11 серпня 2020 року м. Рівне
Справа № 559/183/20
Провадження № 22-ц/4815/911/20
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Шимківа С.С., Ковальчук Н.М.,
учасники справи:
позивач -Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 16 червня 2020 року в складі судді Ральця Р.В., проголошене в м. Дубно,
АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 відповідно до підписаної заяви № б/н від 22 березня 2018 року отримав кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання кредиту.
Зазначає, що пунктами 1.1.1.67,1.1.5.1.,1.1.5.2 договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору, у зв'язку з чим банком із 01.04.2019р. впроваджені зміни Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п. 2.1.1.2.12 в разі порушення зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов'язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".
Відповідно п.2.1.1.2.9. договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату здійснення трат за рахунок кредиту.
У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п.2.1.1.2.11. договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.
Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК України та п.2.1.1.3.5. договору при порушенні позичальником строків платежу по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень (в еквіваленті 500 гривень за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суму позову.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 08.12.2019 року утворилась заборгованість, що становить 43911, 22 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 32144, 00 грн., в т. ч. заборгованість за простроченим тілом кредиту 32144 грн.; заборгованість за простроченими відсотками 1996,17 грн.; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 2067, 20 грн. штраф (процентна складова).
На підставі викладеного АТ КБ "ПриватБанк" просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 43911, 22 грн. та судові витрати.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 16 червня 2020 року позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 березня 2018 у розмірі 32144 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що в зв'язку із отриманням відповідачем кредитних коштів у нього виникло зобов'язання їх повернути у розмірі та у строки, зазначені в кредитному договорі, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 32144 грн. підлягають до задоволення. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, не підписані відповідачем, то вони не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, в зв'язку з чим нарахування відсотків та штрафів у даному випадку є безпідставним.
В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору, так як суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
Висновок суду першої інстанції щодо непогодження з відповідачем умов кредитування є помилковим, оскільки крім анкети-заяви відповідачем у той же день підписано паспорт споживчого кредиту, в якому він особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування та використання кредитної картки, а саме: тип кредиту; суму ліміту; строк договору та строк кредитування; спосіб та строк надання кредиту; процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду; тип процентної ставки; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов'язань за договором, у тому числі; розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов'язковими платежами за карткою; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту та ін.
Отже, в даній справі не може бути взята до уваги позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Звертає увагу, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору з власної ініціативи здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти, а також звертався до банку з метою перевипуску картки, що свідчать про укладення сторонами кредитного договору.
Суд безпідставно відмовив у стягненні прострочених відсотків та відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України, оскільки на можливості банку заявити такі вимоги з ст. 625 ЦК України була звернута увага Верховним Судом у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, а умови щодо підстав розміру нарахування відсотків за ч.2 ст. 625 ЦК України було погоджено відповідачем шляхом підписання паспорта споживчого кредитування.
Просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову задоволення позову, а в решті рішення залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 43911,22 грн., яка складається: заборгованість за тілом кредиту 32144 грн., в т. ч. заборгованість за простроченим тілом кредиту 32144 грн.; заборгованість за простроченими відсотками 1996,17 грн.; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 2067, 2 грн. штраф (процентна складова).
На підтвердження факту укладення з позичальником кредитного договору, банк надав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка датована 22 березня 2018 року, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки "Універсальна".
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 22 березня 2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в "ПриватБанку".
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Разом з тим, будь-які дані про тип картки, строк її дії, розмір відсотків за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, розміри пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту у підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні.
До позовної заяви банком додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна": "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна CОNTRACT", "Універсальна GOLD", а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не підписані відповідачем.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", доданий позивачем до позовної заяви, не є належним доказом погоджених сторонами умов кредитного договору, оскільки, в ньому зазначена загальна інформація щодо усіх типів кредитних карт "Універсальна", та з нього неможливо встановити який вид кредитної картки та які тарифи були погоджені ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви.
Крім іншого витяг з Тарифів, доданих позивачем до позовної заяви, містить інформацію щодо зміни тарифних планів з 01 січня 2013 року, та зміни процентних ставок з 01 січня 2013 року, 01 вересня 2014 року та з 01 квітня 2015 року, яка не могла існувати станом на день підписання анкети-заяви 22 березня 2018 року.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в "ПриватБанку", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, не містять підпису відповідача, то їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22 березня 2018 року, шляхом підписання анкети-заяви.
Встановивши, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату процентів та неустойки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками, штрафів за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про помилкове покликання судом першої інстанції на вказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду, так як, будь-які докази того, що відповідачем не заперечується надання ним згоди на укладення кредитного договору на тих умовах, про які стверджує банк, в матеріалах справи відсутні.
Покликання позивача на висновок, зроблений касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 23.12.2019року у справі №572/1169/17 є безпідставними, оскільки оскаржуване рішення не містить висновків суду про не укладення між сторонами кредитного договору, шляхом підписання анкети-заяви. В даному випадку суд першої інстанції дійшов висновку лише про недоведеність позивачем укладення з відповідачем кредитного договору саме на таких умовах, якими банк обґрунтовує заявлені позовні вимоги.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складову повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами згідно зі статтею 625 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника процентна ставка не зазначена, а проценти заявлені до стягнення у відповідності до ст. 625 ЦК України, нараховані не на підставі норм ЦК України, а згідно п.2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківський послуг, відповідно до яких клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".
Однак, з наведених вище підстав судом встановлено, що умови договору, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог про нарахування відсотків, відсотків за прострочений кредит за ставкою 86,4% згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, не були погоджені позичальником, а тому не є частиною кредитного договору.
Крім того, укладений між сторонами кредитний договір від 22 березня 2018 року у вигляді підписаної ОСОБА_1 . Анкети-заяви, не містить і строку повернення кредиту.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи, що строк повернення отриманих грошових коштів сторонами у Анкеті-заяві не встановлено, зобов'язання з їх повернення виникає у відповідача протягом строку, визначеного законом, з дня пред'явлення позивачем вимоги.
Будь-які дані про те, що до пред'явлення позову у даній справі позивач звертався до ОСОБА_1 з вимогою про повернення кредитних коштів в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, банком не було доведено прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, а відтак підстави для нарахування процентів (3%) річних на підставі ст. 625 ЦК України на момент пред'явлення позову були відсутні.
За приписами частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України (змагальність сторін) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом статті 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Колегія суддів не приймає до уваги надані АТ КБ "ПриватБанк" апеляційному суду копію виписки по рахунку позичальника, не підписаних відповідачем довідок, в яких зазначено умови кредитування, номер та строк дії наданих йому карток, а також копію паспорта споживчого кредиту, з таких підстав.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
У своїй заяві до суду АТ КБ "ПриватБанк" просив розглянути справу у його відсутність (а.с. 43), клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Статтею 367 ЦПК України, визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
АТ КБ «ПриватБанк» не надало апеляційному суду доказів неможливості подання вказаних виписки по рахунку, довідок та паспорта споживчого кредиту до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а відтак ці документи не можуть бути прийняті апеляційним судом відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України. З вказаних підстав апеляційний суд відхиляє посилання позивача в апеляційній скарзі на дану виписку та довідки.
Крім того, наданий позивачем паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, містить різні умови кредитування для кредитних продуктів "Універсальна" та "Універсальна ГОЛД". Однак, будь-які дані про те, який саме тип кредитного продукту було обрано відповідачем паспорт не містить.
Також, згідно паспорту споживчого кредиту умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з врахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Зазначена в цьому паспорті інформація зберігає чинність та є актуальною до 6 квітня 2018 року, тобто до моменту початку нарахування банком процентів та неустойки за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим дана інформація також не може бути взята до уваги.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних вище висновків суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк".
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат. Судові витрати понесені позивачем при подачі апеляційної скарги слід віднести на рахунок АТ КБ "ПриватБанк".
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Заочне рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 16 червня 2020 року залишити без змін.
Понесені витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 3153 грн. віднести за рахунок АТ КБ "ПриватБанк".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення ухвалено та виготовлено 11.08.2020 року.
Судді: Бондаренко Н.В.
Шимків С.С.
Ковальчук Н.М.