Єдиний унікальний номер справи 761/1235/20
Провадження №22-ц/824/8732/2020
30 липня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Тімуш Д.І.
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Наталія Василівна, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У січні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню. Одночасно подала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку. Свою заяву обґрунтувала тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу. В скарзы апеллянт зазначила, що вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права без з'ясування обставин справи, просила оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Зазначає, що підставою для звернення до суду з даним позовом стало порушення її прав виконавчими написами нотаріуса, які вона на даний час оскаржує у судовому порядку і які активно виконуються приватним виконавцем. За таких обставин ухвала про відмову в забезпеченні позову не може вважатись постановленою з додержанням вимог закону, підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити скаргу без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін. Вказує, що суд дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскылькипозивач не навела достатньо аргументів порушення своїх прав та не підтвердила їх відповідними доказами. За таких умов доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, а ухвалу суду - законною та обґрунтованою, такою, що в повному обсязі відповідає завданню цивільного судочинства.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що застосування заходу забезпечення позову буде підміняти собою рішення справи по суті позову. Крім того стороною позивача не доведено та судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову. З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
У відповідності до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючі наведену норму, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека (ризик) ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною. Суд оцінює необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються. При цьому єдиними передбаченими законом підставами для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання чи неможливості виконання рішення суду у справі та ефективного захисту прав або інтересів позивача.
Приписами ч.10 ст.150 ЦПК України прямо встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що наслідком їх задоволення може стати рішення про відсутність підстав виконання виконавчих написів нотаріуса. Наслідком забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб також є невиконання приватним виконавцем оскаржуваних виконавчих написів. Той факт, що таке невиконання буде мати лише тимчасовий характер в порівнянні із задоволенням позову жодним чином не спростовує того, що в такий період правові наслідки забезпечення позову та задоволення позову фактично збігатимуться. Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спосіб забезпечення позову, який просить застосувати позивач, є за своєю суттю тотожним зі змістом її позовних вимог, а вжиття такого заходу забезпечення позову призведе до вирішення справи по суті ще до ухвалення рішення у справі. За таких умов таке забезпечення є недопустимим, відтак вирішення даного питання можливе лише шляхом постановлення рішення по справі за результатами її розгляду по суті.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах і доводами апеляційної скарги не спростовуються, що згідно положень ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позиція суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам закону, відтак підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько