Провадження № 11-сс/803/995/20 Справа № 202/4126/20 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
07 серпня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Мочулка Теплицького району Вінницької області, громадянина України, не працевлаштованого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 ,, погоджене прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 , було задоволено та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12 вересня 2020 року включно.
Рішення суду обґрунтовано тим, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про тримання підозрюваного під вартою.
Також слідчим суддею враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим; дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , який не працевлаштований, має місце реєстрації за яким і мешкає, неодружений, раніше не судимий, однак на даний час підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, вчиненого за попередньою змовою в групі з іншими особами, і ці обставини свідчать про підвищену небезпеку протиправних дій останнього, що в свою чергу вказує на наявність ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, за умов не перебування ізольованим від суспільства в межах запобіжного заходу, а також ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду, те що він може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.
Слідчий суддя зазначив, що тяжкість правопорушення, в якому особа підозрюється, та можливе покарання у разі доведення такої підозри, не може бути самостійною підставою для утримання особи під вартою. Разом із тим у даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому підозрюється ОСОБА_7 , у сукупності з іншими обставинами є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування від органу досудового розслідування.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів) для переконання, та з врахуванням сукупності викладених обставин та одночасної потреби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року та постановити нову ухвалу, обравши ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд, застосовуючи найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не в повній мірі врахував те, що ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв'язки, сім'ю, постійне місце проживання, позитивні характеристики, навчається у вищому навчальному закладі.
Також звертає увагу на те, що з часу події яка внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040160000865 від 22.04.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України пройшло більше року. За цей час ОСОБА_7 неодноразово викликався до поліції та з'являвся на всі виклики. Тяжкі тілесні ушкодження потерпілому та заволодіння майном здійснено ОСОБА_9 , і ніяких свідчень про те що, між ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 була будь яка домовленість про напад або заволодіння майном потерпілого не існує.
Вважає, що ризики які були вказані в клопотанні прокурора, не підтверджуються ні матеріалами справи, ні відомостями про наміри ОСОБА_7 здійснювати такі дії.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку підозрюваного та його захисника, які, кожен окремо, підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п“ять років.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.
Так, з наданих матеріалів убачається, що під час судового розгляду слідчий суддя належним чином з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання, а саме протоколом проведенням впізнання за фотознімками від 07.05.2019 з потерпілим ОСОБА_12 , у ході якого останній впізнав ОСОБА_7 , як особу, яка здійснила на нього напад з метою викрадення майна із застосуванням насильства; протоколом проведенням впізнання за фотознімками від 07.05.2019 з потерпілим ОСОБА_13 , у ході якого останній впізнав ОСОБА_7 , як особу, яка здійснила на нього напад з метою викрадення майна із застосуванням насильства на нього та ОСОБА_14 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 05.06.2019 із потерпілим ОСОБА_12 , у ході якого останній зазначив про обставини вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та показав механізм нанесення йому тілесних ушкоджень; протоколом проведення слідчого експерименту від 05.06.2019 із потерпілим ОСОБА_13 , у ході якого останній зазначив про обставини вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та показав механізм нанесення йому тілесних ушкоджень та іншими матеріалами кримінального провадження.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Таким чином, посилання сторони захисту на недоведеність провини підозрюваного у скоєнні вищезазначеного злочину, тобто безпідставність підозри, є неприйнятним для колегії суддів, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування. Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, тож апеляційні вимоги сторони захисту в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім цього, у справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) Європейський суд з прав людини зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).
Європейський суд з прав людини визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя врахував, що існують обґрунтовані ризики того, що ОСОБА_7 , знаходячись на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі та цінності, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, у зв'язку з чим з огляду на особу правопорушника, який не працевлаштований, має місце реєстрації за яким і мешкає, неодружений, раніше не судимий, однак на даний час підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, вчиненого за попередньою змовою в групі з іншими особами, а також встановлені під час судового розгляду обставини, і ці обставини свідчать про підвищену небезпеку протиправних дій останнього, обґрунтовано прийшов до висновку про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним, а тому посилання сторони захисту на безпідставність зазначених слідчим у клопотанні ризиків не підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя при постановленні ухвали врахував дані, характеризуючі підозрюваного, взяв до уваги тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, міру покарання, яка передбачена за нього у виді позбавлення волі строком до 15 років, та з метою запобігти встановленим ризикам судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Апеляційний суд також зважає на відомості про особу підозрюваного ОСОБА_7 , які надані захисником та містяться в матеріалах справи, проте вважає, що ці обставини не зменшують існуючих ризиків, не є достатнім стримуючим фактором їх настання і не можуть бути розцінені як достатня підстава для зміни запобіжного заходу на домашній арешт чи особисте зобов'язання.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою цілком правильним і обгрунтованим та не знаходить підстав для його зміни на даному етапі досудового розслідування на інший запобіжний захід.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3