11 серпня 2020 року м. Рівне
Справа № 569/19824/14-ц
Провадження № 22-ц/4815/917/20
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.
учасники справи:
стягувач -Акціонерне товариства «Універсал Банк»,
боржник - ОСОБА_1 ,
за участю представника банку-адвоката Ганенко О.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2020 року в складі судді Наумова С.В., проголошену в м. Рівне,
Рішенням Рівненського міського суду від 10.10.2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», заборгованість по кредитному договору №07-643-КФ-2007 від 26.10.2007р. в загальній сумі 26 636 доларів 70 центів США та судовий збір у сумі 3654,6грн.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 8.06.2017року вказане рішення суду в частині вимог, заявлених до ОСОБА_3 скасовано і в задоволенні позову відмовлено.
18 березня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду.
Заява мотивована тим, що про наявність рішення суду дізналась 21.02.2020 року, коли було накладено арешт рахунку в банку і лише після звернення за роз'ясненням до приватного виконавця дізналась про виданий виконавчий лист та відкрите виконавче провадження. Постанову про відкриття виконавчого провадження отримала 13.03.2020 року. До цього моменту намагалась погасити суму заборгованості, про що надала відповідні квитанції.
Стверджує, що відсутня її вина у виникненні заборгованості, заставне майно є її єдиним місцем проживання, що даний час у неї склалося тяжке матеріальне становище, оскільки дохід отримує як фізична особа- підприємець, проте, у зв'язку із карантином щодо COVID-19 і до його завершення не має змоги здійснювати підприємницьку діяльність, отримувати дохід достатній для забезпечення елементарних життєвих потреб та погашення заборгованості. Проте, відповідально ставлячись до своїх зобов'язань, присуджену суму визнає частково, за винятком вже сплачених сум та бажає сплатити її добровільно, але сплатити всю суму одразу не має можливості.
Просить суд розстрочити виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області по цивільній справі № 569/19824/14-цвід 10.10.2016 року, сплативши залишок суми боргу в розмірі 393 813, 90 грн. рівними частинами, щомісячно, періодом з дня набрання законної сили відповідної ухвали суду на 12 місяців в сумі 39 381,39 грн. щомісячно.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2020 року розстрочено виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області по цивільній справі № 569/19824/14-ц від 10.10.2016 року в частині стягнення заборгованості в розмірі 393 813, 90 грн. з дня набрання законної сили відповідної ухвали суду на 12 місяців рівними частинами, щомісячно, шляхом сплати ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», 28 числа кожного місяця боргу в сумі 39 381,39 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована неможливістю отримання ОСОБА_2 доходу від підприємницької діяльності за надзвичайних обставин, зумовлених поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, її складним фінансовим становищем, відсутністю іншого житла, окрім заставного майна; сплата всієї суми боргу одним платежем погіршить складне фінансове становище боржника або призведе до довготривалого невиконання рішення суду. Розстрочка на певний період забезпечить реальне виконання боржником рішення суду у справі № 569/19824/14-ц.
У поданій апеляційній скарзі Акціонерне товариство "Універсал Банк" вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Вказує, що борг за рішенням суду від 10.10.2016 року стягнуто з ОСОБА_2 у іноземній валюті. Суд першої інстанції, розстрочивши виконання рішення у національній валюті із застосуванням офіційного курсу НБУ станом на 20.11.2014 року, фактично змінив резолютивну частину прийнятого рішення та не звернув увагу на те, що проплати боржником були здійснені ще до прийняття судом рішення у справі.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано вимог ст.435 ЦПК України щодо встановлення виняткових випадків, що дають право для розстрочки виконання судового рішення, неврахування майновий інтересів стягувача, ступеню вини кожної сторони у виникнення спору. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Стверджує, що мотивуючи ухвалу неможливістю отримання доходу від підприємницької діяльності, судом першої інстанції не наведено обставин погіршення матеріального становища боржника, якою не надано доказів на підтвердження неможливості виконання рішення в період карантину та зайняттям нею підприємницькою діяльністю та не враховано того, що предметом іпотеки за даним кредитом є нежитлові приміщення.
З наведених підстав просить ухвалу скасувати, у задоволенні заяви відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу боржник вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, у хвалу суду - без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частинами 1, 3, 4 та 5 статті 435 ЦПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року, справа № 2-55/10, провадження № 61-46129св18.
Встановлено що рішенням Рівненського міського суду від 10.10.2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість по кредитному договору №07-643-КФ-2007 від 26.10.2007р. в загальній сумі 26 636 доларів 70 центів США та судовий збір у сумі 3654,6грн.
Згідно відомостей, що містяться у загальному доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 з грудня 2006 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, у стані припинення не перебуває.
Обґрунтовуючи заяву про відстрочення виконання постанови суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 покликалась на скрутний майновий стан, викликаний неможливістю здійснення нею підприємницької діяльності через запровадження в Україні карантину в зв'язку з COVID-19.
Проте, зазначені обставини не є в розумінні статті 435 ЦПК України винятковими та такими, що істотно ускладнюють виконання рішення Рівненського міського суду від 10.10.2016 року або роблять його неможливим.
Крім того, доказів щодо цих обставин, на які посилала боржниця в обґрунтування заяви не надано, а саме по собі запровадження карантину зумовлене поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, строки продовження на всій території України дії карантину не є підставою для розстрочки виконання судового рішення, що набрало законної сили ще у 2017 році.
Крім того, апеляційний суд також приймає до уваги те, що сплата заборгованості по кредиту згідно доданих до заяви квитанцій була здійснена боржником до набрання рішення суду першої інстанції законної сили, тобто у 2014-2015 роках, і жодних доказів погашення нею боргу в подальшому не надано.
Згідно скріншоту, доданого ОСОБА_2 до заяви, на її рахунках у АТ КБ «Приватбанк» станом на 18.03.20р. арештовано кошти на загальну суму 738369,32 грн., що свідчить про її нещирість намірів здійснювати погашення суми боргу за судовим рішенням добровільно.
Обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що суд оскаржуваною ухвалою від 14.07.20 фактично змінив резолютивну частину судового рішення від 10.10.2016 року, що ЦПК України не передбачено, розстрочивши сплату боргу в сумі 39 381,39 грн. на 12 місяців рівними частинами, хоча заборгованість по кредитному договору рішенням суду була стягнута в іноземній валюті у сумі 26 636 доларів 70 центів США.
За таких умов судова колегія дійшла висновку, що заявником не наведено та не надано належних та допустимих доказів існування обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2020 року скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення Рівненського міського суду від 10.10.2016 року відмовити.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Акціонерним товариством «Універсал Банк» при подачі апеляційної скарги сплачено 2102 грн. судового збору, а тому на підставі ч.1 та ч.13 ст.141 ЦПК України, вказані понесені судові витрати підлягають відшкодуванню боржником.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2020 року скасувати.
ОСОБА_2 в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення Рівненського міського суду від 10.10.2016 року у справі № 569/19824/14-ц відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві)грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Постанова виготовлена 11.08.2020 року
Судді: Бондаренко Н.В.
Шимків С.С.
Ковальчук Н.М.