ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП
05 серпня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Латюка П.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Латюка П.Я. на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2020 року, -
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.
Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 09.06.2020 року о 17 годині 03 хвилини він, в м. Києві по вул. Пирогівський шлях, 25, керуючи автомобілем «Міцубіші» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з припаркованим автобусом «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5, 13.1 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним рішенням захисником ОСОБА_1 - адвокатом Латюком П.Я. подано апеляційну скаргу, у якій, з урахуванням доповнень до неї, він просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою матеріали справи повернути на доопрацювання або ж провадження у справі закрити через відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованих йому адміністративних правопорушень.
Мотивуючи свої вимоги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною. У протоколі про адміністративне зазначено лише день керування ОСОБА_1 транспортним засобом, якого працівники поліції та зазначені у протоколі свідки не бачили, та не зазначено часу вчинення цього адміністративного правопорушення, а саме не зазначено часу відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушено його право на захист. Крім того, диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП є бланкетною, то це зобов'язувало автора протоколу та суд у постанові, зазначити правову норму (із розкриттям її змісту), якою встановлено порядок огляду водіїв на стан сп'яніння, і від яких, встановлених цією нормою правил проходження такого огляду ОСОБА_1 відмовився. Також, у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, будь-які дії ОСОБА_1 , які б свідчили про те, що він, як водій, ухилявся від огляду на стан сп'яніння не зазначені. В матеріалах справи також відсутнє направлення для проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Крім того, згідно даних протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, час його зазначено 09 червня 2020 року о 18 год. 20 хв., тоді як згідно запису з відеокамер працівників поліції пройти огляд ОСОБА_1 пропонувалось вже після 19 години. Судом першої інстанції належним чином не забезпечено ОСОБА_1 право на захист, оскільки незважаючи на наявність клопотання про відкладення справи для забезпечення можливості скористатися правовою допомогою, суддя продовжив розгляд справи та прийняв рішення. В порушення вимог п.6 ч.2 ст.129 Конституції України суд не здійснював фіксування судового процесу технічними засобами. Вступна частина постанови суду суперечить її мотивувальній та резолютивній частинам, адже у вступній частині вказано на те, що суд розглянув матеріали про притягнення ОСОБА_1 лише за ч.1 ст.130 КУпАП, тоді як згідно даних мотивувальної та резолютивної частин - і за ст.124 КУпАП.
Захисник також звертає увагу, що свідки зазначені в протоколі, не тільки не допитувалися в суді, а й навіть не викликались, а суд фактично перебрав на себе функцію обвинувачення.
ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не подав, однак забезпечив явку свого захисника - адвоката Латюка П.Я.
Із огляду на зазначене, апеляційний суд враховує вимоги п.п.4, 6 ст.294 КУпАП щодо строків апеляційного перегляду та необов'язкової присутності при розгляді справи належним чином повідомленої особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Латюка П.Я. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пунктом 13.1 ПДР України передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп'яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858.
Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що дійсно мав місце факт вчинення ДТП, після якого він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Його захисник у суді апеляційної інстанції зазначив, що таких пояснень його підзахисний не надавав та в діях ОСОБА_1 взагалі відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУПАП, в зв'язку з тим, що працівниками поліції під час оформлення матеріалів було допущено численні порушення, на що суд першої інстанції уваги не звернув та у зв'язку з цим прийняв незаконне рішення.
Однак, вказані доводи оцінюються апеляційним судом критично, адже вони повністю спростовуються матеріалами провадження.
У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №082587 від 09.06.2020 року, водій ОСОБА_1 09.06.2020 року о 17 год. 03 хв. в м. Києві по вул. Новорирогівська, 25 керуючи автомобілем «Mitsubishi Spacestar» д.н.з. НОМЕР_1 не дотримався безпечної дистанції та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.13.1 ПДР України.
Зі схеми місця ДТП, складеної за місцем пригоди слідує, що вона містить графічно зображені та зафіксовані об'єкти, дані про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об'єктів, зображених на схемі, зазначено характеризуючі дані транспортних засобів та відомості про їх пошкодження (а.с.4).
Також з вказаної схеми вбачається, що у автомобіля «Mitsubishi Spacestar» д.н.з. НОМЕР_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди було деформовано праве переднє крило, деформована кришка капоту, деформовано передній бампер. В свою чергу у транспортного засобу «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 було деформовано задній бампер, ліва задня фара зміщена, деформовано ліве заднє крило.
З письмових пояснень іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 вбачається, що він є водієм автобуса «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 . 09.06.2020 року приблизно о 17 год.03 хв. він стояв на кінцевій зупинці маршруту №20 по вул. Новопирогівській, 25 в м. Києві. Перебуваючи в автобусі відчув сильний удар у його задню частину. Вийшовши з автобуса побачив легкову машину «Mitsubishi Spacestar» д.н.з. НОМЕР_1 , в якій перебував водій в стані сильного алкогольного сп'яніння. Вказаний водій почав йому погрожувати.
Сукупність вказаних доказів, дозволяє дійти висновку, що саме ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Mitsubishi Spacestar» д.н.з. НОМЕР_1 не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п.13.1 ПДР України.
З протоколу серії ДПР18 №421506 від 09.06.2020 року вбачається, що 09.06.2020 року в м. Києві по вул. Пирогівський шлях, 25 водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Mitsubishi Spacestar» д.н.з. НОМЕР_1 здійснив дорожньо-транспортну пригоду з транспортним засобом «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 , при цьому мав явні ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, порушення мовлення. Від огляду у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Істотних порушень вимог ст.256 КУпАП щодо змісту вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, які б впливали на допустимість його як доказу чи порушували право на захист ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції не встановлено.
Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 09.06.2020 року, в яких вони підтвердили, що 09.06.2020 року о 18 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Пирогівський шлях, 25 вони були запрошені співробітниками патрульної поліції в якості свідків при складанні адміністративного протоколу за ст.130 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 . В їх присутності вказаний водій відмовився, у встановленому Законом порядку, пройти огляд для визначення стану сп'яніння, за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер» на місці зупинки або у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров'я, що вони засвідчили своїми підписами. (а.с.3).
Та обставина, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які брали участь у фіксуванні обставин адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, безпосередньо в суді не допитувались, не може свідчити про неповноту з'ясування всіх обставин справи, оскільки їх письмові пояснення, відповідно до вимог ст.251 КУпАП, були досліджені суддею та обґрунтовано прийняті до уваги як такі, що узгоджуються з іншими доказами у справі та підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, який складений щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, з відеозапису з нагрудної камери працівників поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не заперечував того факту, що він керував транспортним засобом «Mitsubishi Spacestar» д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому його поведінка не відповідала ситуації. Він вів себе агресивно, на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, висловив в їх бік нецензурну лайку, не реагуючи на їх зауваження.
З вказаного відеозапису також вбачається, що дійсно до ОСОБА_1 було застосовано спецзасіб - кайданки, зважаючи на поведінку ОСОБА_1 та з урахуванням вимог ст.45 Закону України «Про Національну поліцію».
Також апеляційний суд вважає безпідставними і посилання апеляційної скарги на відсутність в матеріалах справи направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, оскільки як вбачається з матеріалів справи, що також підтверджується даними відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції, водій відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, а тому останній не направлявся поліцейським до відповідного закладу охорони здоров'я для проведення його огляду.
У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Попри доводи сторони захисту, апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.
Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому законом.
Питання щодо порядку провадження при розгляді судом справ про адміністративні правопорушення регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, який не передбачає обов'язкового фіксування судового засідання технічними засобами. ОСОБА_1 також не подавалось до суду клопотання про здійснення такого фіксування. Тому підстави стверджувати про допущені судом першої інстанції порушення в цій частині, відсутні.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при розгляді справи не було враховано клопотання ОСОБА_1 про залучення захисника, чим було порушено його право на захист, то вони є слушними. Однак права останнього були відновлені в апеляційній інстанції шляхом участі його захисника в судовому засіданні, та надання йому можливості висловити свої зауваження та заперечення під час розгляду апеляційної скарги.
Посилання апеляційної скарги на істотні порушення закону під час винесення оскаржуваної постанови, які б впливали на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Доказів на спростування висновків районного суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто.
Із огляду на вищезазначене, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Латюка Петра Яковича залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду В.О. Габрієль