№ 33/824/1536/2020 Постанова винесена суддею Скуба А.А.
Категорія: ст. 124 КУпАП
01 липня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., за участю захисника Пеліхоса Є.М., потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року в справі про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тернівка Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року в одне провадження об'єднано матеріали чотирьох справ про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 ; ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, та за правилами ст. 36 КУпАП накладено стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 6 місяців.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Як встановив суддя в постанові, ОСОБА_3 11 грудня 2019 року о 21 год. 25 хв., керуючи автомобілем «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1 , по просп. М. Бажана, 8 у м. Києві, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2 , що спричинило його пошкодження, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Після цього, близько 21 год. 25 хв. ОСОБА_3 , керуючи тим же транспортним засобом по просп. М. Бажана, 8 у м. Києві, здійснивши ДТП, не дочекався прибуття поліції та залишив місце пригоди, чим порушив п. 2.10(а) ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Крім того, 11 грудня 2019 року близько 21 год. 25 хв., ОСОБА_3 , керуючи тим же транспортним засобом по просп. М. Бажана, 8 у м. Києві, під час руху заднім ходом не впевнився в безпечності, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Субару», державний номерний знак НОМЕР_3 , що спричинило його пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.9 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Після цього, близько 21 год. 25 хв. ОСОБА_3 , керуючи тим же транспортним засобом по просп. М. Бажана, 8 у м. Києві, здійснивши ДТП, не дочекався прибуття поліції та залишив місце пригоди, чим порушив п. 2.10(а) ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Пеліхос Є.М., посилаючись на неповноту судового розгляду, порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального закону, просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року та прийняти нову постанову, якою провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вважаючи, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, захисник посилається на те, що в судовому засіданні і водій ОСОБА_3 , і водій автомобіля «Ауді» ОСОБА_2 пояснили, що відбулось лише торкання номерними знаками автомобілів на виїзді з парковки магазину «Новус» у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не дотримався безпечної дистанції, а водій автомобіля «Ауді» ОСОБА_2 здійснив різке гальмування, що заборонено і є порушенням п. 12.9(г) ПДР України. Тобто водії надали пояснення про те, що ніякого зіткнення, а тим більше пошкодження автомобіля «Ауді», не було, але працівники поліції та суддя місцевого суду вказаним фактам належної оцінки не надали і не притягнули водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Захисник акцентує увагу на тому, що під час указаної події не було пошкоджено жодного транспортного засобу або будь-якого іншого майна. Ця обставина підтверджується не лише матеріалами справи, де відсутні будь-які належні свідчення про пошкодження будь-якого характеру, зокрема протоколи огляду транспортних засобів свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , але й показаннями всіх учасників справи. При цьому з протоколу огляду транспортного засобу, що належить ОСОБА_4 , слідує, що на момент огляду о 13 год. 17.12.2019 авто мало наступні пошкодження: тріщину на касеті переднього номерного знаку, потертості лако-фарбового покриття арки заднього лівого колеса, вм'ятину на задньому лівому крилі та вм'ятину на кришці багажника. Тобто жодних пошкоджень, які можуть знаходитись у причинно-наслідковому зв'язку з обставинами пригоди, автомобіль ОСОБА_3 не має. Отже, в діях ОСОБА_3 , за твердженням захисника, відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Щодо описаного в постанові порушення ОСОБА_3 вимог п. 10.9 ПДР України, то, як зазначає захисник, за поясненнями водія ОСОБА_3 , він не створював жодної небезпеки чи перешкод учасникам руху і матеріалами справи зворотне не підтверджується.
Що стосується правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, то захисник, посилаючись на відсутність пошкоджень транспортних засобів, вважає, що суд повинен був застосувати положення п. 2.11 ПДР України, які не забороняють у подібних випадках роз'їхатися учасникам події та не викликати поліцію.
Захисник в апеляційній скарзі також піддає сумніву достовірність пояснень свідка ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вони не узгоджуються з іншими матеріалами справи та взагалі суперечать даним на схемі місця ДТП, де транспортний засіб ОСОБА_1 зображено зовсім в іншому місці, аніж про це зазначається в його поясненнях.
Вважає захисник неналежним доказом і відеозапис з тієї підстави, що в матеріалах справи відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Крім того, за змістом відеозапису неможливо встановити ані державний номерний знак автомобіля жовтого кольору, ані такі номери інших автомобілів, як і неможливо зрозуміти, чи мають транспортні засоби пошкодження.
Посилаючись на неповноту з'ясування фактичних обставин справи, захисник зазначає, що суддя безпідставно, на місці без видалення до нарадчої кімнати відмовив у призначенні комплексної транспортно-трасологічної автотехнічної експертизи, яка є необхідною, оскільки ОСОБА_3 заперечує, що було ДТП, а беручи до уваги характер та локалізацію зовнішніх пошкоджень його автомобіля, необхідні спеціальні знання.
Звертає увагу захисник на те, що в порушення принципу законності розгляду справ про адміністративні правопорушення суддя об'єднав чотири провадження в одне без правового обґрунтування, хоча такі дії не передбачені нормами КУпАП, що є грубим порушенням ст. 19 Конституції України.
Посилається захисник і на безпідставність накладення на ОСОБА_3 одного з найсуворіших стягнень, мотивуючи свою позицію тим, що судом не встановлено обставин, які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Крім того, вказує, що справа була розглянута суддею місцевого суду в порушення ч. 2 ст. 16 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без мантії та нагрудного знаку.
У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 , будучи належним чином сповіщеним про час і місце розгляду справи, не прибув, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, а тому його неявка, з огляду на положення ч.ч. 5, 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному перегляду постанови судді місцевого суду.
Вислухавши пояснення захисника на підтримку апеляційних вимог, заперечення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо апеляційного прохання, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга захисника Пеліхоса Є.В. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,
284 КУпАП.
Апеляційним переглядом не встановлено порушень норм процесуального права під час розгляду та прийняття суддею рішення в справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_3 , а також неправильного застосування норм матеріального права.
Як убачається з матеріалів справи, на розгляд Дарницького районного суду м. Києва надійшли чотири протоколи про адміністративні правопорушення за ст. ст. 124, 122-4 КУпАП щодо ОСОБА_3 з додатками, кожен з яких зареєстрований в суді окремою справою про адміністративне правопорушення, а тому, виходячи з положень ст. 36 КУпАП, за змістом яких, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, суддя правильно об'єднав в одне провадження всі справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_3 , бо в протилежному випадку були б порушені вимоги ст. 36 КУпАП.
Що стосується тверджень захисника про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, то вони є непереконливими, оскільки спростовуються доказами у справі, які суддя місцевого суду обґрунтовано поклав в основу своїх висновків про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушень.
Зокрема, такі висновки ґрунтується на даних: протоколів про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 082922, ДПР 18 № 082923, ДПР 18 № 082924 та ДПР 18 № 082925 від 17 грудня 2019 року, які складені уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП (а.с. 1, 25, 28, 52); схеми місця ДТП (а.с. 5); письмових пояснень водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 6,7 ); рапорту інспектора патрульної поліції (а.с. 8); протоколу огляду транспортного засобу «Шевроле Камаро», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 22); світлин, де зображені транспортні засоби після зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_3 та відеозапису події ДТП (а.с. 32).
Зазначені докази об'єктивно узгоджуються між собою та були оцінені суддею місцевого суду відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП. Підстав не брати до уваги відеозапис у судді не було, оскільки зафіксований у ньому механізм зіткнення з автомобілем «Субару» узгоджується як з поясненнями водія ОСОБА_1 , так і з іншими доказами у справі.
Крім того, хоча ОСОБА_3 і не визнав свою вину у вчиненні правопорушень, але не заперечував в суді, що ввечері 11 грудня 2019 року перебував на парковці магазину «Новус», що по просп. Бажана, 8 у м. Києві, та виїжджаючи з цієї парковки повз шлагбаум, не встиг вчасно зупинитися та доторкнувся передньою частиною свого автомобіля до автомобіля «Ауді», який рухався попереду. При цьому стверджував, що в обох автомобілів були відсутні пошкодження, тому він поїхав, а зіткнення із автомобілем «Субару» взагалі не почув.
Пояснення ОСОБА_3 про те, що він переконався на місці події у відсутності пошкоджень транспортних засобів, а тому поїхав, як і заперечення щодо зіткнення з автомобілем «Субару», суддя обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами у справі.
Твердження захисника про те, що водії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в суді повідомили про відсутність пошкоджень їх автомобілів, а в матеріалах справи немає належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що автомобілі отримали пошкодження за обставин, викладених у протоколах, спростовуються як матеріалами справи, так і поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Так, на звороті схеми місця ДТП працівник поліції указав пошкодження внаслідок ДТП задніх бамперів автомобілів «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2 , та «Субару», державний номерний знак НОМЕР_3 .
У письмових поясненнях, наданих безпосередньо на місці пригоди, водій ОСОБА_1 повідомив, що 11 грудня 2019 року він вийшов з магазину «Новус», що за адресою: м. Київ, проспект Бажана, 8 та сів за кермо автомобіля «Субару», державний номерний знак НОМЕР_3 , для подальшого руху. Закривши двері автомобіля, побачив як автомобіль «Шевроле Камаро» жовтого кольору рухається заднім ходом від виїзду зі стоянки, потім змінює напрямок руху та виїжджає на бордюр. Далі цей автомобіль в'їхав у його стоячий автомобіль, пошкодивши транспортним засіб, після чого поїхав з місця ДТП. Номер автомобіля він не запам'ятав, але свідки повідомили номерний знак НОМЕР_1 .
Такі пояснення ОСОБА_1 підтримав в суді першої інстанції, повідомивши, що внаслідок зіткнення було пошкоджено лако-фарбове покриття заднього бамперу автомобіля, та аналогічні пояснення надав і в суді апеляційної інстанції.
Водій ОСОБА_2 безпосередньо на місці пригоди повідомив, що 11 грудня 2019 року, керуючи автомобілем «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2 , приблизно о 21 год. 25 хв. за адресою: м. Київ, просп. Бажана, 8, на території парковки «Новус», зупинився при виїзді, очікуючи підйом шлагбаума, та відчув удар в задню частину автомобіля. Вийшовши зі свого авто, побачив, що автомобіль «Шевроле Камаро», державний номерний знак ймовірно НОМЕР_1 , в'їхав у задній бампер його автомобіля. Водій автомобіля «Шевроле Камаро» спочатку хотів домовитись, він перебував у нетверезому стані, про що свідчила його поведінка, далі сів у своє авто, від'їхав назад, вдарив у задню частину автомобіль «Субару», державний номерний знак НОМЕР_3 , та залишив місце пригоди.
ОСОБА_2 в суді надав аналогічні пояснення щодо механізму розвитку ДТП та повідомив, що внаслідок дій ОСОБА_3 було пошкоджено лако-фарбове покриття заднього бамперу його автомобіля, тому йому була завдана матеріальна шкода.
Підтримав такі пояснення ОСОБА_2 і в суді апеляційної інстанції.
Пояснення водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо механізму ДТП повністю узгоджуються з даними, зафіксованими на схемі ДТП та у відеозапису, а враховуючи, що водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Шевроле», здійснив зіткнення з нерухомими транспортними засобами у нескладній дорожній обстановці за обставин, докладно повідомлених водіями інших транспортних засобів, які до того ж не оспорював водій ОСОБА_3 в частині контактування з автомобілем «Ауді», підстав для проведення в справі комплексної транспортно-трасологічної автотехнічної експертизи, як про це просив в суді захисник, не вбачається, як немає підстав для задоволення аналогічного клопотання захисника, заявленого в суді апеляційної інстанції.
Що стосується протоколу огляду транспортного засобу - автомобіля «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1 , від 17 грудня 2019 року, то під час огляду вказаного автомобіля зафіксовано, серед інших, пошкодження у вигляді тріщини на касеті переднього номерного знаку, отже доводи захисника про те, що транспортний засіб, яким керував 11 грудня 2019 року ОСОБА_3 , не має пошкоджень, які б утворилися за обставин, установлених судом, є непереконливими.
Крім того, з доказів у справі слідує, що в результаті ДТП, яка відбулася 11 грудня 2019 року, автомобілі «Ауді» та «Субару» отримали незначні механічні пошкодження, але підстави вважати, що дії водія ОСОБА_5 , пов'язані з невиконання вимог п. 13.1 та п. 10.9 ПДР України, взагалі не спричинили пошкодження транспортних засобів, немає.
Оскільки доведеним є вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, слід визнати безпідставними всі доводи захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Таким чином, посилання захисника на неврахування судом п. п. 2.11 ПДР України не заслуговують на увагу.
З огляду на викладене, вважаю, що висновки судді місцевого суду в постанові від 21 лютого 2020 року відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, отже судове рішення, всупереч доводів захисника, постановлено з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП.
Посилання захисника на порушення суддею під час розгляду справи вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не заслуговує на увагу, оскільки не підтверджено жодним доказом.
Що стосується доводів апеляційної скарги про суворість накладеного на ОСОБА_3 адміністративного стягнення, то вони також є непереконливими.
При накладенні стягнення за вчинені ОСОБА_3 адміністративні правопорушення суддя дотримав вимог ст.ст. 33 - 36, 38 КУпАП, врахував характер вчинених правопорушень, особу порушника, його відношення до скоєних дій та визначив стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на мінімальний строк, передбачений ст. 124 КУпАП, яке не є найсуворішим з огляду на санкції ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, водночас саме таке стягнення, за встановлених суддею обставин, відповідає його меті, передбаченій у ст. 23 КУпАП.
Зважаючи на те, що під час апеляційного розгляду не встановлено правових підстав для скасування постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року та закриття провадження в справі, як про це просить захисник, апеляційна скарга захисника Пеліхоса Є.М. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Апеляційну скаргу захисника Пеліхоса Євгена Миколайовича залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП,та за правилами ст. 36 КУпАП накладено стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 6 місяців - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко