11 серпня 2020 року м. Рівне
Справа № 569/6602/19
Провадження № 22-ц/4815/913/20
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у письмовому провадженні без виклику учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павлюк Ірини Анатоліївни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2020 року в складі судді Тимощука О.Я., проголошене в 10год.16 хв. м.Рівне,
У квітні 2020року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 відповідно до підписаної заяви № б/н від 23.08.2012 року отримала кредит у розмірі 33000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
В зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором станом на 24 квітня 2019 року утворилася заборгованість в розмірі у розмірі 122 972,91 грн., яка складається з: 47967,15 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 33190,68 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 39043.28 грн. - пені, 771,80 грн. - пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.
АТ КБ "ПриватБанк" просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 122 972,91 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Приватбанк» за кредитним договором № б/н від 23.08.2012року заборгованість за кредитом у розмірі 60411грн. та понесені витрати по оплаті судового збору у сумі 1921грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість по тілу кредиту у розмірі 59561,55 грн. та пені у розмірі 771,8 грн., яка підлягає стягненню з відповідачки на користь банку.
У поданій апеляційній скарзі представник відповідачки, адвокат Павлюк І.А. покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині задоволених позовних вимог в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає безпідставним твердження суду першої інстанції про те, що позичальник визнає отримання кредиту «Оплата частинами» та «Миттєва розстрочка».
Вважає, що отримання нею коштів по кредиту «Оплата частинами» та «Миттєва розстрочка» повинен був оформлятися окремим письмовим договором, однак він в матеріалах справи відсутній. Крім цього, банк в процесі розгляду справи не змінював підстав позову і не заявляв вимог про стягнення коштів за кредитним договором «Оплата частинами» та «Миттєва розстрочка».
Доводить про невідповідність висновків суду першої інстанції правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3.07.2019 у справі №342/180/17.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення тіла кредиту та пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у їх стягненні АТ КБ "ПриватБанк" відмовити. Стягнути понесені судові витрати, які складаються з надання правової допомоги у сумі 5тис.грн. та судового збору.
У відзиві на апеляційну скаргу банк вважає рішення суду законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі наданих сторонами доказах, яким суд дав правильну оцінку. Просить рішення суду залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
23 серпня 2012 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір про надання банківських послуг шляхом подання позивачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.
На підтвердження факту укладення з позичальником кредитного договору, банк надав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка датована 23 серпня 2012 року, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», який передбачає чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки: «Універсальна - 30 днів пільгового періоду», «Універсальна - 55 днів пільгового періоду», «Універсальна - Contract», «Універсальна - Gold». ( а. с. 9-25)
В анкеті-заяві позичальника від 23 серпня 2012 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді пені та строку кредитування.
З виписки по картрахунку, що був відкритий для виконання укладеного договору та довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що відповідачка отримала картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 .
При цьому, всі перелічені картки обліковуються єдиним картрахунком, виписка за яким міститься в матеріалах справи, а відтак, мають єдину систему обліку заборгованості. Тобто, доступ до карткового рахунку відбувався, у даному випадку через дві картки.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 23 серпня 2012 року ОСОБА_1 з часу укладення договору вчинялися дії щодо виконання зобов'язань, здійснювалося погашення заборгованості за наданим кредитом.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати пені та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.
В ході розгляду справи ОСОБА_1 не визнала Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку.
За наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що зазначені документи не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору в частині істотних його умов, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині є помилковим.
До вказаних правовідносин також неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (23.08.2012) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (3.04.2019).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, апеляційний суд вважає, що надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При визначенні розміру заборгованості банк, пославшись на Тарифи обслуговування кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, включив у платіж за кредитом, згідно зі ставками, розміром та порядком нарахуванням, визначеними цими документами, заборгованість за пенею у загальній сумі 39815,08грн.
Колегія суддів вважає, що оскільки витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідачки, то їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.08.2012 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплати пені за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Аналогічні висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Враховуючи вищенаведене апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь банку заборгованості за пенею у загальній сумі 39815,08грн.
Разом з тим відповідачка не спростовувала факт укладення 23.08.2012 року між сторонами кредитного договору у вигляді заяви-анкети. Вимог про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування грішми банк не пред'являв.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості та виписки за рахунком станом на 19.02.2019 року заборгованість відповідачки за кредитом становила 122 972,91 грн., у зазначену суму позивачем включено також пеню у сумі 39043.28 грн. та 771,80 грн. - пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а отже, фактично без врахування пені нарахованої позивачем, сума боргу становила 83 157,83грн
Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом МЮ України №578/5 від 12.04.2012р., має статус первинних документів, а отже є належними та допустимими доказами по справі, що підтверджує розмір коштів, взятих позичальником у банку.
Проаналізувавши надану виписку з картрахунку суд першої інстанції прийшов до висновку, що сума заборгованості по тілу кредиту становить 59561,55 грн., в яку входить сума коштів, списана банком через користування позичальником сервісами «Миттєва розстрочка» та «оплата частинами, покупка товару».
Банк погодився із стягнутою судом сумою заборгованості по тілу кредиту і рішення суду не оскаржив. ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду, не наводить своїх розрахунків заборгованості по тілу кредиту та вважає, що для користування кредитними коштами «Миттєва розстрочка» та «Покупка товару» повинен був укладатись окремий письмовий договір. Його відсутність виключає наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту.
З такими доводами представника відповідачки колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1.1.1.129 Умов та правил надання банківських послуг сервіс «Миттєва розстрочка» - це послуга банку, яка надається держателям платіжних карток «Універсальна» та «Універсальна GOLD» на умовах терміновості, платності та зворотності. Терміновість кредиту визначається кількістю платежів, яку вибрав клієнт, але не більше 24 платежів. Платність визначається комісією за користування кредитом, яка сплачується одночасно з погашенням кредиту рівними частинами з кожним платежем. Повернення визначається вимогою погасити кредит не більше ніж за вибрану клієнтом кількість платежів. Кредит з використанням сервісу «Миттєва розстрочка», повертається шляхом встановлення клієнтом регулярного платежу з картки клієнта в розмірі щомісячного платежу за кредитом і проводиться банком на підставі договірного списання.
Встановлено, що 7.02.2017 року АТ КБ «Приватбанк» надав відповідачці кредитні кошти у сумі 50 тис. грн. за послугою «Кредит Українському бізнесу», які ОСОБА_1 у період з 8 лютого по 6 березня 2017 року частково зняла готівкою, а частково здійснювала інші операції.
7.02.2017 року отримавши кошти у сумі 50 тис. грн. за послугою «Кредит Українському бізнесу», ОСОБА_1 погодилася погасити його шляхом підключення до сервісу «Миттєва розстрочка» в порядку, зазначеному в Умовах та Правилах надання банківських послуг.
Отже, як при укладенні Договору про надання банківських послуг від 23 серпня 2012 року, так і при підключенні кредитної картки відповідачки до сервісу «Миттєва розстрочка» 7.02.2017 року, сторонами була дотримана письмова форма договору у відповідності до ч. 1 ст. 207 ЦК України, а отже доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.
Далі щомісячними платежами у сумі 5581,34грн. на протязі 12 місяців кредитні кошти знімалися з картки позичальника, що відображено у виписці як «Миттєва розстрочка» та «Оплата частинами, покупка товару».
Таким чином, позивачка уклала у 2012 році з банком договір про надання банківських послуг шляхом подання позивачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, якими було передбачено можливість підключення до сервісу «Миттєва розстрочка» та викладено умови використання послуг цього сервісу.
При цьому відповідачка продовжувала активно користуватися картками, отримуючи кредитні кошти від банку та здійснюючи погашення отриманих коштів, а тому мала можливість слідкувати за рухом коштів по рахунку та вчасно виявити транзакції, згоду на які не надавала. Проте до звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості вона з будь - якими запереченнями з цього приводу до банку не зверталася.
Відомості про сповіщення відповідачем банку про втрату карток відсутні, оформлення послуг «оплата частинами», «миттєва розстрочка» відбулась із використанням картки відповідачки та введенням особистого пін коду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із судовим рішенням, оскільки відповідачка не довела, що для використання банківських послуг вона як клієнт банку, яка вже уклала договір, повинна укладати окремі договори на різні види послуг, порядок та механізм використання яких вже був передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг, до яких приєдналася позивачка в рамках договору від 23 серпня 2012 року.
Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в сумі 59561,55грн. у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення пені і в задоволенні позову в цій частині слід відмовити та вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови. У зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 та 13 ст.141 ЦПК України судові витрати понесені по оплаті судового збору підлягають пропорційному розподілу до задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову сплачено 1921 грн. судового збору, відповідачкою при подачі апеляційної скарги-2881,5грн. Документально підтверджені останньої витрати на правову допомогу становлять 3000грн.
Позов задоволено на 48,43% (59561,55х100:122972,91). З відповідачки на користь банку підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 930,34грн. (1921х48,43%). З позивача на користь ОСОБА_1 вони підлягають стягненню у сумі 3033,09 грн.(2881,5+3000=5881,5х51,57%). За вказаних обставин з банку на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати у суму 2102,75грн.(3033,09-930,34)
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375,376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, ст.ст.204, 526,599,611,634,1048, 1050 ЦК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павлюк Ірини Анатоліївни задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2020 року скасувати.
Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії № НОМЕР_4 виданий органом 5610 03.04.2017 року, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Дніпро вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299) за кредитним договором № б/н від 23 серпня 2012 року заборгованість за тілом кредиту у розмірі 59561(п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят одну)грн.55коп.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Дніпро вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії № НОМЕР_4 виданий органом 5610 03.04.2017 року, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати у сумі 2010(дві тисячі сто дві)грн.75 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення ухвалено та виготовлено 11 серпня 2020 року.
Судді: Бондаренко Н.В.
Шимків С.С.
Ковальчук Н.М.