"13" серпня 2020 р.
Справа № 642/2712/20
Провадження № 2/642/1053/20
13 серпня 2020 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Гримайло А.М.
за участю секретаря Конєвої А.О.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову зазначила, що 11 червня 1993 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя з чоловіком не склалося. У сторін виявились різні погляди на життя та на взаємовідносини у родині. З 2012 припинені сімейні відносини, та подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає.
У зв'язку з наведеним позивач змушена звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу.
У судове засідання позивач не з'явилась. Через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Враховуючи, що розгляд справи відбувся у відсутність позивача та відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч.1 ст.24 СК України).
Частинами 3, 4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч.2 ст.104 та ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.
За змістом ч.3 ст.109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч.1 ст.110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року надано роз'яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Судом встановлено, що 11 червня 1993 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , зареєстрованого Південнроміською Радою народних депутатів Харківського району, актовий запис № 28.
Від шлюбу у сторін народився син син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя у подружжя не склалося. У сторін виявились різні погляди на життя та на взаємовідносини у родині. Все це призвело до взаємного відчуження та до не бажання підтримувати спільне життя.
З 2012 року ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання припинено.
Приймаючи до уваги фактичні взаємини між подружжям, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя сторін, такі як не ведення спільного господарювання, небажання позивача надалі підтримувати сімейні відносини, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам кожного з них, внаслідок чого позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. ст. 12, 13, 141, 206, 211, 247, 259, 430 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 110, 112,114, 115 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 іпн НОМЕР_2 ) зареєстрований 11 червня 1993 року Південнроміською Радою народних депутатів Харківського району, актовий запис № 28. - розірвати.
Після розірвання шлюбу, залишити позивачу прізвище « ОСОБА_1 ».
Шлюб вважається припиненим у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Судові витрати стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 іпн НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 іпн НОМЕР_3 ) в сумі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А. М. Гримайло