Головуючий суду 1 інстанції - Максименко О.Ю.
Доповідач - Авалян Н.М.
Справа № 409/1527/19
Провадження № 22-ц/810/457/20
30 липня 2020 року м.Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Авалян Н.М.
суддів - Лозко Ю.П., Орлова І.В.
за участю секретаря судового засідання - Вовчанської С.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області
від 05 червня 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
до ОСОБА_3
про визнання права власності на спадкове майно
встановив:
09 липня 2020 року в суді зареєстровано позовну заяву, в якій позивачка, посилаючись на порушення спадкових прав її неповнолітнього сина, просила визнати за неповнолітнім ОСОБА_2 право власності на спадкове майно - легковий автомобіль марки AUDI, що належав на праві власності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В позовній заяві також було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом витребування у відповідачки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, накладення арешту на автомобіль та передачі автомобіля на відповідальне зберігання позивачці або її неповнолітньому сину.
Зазначене клопотання судом не було розглянуто, у зв'язку з чим 16 серпня 2019 року позивачкою була подана повторна заява про забезпечення позову.
Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 19 серпня 2019 року заяву задоволено частково. Накладено арешт на автомобіль марки AUDI, модель А4, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію, виданого 02 вересня 2017 року центром 4444.
19 серпня 2018 року копію ухвали надіслано для примусового виконання до Білокуракинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області та Територіального сервісного центру МВС України у м.Старобільськ Луганської області.
Постановою державного виконавця Білокуракинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Силкіна О.С. від 28 серпня 2019 року виконавче провадження № 59877058 закінчено у зв'язку з його виконанням.
03 червня 2020 року позивачка повторно звернулась з заявою про забезпечення позову, в якому просила забезпечити позов шляхом вилученння у відповідачки автомобіля та свідоцтва про його реєстрацію з передачею їх на відповідальне зберігання позивачці або громадянці ОСОБА_5 за її згодою.
Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 червня 2020 року відмовлено у забезпечені позову.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Відповідачка правом відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
В судове засідання учасники справи не з'явились, що відповідно до частини другої статті 372 Цивільного процесуального кодексу України не перешкоджає апеляційному розгляду справи з огляду на те, що вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток.
Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість заяви. Але не здійснив оцінки доводів позивачки щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з'ясував співмірність виду забезпечення позову позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував відмову у забезпеченні позову, а обмежився лише цитуванням норм Цивільного процесуального кодексу, які регулюють питання забезпечення позову. Тобто оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам статті 263 Цивільного процесуального кодексу України щодо законності та обґрунтованості.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема , порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд першої інстанції порушив норми процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову, судове рішення про відмову у забезпеченні позову підлягає скасуванню, а заява позивачки про забезпечення позову задоволенню з наступних підстав.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду в постанові від 20 липня 2020 року у справі № 462/6253/16-ц, розглядаючи касаційну скаргу на судові рішення щодо забезпечення позову, висловив наступне правову позицію.
«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений у статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів».
Встановлено, що провадження у справі № 409/1527/19 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 відкрито 19 липня 2020 року.
17 лютого 2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Чергове судове засідання по справі призначено на 03 серпня 2020 року.
27 травня 2019 року Білокуракинським районним судом Луганської області відкрите провадження у справі № 409/656/19 за позовом ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем та зміну черговості спадкування.
На підставі ухвали Луганського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року про визначення підсудності справу передано на розгляд до Сватівського районного суду Луганської області.
Після відкриття провадження у справі позивачка ОСОБА_6 частково змінила предмет позову та просила встановити факт її спільного сумісного проживання із спадкодавцем однією сім'єю та визнати право спільної сумісної власності на автомобіль.
18 травня 2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Чергове судове засідання по справі призначено на 14 серпня 2020 року.
Предметом зазначених позовів є визнання права власності на транспортний засіб - легковий автомобіль марки AUDI, модель А4, синього кольору, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачкою ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову наведені обгрунтування для вжиття заходів забезпечення позову, зокрема зазначено наступне. Спірний автомобіль перебуває у незаконному володінні відповідачки, не зважаючи на те, що син померлого є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька. Автомобіль зберігається під відкритим небом та технічно не обслуговується на протязі двох років. Вплив атомсферних опадів та зміна температур може пошкодити кузов автомобіля та привести до негативної роботи вузлів та агрегатів. У зв'язку з цим у разі задоволення позову позивачка може понести значні витрати по ремонту автомобіля. Крім того, позивачці стало відомо, що раніше відповідачка була засуджена за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені у великих розмірах, а також за підроблення документів та використання підробних документів. Позивачка вважає протиправним перешкоджання відповідачкою оформлення спадщини неповнолітнім сином спадкодавця. Крім того, їй стало відомо зі слів мешканців селища, що наразі автомобіль відсутній у дворі відповідачки, а знаходиться у її племінників, які займаються розборкою автомобілів та торгівлею запасними частинами, що виникає у позивачки занепокоєння, оскільки існує ризик втрати автомобіля або завдання збитків по відновленню технічного стану автомобіля, який незаконно переховує відповідачка. Ці обставини, на думку позивачки, свідчать про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Надаючи оцінку доводам позивачки про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, апеляційний суд зауважує наступне.
Неприйнятними є доводи позивачки щодо характеристики відповідачки, оскільки це не має значення для вирішення питання про забезпечення позову.
Також неприйнятними є доводи позивачки про протиправність дій відповідачки, оскільки під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Щодо інших доводів позивачки, апеляційний суд вважає їх такими, що заслуговують на увагу з наступних підстав.
Встановлено, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є визнання права власності на транспортний засіб - легковий автомобіль марки AUDI, модель А4, синього кольору, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Предметом позову є визнання права власності у порядку спадкування за неповнолітнім сином спадкодавця (сина позивачки) на автомобіль, який утримується відповідачкою, що стало перешкодою для оформлення права на спадщину у нотаріуса.
В оцінці співмірності заходів забезпечення позову пред'явленим позовним вимогам та ймовірності невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, апеляційний суд враховує знаходження автомобіля після смерті власника у відповідачки більше року, відсутність інформації про умови зберігання автомобіля. Відповідачка жодним чином не обмежена у володінні та користуванні спірним автомобілем, а можлива експлуатація транспортного засобу або його неналежне утримання несе ризики зниження його ринкової вартості, псування, пошкодження або знищення. Також суд враховує тривалість розгляду справи, який пов'язаний у тому числі, з неодноразовою неявкою відповідачки та її представника в судові засідання, що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, апеляційний суд вважає неефективним та недостатнім вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірний автомобіль, виходячи з наступного.
З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна полягає у виявлені, опису, накладенні заборони на право розпоряджатися майном. Арештоване майно за потреби може бути опечатане або вилучено у боржника та передано на зберігання іншій особі - зберігачу (статті 56, 58 Закону).
Застосований судом першої інстанцї 19 серпня 2019 року спосіб забезпечення позову у вигляді арешту спірного транспортного засобу не передбачав опису транспортного засобу та заборони користування, а лише вжитий виключно з метою не допустити перереєстрацію транспортного засобу за новим власником. Це не заважає відповідачці вільно володіти та користуватися спірним автомобілем, що може зменшити його ринкову вартість та фізичний стан, а відтак виникає необхідність вилучення автомобіля на відповідальне зберігання.
Отже, зазначені позивачкою ризики є виправданими та відповідають меті забезпечення позову, а обраний позивачкою спосіб забезпечення позову відповідє заявленим позовним вимогам.
Обрання такого виду забезпечення позову, як вилучення у відповідачки транспортного засобу та свідоцтва про його державну реєстрацію, з передачею на відповідальне зберігання іншій особі, носить тимчасовий характер до визначення судом нового власника автомобіля, та надає змогу досягти збалансованості інтересів сторін під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених прав неповнолітнього позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів відповідачки або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Застосування зустрічного забезпечення суд вважає недоцільним, оскільки для цього відсутні підстави, передбачені частинами третьою - четвертою статті 154 Цивільного процесуального кодексу. Позивачка має зареєстроване місце проживання (перебування) на території України, а матеріали справи не містять доказів того, що майновий стан позивачки або її дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, адже обраний спосіб забезпечення позову не може спричинити потенційних збитків відповідачці, а також не несе жодних ризиків, пов'язаних із забезпеченням позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 376, 381, 382, 383, 384, 388, 389, 390, 391 Цивільного процесуального кодексу України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 червня 2020 року про відмову в забезпеченні позову скасувати.
Заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити.
У порядку забезпечення позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно до ухвалення рішення по справі:
вилучити у ОСОБА_3 транспортний засіб - легковий автомобіль марки AUDI, модель А4, синього кольору, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та свідоцтво серії НОМЕР_2 про реєстрацію 02 вересня 2017 року вказаного транспортного засобу за ОСОБА_4 :
передати транспортний засіб - легковий автомобіль марки AUDI, модель А4, синього кольору, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та свідоцтво серії НОМЕР_2 про реєстрацію 02 вересня 2017 року вказаного транспортного засобу за ОСОБА_4 на відповідальне зберігання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відомості про учасників справи:
позивачка - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщної особи: АДРЕСА_3 );
відповідачка - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ).
Постанова набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови (03 серпня 2020 року).
Головуючий Н.М.Авалян
Судді Ю.П.Лозко
І.В.Орлов