Єдиний унікальний номер справи 759/5141/20
Провадження №22-ц/824/7727/2020
30 липня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Тімуш Д.І.
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління праці та соціального захисту населення Святошинської РДА у м.Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження. Просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що він, будучи відрядженим автотранспортним підприємством для евакуації населення з зони відчуження Чорнобильської АЕС, з 04.05.1986 року по 06.05.1986 рік приймав участь у ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони. Встановлення зазначено факту необхідно заявнику для отримання в управлінні праці та соціального захисту населення посвідчення інваліда війни.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києвавід 25 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу, в який зазначає про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставини справи. При цьому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Апелянт вважає, що розгляд його заяви повинен відбуватися саме в порядку окремого провадження для встановлення факту, на підставі якого він зможе отримати посвідчення інваліда війни та мати такі відповідні пільги. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне:
Обґрунтовуючи відмову у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції посилався на те, що юридичний факт, який просить встановити заявник, не передбачений встановленню в судовому порядку, а вирішується в позасудовому порядку комісією при Мінсоцполітики. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам процесуального права.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік фактів, що мають юридичне значення, які можуть бути встановлені в судовому порядку, визначені в частині першій статті 315 ЦПК України. Разом з тим, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Таким чином, необхідною умовою встановлення в судовому порядку певних юридичних фактів є відсутність передбаченого законом іншого порядку їх встановлення.
Апелянт посилається на те, що судом не з'ясовані обставини справи, а зазначені висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає, що розгляд його заяви повинен відбуватися саме в порядку окремого провадження, а після встановлення необхідного факту він має отримати посвідчення інваліда війни. Як вбачається зі змісту як поданої заяви, так і поданої апеляційної скарги, встановлення факту, за яким він звернувся до суду, необхідно йому для отримання посвідчення інваліда війни. Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС він вже має. Разом з тим чинним законодавством встановлена неможливість судового провадження з приводу належності особи, зокрема, до ветеранів чи інвалідів війни, однак відмова відповідного органу (не судового) в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року роз'яснено, при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов до висновку, що встановлення факту, про який просить заявник, пов'язане із позасудовим порядком його вирішення, тобто отримання посвідчення та призначення відповідних пільг. В порядку окремого провадження встановлюються лише юридичні факти, не визначені іншим порядком встановлення, в той час як в даному випадку така процедура встановлена положеннями закону. За таких умов заявник має право звернутися до відповідного органу, а у разі необґрунтованої відмови буде мати можливість оскаржити дії такого органу в порядку адміністративного судочинства.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Окремо зважає колегія суддів і на те, чинне процесуальне законодавство передбачає можливість звернення заявника за захистом своїх порушених прав до суду й в порядку цивільного судочинства (за певних умов), однак не в окремому, а в позовному провадженні.
Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києвавід 25 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько