Справа № 604/382/20
Провадження № 2/604/297/20
16 червня 2020 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Сташківа Н.Б.
за участі
секретаря судового засідання Гамана В.Т.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про припинення обтяження ,-
Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кулеба І.І., звернувся в суд з позовом до Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просить усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належним йому майном - комплексом будівель по АДРЕСА_1 шляхом припинення обтяження - арешту нерухомого майна, внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 9349777, 9335496 та 12197203 на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ № 2-7893 та № 2-8320/09, а також на підставі виконавчого листа № 2-205 та перенесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 33124502, 33124330 та 33124632 на усе нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 шляхом внесення відповідних відомостей у державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Позов обґрунтовано тим, що згідно рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області № 2-606 від 25.12.2006 року ОСОБА_1 є власником комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 06 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Підволочиської державної нотаріальної контори Коломійчуком О.І. і зареєстрований в реєстрі за № 716, згідно якого в іпотеку був переданий вищезгаданий комплекс будівель. Даний договір укладався для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 №03/07865М від 06 березня 2007 року. Також, цього ж дня 06 березня 2007 року ОСОБА_1 було укладено із Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» договір поруки №03/07865М/01, за яким він поручався перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №03/07865М від 06 березня 2007 року. При посвідченні іпотечного договору нотаріусом була накладена заборона відчуження об'єкту іпотеки та внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Відповідно до заочного рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2009 року позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 03/07865М від 06 березня 2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , звернено стягнення на предмет застави - комплекс будівель по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 . З метою забезпечення позову 23 червня 2009 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровськ постановлено ухвалу №2-7893 та ухвалу №2-8320/09 про накладення арешту на все майно, належне ОСОБА_1 в межах позовних вимог. На підставі даних ухвал Відділом державної виконавчої служби Підволочиського районного управління юстиції та Відділом державної виконавчої служби Бережанського районного управління юстиції у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єкта нерухомого майна були накладені обтяження - арешт нерухомого майна №9349777, №9335496 та №12197203, які у 2019 році були перенесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 33124502, №33124330 та №33124632. Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 06 грудня 2012 року визнано недійсним договір іпотеки від 06 березня 2007 року укладений між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Підволочиської державної нотаріальної контори Коломійчуком О.І. і зареєстрований в реєстрі за № 716 та договір поруки № 03/07865М від 06 березня 2007 року. Проте, при зверненні ОСОБА_1 до державного нотаріуса Підволочиської державної нотаріальної контори Боберської O.A. із заявою про зняття заборони відчуження належного йому нерухомого майна, яке складало предмет іпотеки, а також припинення обтяження (заборони) та іншого речового права (іпотеки) на це нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав йому було відмовлено у вчиненні даної дії. Свою відмову нотаріус мотивував тим, що згідно рішення Апеляційного суду Тернопільської області встановлено сам факт недійсності правочину, при цьому питання про зняття заборони відчуження нерухомого майна та припинення іпотеки Позивачем не піднімалося. 23 травня 2019 року Підволочиським районним судом Тернопільської області ухвалено рішення, яким зобов'язано зняти заборону відчуження належного ОСОБА_1 нерухомого майна, яке складало предмет іпотеки за іпотечним договором №716 від 6 березня 2017 року, а також припинити обтяження (заборону) та інше речове право (іпотеку) на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав. На основі даного рішення 09 вересня 2019 року іпотека і обтяження були скасовані.На даний час немає відкритих виконавчих проваджень, за якими ОСОБА_1 є боржником, про що свідчить інформація з Єдиного реєстру боржників від 28 квітня 2020 року. Проте, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.10.2019 року обтяження накладені Відділом державної виконавчої служби Підволочиського районного управління юстиції та Відділом державної виконавчої служби Бережанського районного управління юстиції на комплекс будівель по АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_1 , залишаються не припиненими. Таким чином, арешт нерухомого майна внесений у реєстр фактично порушує право Позивача, як власника згаданого комплексу будівель, повноцінно ним розпоряджатися, а тому він змушений звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, представник позивача адвокат Кулеба І.І. подала до суду заяву, в якій просить розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача - Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в судове засідання не з'явився, однак подали до суду заяву, згідно якої проти задоволення позовних вимог не заперечують, просять справу розглянути без їх участі.
У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, в зв'язку з визнанням відповідачем позову суд вважає за можливе прийняти рішення у підготовчому засіданні на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та усі забрані по справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13292389 від 22 січня 2007 року ОСОБА_1 є власником комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 , що належать йому на підставі рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області № 2-606 від 25.12.2006 року.
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2019 року № 2/604/136/19 задоволено позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 49094, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570, МФО - 305299, ІПН 143605704021), Підволочиської державної нотаріальної контори Тернопільської області (юридична адреса: 47800, вул. Д. Галицького, 80, смт. Підволочиськ, Тернопільська область) про зобов'язання вчинити дії, зобов'язано акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» вчинити певні дії, а саме надати заяви до відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження та скасування записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (виробниче приміщення з цокольним поверхом та сімома добудовами, загальною площею 1733,9 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ); зобов'язано Підволочиську державну нотаріальну контору зняти заборону відчуження належного ОСОБА_1 нерухомого майна, яке складало предмет іпотеки за Іпотечним договором, а саме: виробниче приміщення з цокольним поверхом та сімома добудовами, загальною площею 1733,9 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , державним нотаріусом Підволочиської державної нотаріальної контори Коломійчуком О.І.
Як убачається із змісту судового рішення 06 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за №03/07865М.Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 №03/07865М від 06 березня 2007 року ОСОБА_1 , було укладено договір іпотеки з Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», який посвідчено Коломійчуком О.І., державним нотаріусом Підволочиської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №716, за яким передано в іпотеку виробниче приміщення з цокольним поверхом та сімома добудовами, загальною площею 1733,9 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_1 на виробниче приміщення з цокольним поверхом та сімома добудовами, загальною площею 1733,9 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 25 грудня 2006 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.01.2007 року. Також, цього ж дня 06 березня 2007 року ОСОБА_1 було укладено із Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» договір поруки №03/07865М/01, за яким він поручався перед ПАТ КБ «Приватбанк» за виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №03/07865М від 06 березня 2007 року. Відповідно до заочного рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2009 року позов ЗАТ КБ «Приватбанку» задоволено та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №03/07865М від 06 березня 2007 року в розмірі 92094,73 гривні укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , звернуто стягнення на предмет застави: виробниче приміщення з цокольним поверхом та сімома добудовами, загальною площею 1733,9 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 .Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 06 грудня 2012 року визнано недійсним договір іпотеки від 06 березня 2007 року, укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Підволочиської державної нотаріальної контори Коломійчуком О.І., зареєстрований в реєстрі за №716 та договір поруки №03/07865М/01 від 06 березня 2007 року. Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 18 лютого 2013 року заочне рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2009 року скасовано. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволено, скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2015 року скасовано. В задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2015 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2015 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Апеляційним судом Дніпропетровської області від 05 лютого 2016 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2015 року залишено без змін. Постановою Верховного суду від 21 лютого 2018 року у справі №2-2774/11 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2016 року залишено без змін.
28 квітня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Кулеба І.І. звернулася до Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із запитом про надання інформації щодо зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 . Як убачається з відповіді № 5784 від 05 травня 2020 року на виконанні у Підволочиському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебували виконавчі провадження: № 16320339 з примусового виконання ухвали Жовтневого районного суду № 2-7893 від 23 червня 2009 року про накладення арешту на майно, належне ОСОБА_1 в межах заявлених позовних вимог у розмірі 40881,98 дол США, що за курсом НБУ становить 311463,21 грн ( 20 травня 2010 року винесено постанову про закінчення виконаного провадження); - № 15323491 з примусового виконання ухвали Жовтневого районного суду № 2-8320/09 від 23 червня 2009 року про накладення арешту на майно, належне ОСОБА_1 , в межах заявлених позовних вимог у розмірі 283789,71 дол США грн (20 травня 2010 року винесено постанову про закінчення виконаного провадження).
Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників від 28 квітня 2020 року відкритих виконавчих проваджень, за якими ОСОБА_1 є боржником - немає.
Разом з тим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 183341858 від 02 жовтня 2019 року міститься три записи про обтяження - арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 за номером 33124502, 33124330 та 33124632, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційними номерами 9349777, 9335496 та 12197203.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст.ст 316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду.
Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.1ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання
Відповідно до положень норм ст.ст. 16, 391, 386 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установ, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічний висновок міститься в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п.1,2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для здійснення реєстраційних дій.
Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Таким чином, з огляду на встановлені у судовому засіданні обставини та наведені норми чинного законодавства, позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності та зняття обтяжень є обґрунтованими, підтверджуються зібраними у справі доказами, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому, право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 76, 81, 263, 265, 280-283, 289 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Підволочиським РВ УМВС України в Тернопільській області 27 січня 1997 р.), до Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (юридична адреса: смт. Підволочиськ вул.. Д.Галицького, 80) про припинення обтяження - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належним йому майном - комплексом будівель по АДРЕСА_1 шляхом припинення обтяження - арешту нерухомого майна, внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 9349777, 9335496 та 12197203 на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ № 2-7893 та № 2-8320/09, а також на підставі виконавчого листа № 2-205 та перенесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 33124502, 33124330 та 33124632 на усе нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 шляхом внесення відповідних відомостей у державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя - підпис
Згідно з оригіналом:
Суддя Підволочиського районного суду
Тернопільської області Н.Б.Сташків