Провадження № 11-сс/803/986/20 Справа № 185/3099/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 серпня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Першотравенську Дніпропетровської області, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України,
Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2020 року клопотання старшого слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , було задоволено та продовжено ОСОБА_8 строк тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.05.2020 року за № 12020040370000778, до 12 серпня 2020 року, в межах строку досудового розслідування.
Рішення суду обґрунтовано тим, що ОСОБА_8 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 146 КК України.
13 травня 2020 року слідчим суддею Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 10 липня 2020 року.
Постановою в.о. керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області молодшого радника юстиції ОСОБА_10 від 06 липня 2020 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020040370000778 від 12.05.2020 року до трьох місяців, тобто до 12.08.2020 року.
Для завершення досудового розслідування необхідно виконати наступне: отримати висновок автотоварознавчої експертизи по закінченню експертного дослідження та долучити його до матеріалів кримінального провадження; по закінченню судово-медичних експертиз, долучити до матеріалів кримінального провадження висновки експертиз; отримати доступ та вилучити інформацію, яка знаходиться у операторів телекомунікацій про зв'язок абонентів: ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , споживачів телекомунікаційних послуг, в зоні дії базових станцій в районі місць перебування потерпілого в день вчинення злочинів; долучити отриману інформацію до матеріалів кримінального провадження; долучити до матеріалів кримінального провадження матеріали виконання доручення, наданого в порядку ст. 40 КПК України, працівникам відділу кримінальної поліції; дати оцінку всім зібраним по справі доказам з точки зору їх достовірності, допустимості і достатності та прийняти у кримінальному провадженні законне і обґрунтоване рішення; повідомити про зміну підозри підозрюваним у кримінальному провадження з урахуванням висновків експертиз, та отримання інших доказів по кримінальному провадженню; надати доступ до матеріалів досудового розслідування стороні захисту; виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, враховуючи його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_8 вчинив злочини, серед яких є особливо тяжкий злочин, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує йому у разі доведення провини, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_8 під вартою, надані матеріали не містять, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 .
Захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 16 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що стороною обвинувачення не доведено причетність ОСОБА_8 до інкримінованих йому злочинів, у зв'язку з чим станом на теперішній час відсутня обгрунтована підозра у вчиненні ним вказаних кримінальних правопорушень.
На думку апелянта, прохання слідчого та прокурора про продовження строку тримання під вартою грунтується лише на тяжкості можливого покарання, проте таке обґрунтування ризиків не може бути підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу. До суду не було представлено будь-яких доказів на підтвердження існування ризику переховування від слідства, як то дотримання (або недотримання) підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, наявність у нього закордонного паспорту, іншої нерухомості, проживання родичів за межами області або країни тощо.
Щодо ризику незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, він, як вважає захисник, також не підтверджений. Згідно матеріалів кримінального провадження потерпілий ОСОБА_12 , як і інші свідки по кримінальному провадженню, допитані, з ними проведені слідчі дії, речові докази вилучені та долучені до матеріалів кримінального провадження.
Крім того, апелянт вважає, що прокурором не доведено те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а слідчим суддею з незрозумілих причин надано перевагу одним доказам та обставинам над іншими, а тих, що вказані стороною захисту, взагалі не взято до уваги.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку підозрюваного та його захисника , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора про заперечення проти задоволення апеляції та залишення ухвали слідчого судді без змін, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані, висновки суду про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів, слідчим відділом Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 травня 2020 року за № 12020040370000778 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України.
12 травня 2020 року ОСОБА_8 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
12 травня 2020 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України.
13 травня 2020 року ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.07.2020 року.
Постановою в.о. керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області молодшого радника юстиції ОСОБА_10 від 06 липня 2020 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020040370000778 від 12.05.2020 року до трьох місяців, тобто до 12.08.2020 року.
07.07.2020 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 на 37 днів, в межах строку досудового розслідування.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області задоволено дане клопотання слідчого і продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 в межах строку досудового розслідування, до 12 серпня 2020 року.
Апеляційним переглядом встановлено, що під час судового розгляду слідчий суддя достатньою мірою з'ясував дані, які вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України, оскільки наведені прокурором обставини дають достатні підстави для такого висновку, а доводи захисника та твердження підозрюваного щодо необґрунтованості підозри мають характер суб'єктивної оцінки зацікавленої особи і є неприйнятним для колегії суддів, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу чи його продовження має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування. Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, тож апеляційні вимоги сторони захисту в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також загальним правилом, яке випливає із рішень ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. «Вемгофф проти Німеччини», від 24 липня 2003 р. у справі «Смірнови проти Росії», є те, що особа, обвинувачена у правопорушенні, має перебувати на волі до початку судового розгляду її справи, якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою цієї особи. Тобто держава має довести необхідність тримання під вартою особи, а суди, виходячи із презумпції на користь свободи, вирішити, на основі принципу змагальності, чи є достатні підстави для тримання особи під вартою.
У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).
ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що належним чином обґрунтовані і висновки слідчого судді про те, що ризики, які були підставою для обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою. Такими обставинами обгрунтовано визнано те, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, з урахуванням тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років з конфіскацією майна, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, міцність соціальних зв'язків останнього, вік та стан його здоров'я, зокрема, відсутність відомостей щодо наявності в нього захворювань, які виключали б тримання під вартою, доходить висновку про те, що позиція слідчого судді відносно можливості запобігання даним ризикам виключно шляхом продовження саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою, є в даному випадку обґрунтованою та оцінює доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо недоведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню.
Крім того, суд своє рішення мотивував і тим, що для завершення досудового розслідування необхідно отримати висновок автотоварознавчої експертизи по закінченню експертного дослідження та долучити його до матеріалів кримінального провадження; по закінченню судово-медичних експертиз, долучити до матеріалів кримінального провадження висновки експертиз; отримати доступ та вилучити інформацію, яка знаходиться у операторів телекомунікацій про зв'язок абонентів: ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , споживачів телекомунікаційних послуг, в зоні дії базових станцій в районі місць перебування потерпілого в день вчинення злочинів; долучити отриману інформацію до матеріалів кримінального провадження; долучити до матеріалів кримінального провадження матеріали виконання доручення, наданого в порядку ст. 40 КПК України, працівникам відділу кримінальної поліції; дати оцінку всім зібраним по справі доказам з точки зору їх достовірності, допустимості і достатності та прийняти у кримінальному провадженні законне і обґрунтоване рішення; повідомити про зміну підозри підозрюваним у кримінальному провадження з урахуванням висновків експертиз, та отримання інших доказів по кримінальному провадженню; надати доступ до матеріалів досудового розслідування стороні захисту; виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , даних про особу підозрюваного, за відсутності підстав для зміни йому запобіжного заходу на більш м'який, продовжив строк тримання його під вартою в межах строків досудового розслідування, а тому в даному випадку не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту за результатами апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4