11 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 756/3193/15-ц
провадження № 22-ц/824/10348/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач),
суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.
за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1
на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року у складі судді Луценко О.М.
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У березні 2015 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, в якому, змінивши предмет позову, просив стягнути з відповідача на користь банку 4 665,24 дол. США, що в еквіваленті становить 73 710,79 грн, заборгованості за кредитним договором № К3М0АW22780180, укладеним між сторонами 27 вересня 2007 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 27 вересня 2007 року між сторонами по справі укладено договір №К3М0АW22780180, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 11 219,54 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,12 % на рік на суму залишку заборгованості на строк до 26 вересня 2012 рокуна наступні цілі: 8 494,52 дол. США- на купівлю автомобіля; 2 378,49 дол. США - на оплату страхових платежів, комісії та внесення запису в державний реєстр.
ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 11 219,54 дол. США.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 27 вересня 2007 року утворилась заборгованість, що станом на 19 січня 2015 року складала 4 665,24 дол. США, з яких: 3 045,42 дол. США - заборгованість за кредитом; 437,06 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 274,10 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 671,44 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 15,82 дол. США - штраф (фіксована частина); 221,40 дол. США - штраф (процентна складова).
На забезпечення належного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором між сторонами 27 вересня 2007 року укладено договір застави рухомого майна, за умовами якого відповідач надав у заставу автомобіль ЗАЗ, модель: ТF699Р, 2007 року випуску, тип ТЗ: Легковий седан, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності відповідачу.
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати невиконання з боку банку пункту 7.1 кредитного договору від 27 вересня 2007 року №K3M0AW22780180; визнати недійсним пункт 7.1 кредитного договору в частині умов визначеної щомісячної винагороди у розмірі 0,31% від суми виданого кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 254,84 дол. США; визнати недійсним договір застави від 27 вересня 2007 року, укладений між сторонами.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.
Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 27 вересня 2007 року у розмірі 4 665,24 дол. США, що еквівалентно 73 710,79 грн, та 737,11 грн судового збору.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням, 22 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати у повному обсязі та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивував тим, що в оскаржуваному рішенні не зазначено причин відмови у задоволенні вимог зустрічного позову про визнання недійсним договору застави від 27 вересня 2007 року, укладеного між сторонами, чим порушено вимоги ч.4 ст. 265 ЦПК України.
Звертав увагу суду на те, що відповідачем за первісним позовом переплачено на користь АТ КБ «Приватбанк» 3 982,38 дол. США, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями виписок та чеків банку, загальна сума яких не збігається з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, що, на думку апелянта, свідчить про безпідставність первісного позову. Крім того, зазначав, що судом не прийнято до уваги виписку про погашення по кредиту від 18 листопада 2014 року, що підтверджує сплату останнім заборгованості за тілом кредиту.
Зазначав, що п.7.1 кредитного договору в частині умов визначеної щомісячної винагороди в розмірі 0,31% від суми виданого кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 254,84 дол. США є безпідставним та таким, що суперечить законодавству, а саме п.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів (у редакції Закону від 13 січня 2006 року), а також п.3.1, 3.4, 3.6 Правил надання банками Україниінформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу задоволено частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Визнано недійсним п. 7.1 укладеного між сторонами кредитного договору в частині умов визначеної щомісячної винагороди у розмірі 0,31% від суми виданого кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 254,84 дол. США. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року в частині позовних вимог акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову апеляційного суду залишено без змін.
Верховним Судом звернуто увагу на необхідність здійснити належну правову оцінку розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого банком на підтвердження заявлених позовних вимог, встановити її наявність чи відсутність з урахуванням установлених фактичних обставин справи, а саме: часткової недійсності пункту 7.1 кредитного договору, незаконності підвищеної відсоткової ставки за певний період та розміру грошових коштів, сплачених боржником на виконання умов кредитного договору, в результаті чого визначитись із дійсним розміром заборгованості відповідача за кредитним договором чи її відсутністю.
11 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду письмові пояснення, в яких, зазначаючи про наявність переплати за кредитними зобов'язаннями у розмірі 3 982,38 дол. США, просить у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Відповідач у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала та просила залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині, що направлена на новий апеляційний розгляд, - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати чергових платежів з повернення кредиту у строки, погоджені сторонами в графіку погашення кредиту, призвело до виникнення заборгованості, розмір якої підтверджений банківськими документами і становить 4 665,24 дол. США, що за курсом НБУ станом на 19 січня 2015 року еквівалентно 73 710,79 грн.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, вказаним вимогам рішення суду не відповідає з огляду на наступне.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що 27 вересня 2007 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № K3M0AW22780180, за умовами пункту 7.1 якого банк зобов'язався надати відповідачу на строк з 27 вересня 2007 року до 26 вересня 2012 року кредит у розмірі 11 219,54 дол. США на такі цілі: 8 494,52 дол. США - на купівлю автомобіля (споживчі цілі); 6,78 дол. США - для сплати за реєстрацію предмета застави; 84,95 дол. США та 2 378,46 дол. США на оплату страхових платежів, а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 254,84 доларів США, зі сплатою 0,76 % відсотків за користування кредитом та щомісячної винагороди в розмірі 0,31 % від суми виданого кредиту.
Пунктом 7.4 кредитного договору визначено, що в разі порушення позичальником зобов'язань за цим договором позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.
Меморіальний ордер від 27 березня 2007 року № 100 підтверджує факт виконання банком взятих на себе зобов'язань.
Квитанцією від 27 вересня 2007 року підтверджується здійснення операції щодо обміну валюти.
Факт придбання відповідачем автомобіля підтверджено договором купівлі-продажу та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 25 вересня 2007 року.
Додатковою угодою від 23 лютого 2012 року сторони внесли зміни до кредитного договору, а саме: погодили зменшити суму заборгованості, що виникла на дату підписання цієї угоди, на 83,81 дол. США, разом із цим встановили штраф у разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань у розмірі 83,81 дол. США.
Пункт 7.1 виклали в іншій редакції, визначивши, що позивач зобов'язався надати відповідачу на строк з 27 вересня 2007 року до 27 лютого 2015 року кредит у розмірі 12 539,24 дол. США на такі цілі: 8 494,52 дол. США - на купівлю автомобіля (споживчі цілі); 6,78 дол. США - для сплати за реєстрацію предмета застави; 254,84 дол. США - винагорода за надання фінансового інструменту; 3 783,10 дол. США - на оплату страхових платежів, зі сплатою 0,93 % відсотків за користування кредитом та щомісячної винагороди в розмірі 0,31% від суми виданого кредиту.
Розмір щомісячних платежів сторони визначили в сумі 189,98 дол. США, встановили графік погашення заборгованості, в якому погодили суму заборгованості в розмірі 5 057,95 дол. США.
Окрім того, сторони погодили розмір неустойки, що має бути сплачена в разі порушення позичальником зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом та інших винагород в розмірі 100 % розміру неналежно сплачених відсотків та 100 % розміру неналежно сплачених винагород.
Додаткова угода № 2 датована 19 липня 2011 року, проте в тексті цієї угоди зазначаються дані 2013 року, визначено розмір заборгованості станом на 19 липня 2013 року та встановлено новий строк виконання зобов'язання - до 28 лютого 2016 року, що у сукупності з даними додаткової угоди від 23 лютого 2012 року свідчить про те, що ця угода була укладена пізніше, а саме 19 липня 2013 року.
Згідно з додатковою угодою № 2 пункт 7.1 кредитного договору викладений в іншій редакції, а саме: банк зобов'язався надати відповідачу на строк з 27 вересня 2007 року до 28 лютого 2016 року кредит у розмірі 12 784,11 дол. США на такі цілі: 8 494,52 дол. США - на купівлю автомобіля (споживчі цілі); 6,78 дол. США - для сплати за реєстрацію предмета застави; 254,84 дол. США - винагороди за надання фінансового інструменту; 4 027,97 дол. США - на оплату страхових платежів, зі сплатою 0,93 % за користування кредитом та щомісячної винагороди в розмірі 0,31 % суми виданого кредиту.
Також було визначено розмір щомісячних платежів у сумі 145,85 дол. США, встановлено графік погашення заборгованості, в якому сторони погодили суму заборгованості в розмірі 3 258,66 дол. США. Крім того, сторони погодили розмір неустойки, що має бути сплачений у разі порушення позичальником зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом та інших винагород у розмірі 100 % розміру неналежно сплачених відсотків та 100 % розміру неналежно сплачених винагород.
На забезпечення належного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором між сторонами 27 вересня 2007 року укладено договір застави рухомого майна, за умовами якого відповідач передав у заставу автомобіль ЗАЗ, модель: ТР699Р, 2007 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Листом від 03 жовтня 2008 року банк повідомив відповідача про зміну процентної ставки за користування кредитом та визначив її у розмірі 11,16 % річних.
25 грудня 2014 року банк направив відповідачу повідомлення про необхідність погашення заборгованості на загальну суму 2 721,04 доларів США, з яких: 1 392,25 дол. США - заборгованість за кредитом; 370,50 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 246,69 дол. США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 566,93 дол. США - пеня.
Згідно з випискою про погашення кредиту від 18 листопада 2014 року відповідач на погашення взятих на себе зобов'язань здійснив внесків на загальну суму 17 471,63 дол. США.
Відповідно до виписки з рахунка відповідача за період з 24 жовтня 2007 року до 23 липня 2018 року він здійснив платежі на погашення кредитної заборгованості за договором № К3MOAW22780180 на загальну суму 18 131,32 дол. США.
Матеріали справи також містять виписки по рахунку відкритого на ім'я відповідача, де відображені всі вчинені сторонами банківські операції (т.1 а.с.163-т.2 а.с.74).
Згідно розрахунку, наданого позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням боржником умов кредитного договору станом на 19 січня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 4 665,24 дол. США, у тому числі: 3 045,42 дол. США - заборгованість за кредитом; 437,06 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 274,10 дол. США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 671,44 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 15,82 дол. США - штраф (фіксована частина); 221,40 дол. США - штраф (процентна складова).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як убачається з матеріалів справи, сторонами визнані обставини надання кредиту та його часткове виконання стороною відповідача, предметом спору є саме визначена позивачем сума заборгованості, оскільки відповідач вважає виконаними свої договірні зобов'язання.
Судом першої та апеляційної інстанцій неодноразово призначалась судово-бухгалтерська експертиза, яка не була проведена з підстав недостатності даних та недостатньої визначеності умов укладених між сторонами договорів.
Згідно матеріалів справи, 27 вересня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого та з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 23 лютого 2012 року та 19 липня 2013 року, за період з жовтня 2007 року по лютий 2012 року відповідач мав сплачувати щомісячно 212 дол. США, з 28 лютого 2012 року по 19 липня 2013 року - 189,98 дол. США, а з 30 липня 2013 року по 27 лютого 2016 року - 145,85 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. При цьому, щомісячна комісія визначена у розмірі 27,41 дол. США щомісячно.
Таким чином, за період з 27 вересня 2007 року по 27 лютого 2016 року ОСОБА_1 мав сплатити банку всього 18 585,03 дол. США (з жовтня 2007 року по лютий 2012 року: 52 місяці * 212 дол. США = 11 024 дол. США; з 28 лютого 2012 року по 19 липня 2013 року: 16 місяців * 189,98 дол. США = 3 039,68 дол. США; з 19 липня 2013 року по 27 лютого 2016 року: 31 місяць * 145,85 дол. США = 4 521,35 дол. США).
Разом з тим, оскільки судом вже встановлено недійсність пункту 7.1 кредитного договору в частині нарахування банком винагороди в розмірі 254,84 доларів США одноразово та 0,31% від суми кредиту щомісячно, нарахування банком комісійних платежів у розмірі 2 384,67 дол. США (за період з жовтня 2007 року по лютий 2012 року: 52 місяці * 27,41 дол. США = 1 425,32 дол. США; з 28 лютого 2012 року по 19 липня 2013 року: 16 місяців * 27,41 дол. США = 438,56 дол. США; з 19 липня 2013 року по 27 лютого 2016 року: 31 місяць * 520,79 дол. США) є безпідставним.
Отже, сума, яка підлягала поверненню відповідачем банку за умовами укладеного кредитного договору, становить 16 200,36 дол. США (18 585,03 дол. США - 2 384,67 дол. США).
З позовом АТ КБ «Приватбанк» звернувся 10 березня 2015 року. Таким чином, звернувшись з вимогою про дострокове повернення суми отриманого кредиту, банк змінив строк виконання зобов'язання.
Як зазначалось вище, 25 грудня 2014 року банк направив відповідачу повідомлення про необхідність погашення заборгованості на загальну суму 2 721,04 доларів США, з яких: 1 392,25 дол. США - заборгованість за кредитом; 370,50 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 246,69 дол. США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 566,93 дол. США - пеня.
Згідно з випискою про погашення кредиту від 18 листопада 2014 року відповідач на погашення взятих на себе зобов'язань здійснив внесків на загальну суму 17 471,63 дол. США, з яких 2 028,29 дол. США - сплачено за комісією.
З урахуванням вже встановленої судом недійсності умов кредитного договору щодо нарахування банком винагороди в розмірі 254,84 доларів США одноразово та 0,31% від суми кредиту щомісячно, зарахування позивачем здійснених відповідачем внесків на вказані платежі у розмірі 2 283,13 дол. США (2 028,29 дол. США + 254,84 дол. США) слід віднести до оплати в рахунок погашення основної заборгованості.
Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором мав би сплатити всього 16 200,36 дол. США, з яких 2 283,13 дол. США неправомірно нараховані та сплачені ним кошти за комісійні послуги банку, сума яка підлягала поверненню банку відповідачем становить 13 917,23 дол. США (16 200,36 дол. США - 2 283,13 дол. США).
Окрім того, при укладенні кредитного договору сторонами була узгоджена процента ставка за користування кредитом в розмірі 0,76 % на місяць, що становить 9,12 % річних. При цьому умовами договору не було визначено право банку на збільшення розміру процентної ставки в односторонньому порядку.
Листом від 03 жовтня 2008 року позивач повідомив відповідача про зміну процентної ставки за користування кредитом та визначив її у розмірі 11,16 % річних (т.2 а.с.161, 206). Проте, дані про отримання вказаного повідомлення в матеріалах справи відсутні. Разом з тим, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст.1056-1, якою встановлена заборона на підвищення банком відсоткової ставки в односторонньому порядку.
Додатковими угодами був установлений новий розмір процентної ставки на рівні 0,93% на місяць, що становить 11,16% річних, а отже вказаний розмір був погоджений сторонами 23 лютого 2012 року.
У разі зміни договору, як зазначено в ч.3 ст.653 ЦК України, зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
А отже, як зазначено Верховним Судом, відповідач у даній справі не є таким, що був повідомлений про зміну процентної ставки за користування кредитом, дії які свідчили про прийняття ним цих умов до укладення додаткової угоди 23 лютого 2012 року також відсутні.
Таким чином, нарахування позивачем у період з жовтня 2008 року по лютий 2012 року процентів за користування кредитом за ставкою 11,16% річних не ґрунтується на умовах кредитного договору та нормах чинного законодавства, на підставі чого здійснення зарахування внесених відповідачем коштів на погашення таких відсотків є безпідставним.
Згідно розрахунку позивача заборгованість ОСОБА_1 за пенею складає 671,44 дол. США, за штрафами - 237,22 дол. США (штраф фіксована складова - 15,82 дол. США, штраф відсоток від суми заборгованості - 221,40 дол. США), за відсотками - 861,91 дол. США, що всього складає 1 770,57 дол. США.
Отже, ураховуючи те, що сума коштів, які підлягали поверненню відповідачем банку за укладеним кредитним договором складає 13 917,23 дол. США, ОСОБА_1 станом на 18 листопада 2014 року сплачено в рахунок погашення кредитної заборгованості 17 471,63 дол. США, а заборгованість за відсотками, пенею та штрафами згідно розрахунку позивача складає всього 1 770,57 дол. США, колегія суддів доходить висновку, що зобов'язання з повернення кредитних коштів у ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» відсутні у зв'язку з їх повним виконанням.
На підставі викладеного, колегія вважає, що вимоги банку про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором є безпідставними.
Відповідно до статті 374 ЦК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підстави для скасування судового рішення визначені статтею 376 ЦПК України.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог стягнення заборгованості та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За змістом частини першої вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості, судові витрати, понесені за подання позовної заяви, слід покласти на позивача.
За подання апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір в розмірі 1 105,66 грн.
Таким чином, з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 105,66 грн.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року в частині вирішення позовних вимог акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати.
У задоволенні позову акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 105,66 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено «11» серпня 2020 року.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.Ф. Мазурик
Л.Д. Махлай