11 серпня 2020 року м. Рівне
Справа № 564/1199/20
Провадження № 22-ц/4815/902/20
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Шимківа С.С., Ковальчук Н.М.
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.
учасники справи:
позивач - Головне управління Національної поліції в Рівненській області,
відповідач - Моторне (Транспортне) страхове бюро України,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області в складі судді Левчук В.В. від 9 червня 2020 року, постановлену в м. Костопіль,
Головне управління Національної поліції в Рівненській області звернулось до Костопільського районного суду Рівненської області з позовом до Моторного (Транспортного) страхового бюро України про стягнення регламентної виплати.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 9 червня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Головного управління Національної поліції в Рівненській області до Моторного (Транспортного) страхового бюро України про стягнення регламентної виплати.
Ухвала суду мотивована тим, що даний спір має розглядатись в порядку господарського судочинства.
В поданій на вказану ухвалу суду апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Рівненській області вважає її постановленою з порушенням норм процесуального права.
Вказує, що оскільки стягнення регламентної виплати являється майновими відносинами, що регулюються Цивільним кодексом України, дані відносини не виникли у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання та не являються господарськими відносинами, то розгляд даної справи має здійснюватись в порядку цивільного судочинства.
Просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу представник МТСБУ вважає що спір має розглядатися в порядку господарського судочинства, що свідчить про те, що ухвалу суду постановлена з дотриманням норм процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач Головне управління національної поліції в Рівненській області та відповідач Моторне (Транспортне) страхове бюро України є юридичними особами між якими виник спір.
Такий висновок є правильним з наступних підстав.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
Відповідно ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом. (ч.1 та ч.5 ст.55 ГК України).
Даний спір виник внаслідок порушення прав власника транспортного засобу суб'єкта господарської діяльності (Головного управління Національної поліції в Рівненській області), який є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що Головне управлінням Національної поліції в Рівненській області, як потерпіла особа внаслідок пошкодження при ДТП належного йому транспортного засобу звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення регламентної виплати у відповідності до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Пунктом 39.1. ст.39 вищевказаного Закону визначено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам та в силу його п. «а» ч.1 ст.41 відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особою, відповідальність якої не застрахована.
Основними завданнями МТСБУ є: здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (підпункт 39.2.1. пункту 39.2 статті 39 казаного Закону).
Статтею 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються, централізовані страхові резервні фонди, зокрема, фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених ст. 41 Закону.
Тобто предметом безпосередньої діяльності відповідача є фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням резервних фондів компенсацій та управлінням ними.
Отже, у даній справі встановлено, що в силу закону Головне управління Національної поліції в Рівненській області є потерпілою особою, якій завдана шкода внаслідок ДТП, а МТСБУ (спеціальний суб'єкт) - особою, відповідальною за її відшкодування, вони є учасниками господарських відносин у позадоговірних (деліктних) правовідносинах, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що розгляд даної справи має здійснюватись в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, з огляду на суб'єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції поставлена із дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишити без задоволення.
Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 9 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 серпня 2020 року.
Судді: Бондаренко Н.В.
Шимків С.С.
Ковальчук Н.М.