Справа № 604/154/20
Провадження № 2-а/604/13/20
26 червня 2020 року смт. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Сташківа Н.Б.
з участю
секретаря судового засідання Стадніцької З.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Підволочиського районного суду Тернопільської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Головного управління національної поліції в Тернопільській області, юридична адреса: м. Тернопіль вул.. Валова,11, код ЄДРПОУ 40108720, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАА № 754976 від 15 лютого 2020 року, винесену інспектором СРПП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Башировим Д.Ю. Позов обґрунтований тим, що 15 лютого 2020 року ввечері, керуючи автомобілем Фольксваген кадді, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заїхав в двір будинку № 7. Зупинивши автомобіль, вийшов з нього, після чого у двір заїхав автомобіль патрульної поліції. Стверджує, що при фіксації правопорушення, вказаного у постанові, транспортний засіб знаходився на стоянці перед будинком, у зв'язку з чим номерний знак не повинен підсвічуватися, а водій не зобов'язаний пред'явити посвідчення водія. Крім того при складанні постанови інспектором не роз'яснено йому права, передбачені ст. 268 КУпАП, натомість запропоновано поставити підпис в графі 9 постанови ще до отримання її копії.
У судове засідання позивач не з'явився, подав заяву у відповідності до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, справу просить розглянути у його відсутності.
Відповідач - представник Головного управління національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності , у задоволенні позову просить відмовити. Також подав відзив на позов, в якому зазначив, що з позовом не погоджується, оскільки 15 лютого 2020 року позивач керував автомобілем Фольксваген Кадді, реєстрацій номер НОМЕР_2 , з неосвітленим д.н.з. та після зупинки не пред'явив поліцейському посвідчення водія для перевірки посвідчення категорії «В», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126, та ч. 6 ст. 121 КУпАП, у зв'язку з чим інспектором СРПП Підволочиського ВП Баширов Д.Ю. було вчинено постанову серії БАА № 754976 та притягнуто позивача до адміністративної відповідальної у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Також при винесенні постанови позивач не висловлював жодних заперечень, не скористався своїм правом заявляти клопотання, давати пояснення, подавати докази по факту скоєння адміністративного правопорушення. Таким чином позивач дійсно порушив правила дорожнього руху, а відтак оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону відповідно до об'єктивних обставин справи, тому позов до задоволення не підлягає.
Позивач подав відповідь на відзив, у якому вказує, що твердження відповідача не відповідають дійсності, вважає, що правил дорожнього руху не порушував, а тому підстав для притягнення його до відповідальності не було.
Згідно з ч.2 ст.175 та ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи,за умови, що його належним чином повідомлено про дату,час і місце цього засідання,не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційне, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п.19 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Виходячи з вимог ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.
Стаття 258 КУпАП передбачає, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний на підставі досліджених доказів з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з ч.1 ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Однак всупереч вказаним вимогам закону, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 поза увагою поліцейського, котрий виніс спірну постанову, залишились обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Так, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі інспектора СРПП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області Баширова Д.Ю. від 15 лютого 2020 року серії БАА № 754976 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Згідно змісту постанови 15 лютого 2020 року о 21-41 год в смт. Підволочиськ по вул. Зелена,7 водій ОСОБА_1 керував в темну пори доби транспортним засобом Volrswagen caddy, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому державний номерний знак неосвічений, чим порушив вимоги п. п.2.9 (в) ПДР України, а також відмовився пред'явити посвідчення водія, чим порушив п.п. 2.1.(б) ПДР України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступного висновку.
Згідно пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно частини першої та п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджені Правила дорожнього руху, які відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом. 1.1. Правил дорожнього руху визначено, що Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 2.9 «в» Правил дорожнього руху України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що зокрема, неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частина 6 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність водіїв за керування транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатацію без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Пунктом 2 ч.І ст. 32 Закону «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 р. № 580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Частина 1 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пунктом 2.1"б" ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.
Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1: дати можливість перевірити номери агрегатів і, комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Разом з тим, постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом як належний та допустимий доказ в розумінні ст.72 КАС України, оскільки заперечується позивачем, і інші докази, які б її обґрунтовували вину позивача в матеріалах справи відсутні.
Для підтвердження порушення позивачем пункту 2.3 «в» Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події на якому чітко вбачався б факт правопорушення.
Проте, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 121, ч.1 ст. 126 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.
В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р.; п. 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р.; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013р.
Водночас, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Вищезазначене твердження узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскаржувана постанова є такою, що не відповідає закону, оскільки судом не встановлено з яких саме міркувань виходив інспектор поліції, яким чином давав оцінку та досліджував обставини, на підставі яких прийшов до висновку та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, притягнувши позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною першою ст.293 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги або подання прокурора на постанову в справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити - постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА№ 754976 від 15 лютого 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого за ч.6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП- скасувати, а справу провадженням закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 251, 254, 258, 283 КУпАП, ст.9, 77, 244, 246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Головного управління національної поліції в Тернопільській області, юридична адреса: м. Тернопіль вул.. Валова,11, код ЄДРПОУ 40108720, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 754976 від 15 лютого 2020 року, винесену інспектором СРПП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Башировим Д.Ю про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого за ч.6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн, провадження у справі закрити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя - підпис
Згідно з оригіналом:
Суддя Підволочиського районного суду
Тернопільської області Н.Б.Сташків