Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М.
Доповідач - Авалян Н.М.
Справа № 415/3762/19
Провадження № 22-ц/810/186/20
30 липня 2020 року м.Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Авалян Н.М.
суддів - Єрмакова Ю.В., Луганської В.М.
за участю секретаря судового засідання - Вовчанської С.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства Акційонерний банк «Укргазбанк»
до ОСОБА_1 та ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Лисичанського міського суду Луганської області
від 19 червня 2019 року
Короткий зміст позовних вимог
24 квітня 2019 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом, в якому, посилаючись на невиконання договірних зобов'язань за кредитним договором № 27/2012-Р від 01 лютого 2012 року, просив стягнути солідарно з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 заборгованість, яка утворилась станом на 08 квітня 2019 року у розмірі 152002,88 грн., з яких: 18948,73 грн. - проценти за користування кредитом за період з 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року; 133054,15 грн. - заборгованість за кредитом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 19 червня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 27/2012-Р від 01 лютого 2012 року у розмірі 152002,88 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 133054,15 грн. та нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом за період з 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року в розмірі 18948,73 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду обґрунтовано неналежним виконанням позичальником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, солідарно з яким відповідає поручитель ОСОБА_2 .
Узагальнені доводи апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та передати справу за підсудністю до Печерського районного суду м.Києва, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Зокрема, посилається на те, що не мав можливості заперечувати проти позову та зробити заяву про застосування строку позовної давності, оскільки не повідомлявся про відкриття провадження у справі та про судове засідання, а також не отримував копії позовної заяви. Справу розглянуто з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки як внутрішньо переміщена особа він зареєстрований в Печерському районі м.Києва. Рішення суду не ґрунтується на належних та допустимих доказах, оскільки позивачем не надано виписки з банківського рахунку, на якому обліковуються всі здійснені на погашення заборгованості платежі. Суд безпідставно стягнув заборгованість солідарно з поручителя, оскільки відповідно до договору та закону порука ОСОБА_2 за заявленими в позові вимогами є припиненою.
Відповідачка ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу повністю підтримала доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .
Позивач правом відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Стислий виклад встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи
01 лютого 2012 р. між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 27/2012-Р, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 205999 грн. на придбання автомобіля.
Віповідно до п.п. 3.1, 3.2. кредитного договору позичальник здійснює повернення суми кредиту на відкритий позивачем на його ім'я рахунок щомісячно з 1-го по 10-е число кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в розмірі не менше 1/83 від суми отриманого кредиту, що становить 2481,92 грн, з останній платіж сплачується у сумі 2481,56 грн не пізніше 31 січня 2019 року, а також сплачує проценти за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки, зазначеної у п.1.4.1, п.1.4.2 цього договору -17,6% річних, а у разі прострочення - у розмірі 22,6%.
01 лютого 2012 р. між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 27/2012-Р/П, згідно якого остання зобов'язалась в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед банком за виконання у повному обсязі позичальником зобов'язань по кредитному договору.
Відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 08 квітня 2019 р. склала 152002,88 грн., з яких: заборгованості за кредитом - 133054,15 грн., нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.07.2014 по 30.04.2015 - 18948,73 грн.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Розгляд апеляційної скарги по вказаній справі здійснюється з урахуванням особливостей, визначених в статті 370 Цивільного процесуального кодексу, України, яка визначає наступний порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
У справі, що переглядається відповідачкою ОСОБА_2 16 серпня 2019 року була подана апеляційна скарга на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 червня 2019 року.
Постановою Луганського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 червня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та судового збору змінено.
Стягнуто на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №27/2012/Р від 01 лютого 2012 року за тілом кредиту в сумі 133054,15 грн., у солідарному порядку з ОСОБА_2 в межах заборгованості ОСОБА_2 , як поручителя, в сумі 82233,36 грн. за період з 06 травня 2016 року по 01лютого 2019 року. Вирішено питання про судові витрати.
Відмовлено ПАТ АБ «Укргазбанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 у стягненні заборгованості у солідарному порядку з ОСОБА_3 в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 50820,79 грн та нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом у період з 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року в сумі 18948,73 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано частковим припиненням поруки ОСОБА_2 відповідно до договору та закону.
В межах доводів апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції надавалась оцінка щодо припинення договору поруки, у зв'язку з чим при розгляді апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 оцінка його аналогічним доводам не надається.
З тієї ж підстави не надається оцінка доводам апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про недоведеність належними та допустимими доказами розміру заборгованості за кредитним договором, оскільки така оцінка надавалась судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 .
Таким чином, перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд надає правову оцінку доводам відповідача про порушення судом першої інстанції територіальної юрисдикції справи та про наявність підстав для застосування строку позовної давності та зауважує наступне.
При відкритті провадження та розгляді справи судом першої інстанції дотримано правила територіальної юрисдикції справи. Свій висновок апеляційний суд обґрунтовує наступним.
Статтею 27 Цивільного процесуального кодексу України визначено, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позов про стягнення заборгованості за кредитним договором не відноситься до позовів, які пред'являються за правилами виключної підсудності, передбаченими статтею 30 Цивільногго процесуального кодексу України.
Стаття 29 Цивільного кодексу України визначає місце проживання фізичної особи як житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Стаття 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV надає визначення понять «місце проживання» та «документи, до яких вносяться відомості про місце проживання»:
місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;
Відмітка про реєстрацію постійного місця проживання громадянина проставляється на сторінках 11-16 паспорту громадянина України (абзац 5 пункту 6 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII).
В позовній заяві зазначено, що відповідачі проживають в м.Алчевську Луганської області.
У кредитному договорі, копію якого додано до позовної заяви, зазначені паспортні дані відповідача, у тому числі і адресу реєстрації місця його проживання в м.Алчевську Луганської області.
ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області на підставі та в порядку, визначеному Законом України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» від 12 серпня 2014 року № 1632-VІІ, яким врегульовано порядок забезпечення розгляду справ, підсудність яких було змінено у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на частині території Луганської області та припиненням у зв'язку з цим діяльності судів на вказаній території.
На виконання вказаного Закону були видані Розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14, від 12 вересня 2014 року № 29/0/38-14, від 08 грудня 2014 року № 56/0/38-14, відповідно до яких справи, які були підсудні Алчевському міському суду Луганської області, відносяться до територіальної юридисдикції Лисичанського міського суду Луганської області.
Те, що відповідач як внутршньо переміщена особа зареєстрований у Печерському районі м.Києва, не є підставою для зміни підсудності справи, оскільки, по-перше, про це не було відомо на момент звернення до суду з позовом, а крім того, право вибору підсудності справи належить позивачу, який на власний розсуд може пред'явити позов в суд за зареєстрованим місцем проживання або за зареєстровани місцем перебування відповідача (частина п'ятнадцята статті 128 Цивільного процесуального кодексу України).
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про непідсудність справи Лисичанському міському суду Луганської області не відповідає матеріалам справи, а також нормам процесуального та матеріального права.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про дату розгляду справи.
Справу було призначено та розглянуто у порядку спрощеного провадження, без проведення судового засідання, без повідомлення учасників справи відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України.
Однак, відповідно до частини першої статті 8 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають бути проінформовані про дату розгляду справи, в іншому випадку порушується принцип верховенства права, оскільки ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи.
Реалізація даного права здійснюється шляхом виклику або повідомлення сторони та надання їй можливості бути почутими в судовому процесі, що повністю узгоджується з положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки відповідач має зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованій території Луганської області (м.Алчевьск) та не має офіційної електронної адреси, то про дату судового засідання він повинен був повідомлений згідно з порядком, визначеним частиною першою статті 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», в якій зазначено наступне.
« Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи».
Матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач повідомлявся судом першої інстанції про дату судового засідання згідно з вказаним порядком.
Неповідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та призначення її розгляду позбавило відповідача права подати відзив на позовну заяву та заяву про застосування строку позовної давності. Тим самим порушено гарантоване будь-якій особі право на справедливий судовий розгляд, з дотриманням принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, закріплені в статті 2 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема , порушення норм процесуального права.
З вказаних вище підстав рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню, оскільки вимоги про стягнення грошових коштів за кредитним договором є частково обґрунтованими у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, що є підставою для стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, однак в межах строку позовної давності, а не за період, визначений позивачем.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення.
За змістом зазначених норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Проте, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений розгляд справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Оскільки відповідач не був повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, це є підставою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Зазначений висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц.
Встановлено, шо умовами кредитного договору передбачено повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами щомісячними з 1-го по 10-е число в сумі 2481,92 грн, з останнім платежем у сумі 2481,56 грн, який сплачується не пізніше 31 січня 2019 року (останній строк погашення).
До червня 2014 року відповідач не мав прострочення погашення кредиту.
Віднесення заборгованості на прострочену відбулось 29 жовтня 2014 року, за період з червня 2014 року по 29 жовтня 2014 року в сумі 6476,59 грн. та подальшим перенесенням на прострочку відповідно до умов договору 11 листопада 2014 року щомісячного платежу в сумі 2481,92 грн.
З позовом банк звернувся до суду 24 квітня 2019 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті.
Віповідно до п.п. 3.1, 3.2. кредитного договору позичальник здійснює повернення суми кредиту на відкритий позивачем на його ім'я рахунок щомісячно з 1-го по 10-е число кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту
Тобто, платіж за квітень 2016 року підлягав сплаті у строк не пізніше 10 травня 2016 року.
За таких обставин вимога про стягнення заборгованості за кредитом, яка утворилась до 11 травня 2016 року у загальному розмірі 51151,15 грн. заявлена з пропуском строку позовної давності.
Також з пропуском позовної давності заявлена вимога про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, які нараховані за період з 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Ухвалене у справі рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині зазначеним вимогам не відповідає, оскільки було ухвалено без належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду в частині задоволення позову до відповідача ОСОБА_4 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з вказаних вище підстав.
Відповідно до статті 370 Цивільного процесуального кодексу України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову до відповідача ОСОБА_4 підлягає скасуванню, також підлягає скасуванню раніше прийнята постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини другої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Розмір судового збору визначається Законом України «Про судовий збір», відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 якого визначено, що судовий збір за подання до суду фізичною особою позову за вимогою майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини десятої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Судові витрати у справі, що переглядається, складаються з судового збору, сплаченого сторонами; позивачем - за подання позовної заяви у розмірі 2280,04 грн. та відповідачем - за подання апеляційної скарги у розмірі 2881,50 грн.
У зв'язку із скасуванням рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , підлягає також скасуванню рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.
Позов задовольняється частково у розмірі 81903,00 грн., що складає 54% ціни позову (152002,88 грн.).
Виходячи з вказаної пропорції, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позову у розмірі 1231,22 грн. (54% від 2280,04 грн.)
Відмовляється у задоволенні позову у розмірі 70099,88 грн., що складає 46% від ціни позову (152002,88 грн.).
За подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3420,06 грн. (150% від 2280,04 грн.). Сплачено позивачем 2881,50 грн. Недоплата становить 538,56 грн.
Виходячи з вказаної пропорції, підлягає стягненню з позивача на користь відповідача судовий збір у розмірі 1573,23 грн. (46% від 3420,06 грн.).
Таким чином, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 342,01 грн. (1573,23 грн. - 1231,22 грн.), а з відповідача на користь держави - 538,56 грн.
Шляхом взаємозаліку підлягає стягненню з позивача на користь держави судовий збір у розмірі 196,55 грн. (538,56 грн. - 342,01 грн.)
Керуючись статтями 141, 367, 368, 370, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 388, 389, 390, 391 Цивільного процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 червня 2019 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 .
Скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 27/2012-Р від 01 лютого 2012 року за тілом кредиту у розмірі 133054,15 гривень.
Задовольнити частково позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 152002,88 гривень, з яких: 133054,15 гривень - заборгованість за кредитом та 18948,73 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 , солідарно з яким відповідає ОСОБА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 27/2012-Р від 01 лютого 2012 року у розмірі 81903,00 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом за період з 11 травня 2016 року по 01 лютого 2019 року.
Відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 27/2012-Р від 01 лютого 2012 року у розмірі 70099,88 гривень, з яких: 51151,15 гривень - заборгованість за кредитом станом на 11 травня 2016 року та 18948,73 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 196,55 гривень.
Відомості про учасників справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 23697280, юридична адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1);
відповідач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщної особи: АДРЕСА_2 );
відповідачка - ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщної особи: АДРЕСА_2 ).
Постанова набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови (04 серпня 2020 року).
Головуючий Н.М.Авалян
Судді: Ю.В.Єрмаков
В.М.Луганська