Справа № 240/12498/19
Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
08 липня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Ватаманюка Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Платаш В.О.,
представника позивача: Гаврилової І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Картекс" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року (проголошено в м. Житомир. повний текст складено 12.03.20) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Картекс" до Попільнянської районної державної адміністрація Житомирської області про визнання неправомірним та скасування розпорядження,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
В грудні 2019 року ТОВ "Фірма "Картекс" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Попільнянської районної державної адміністрації, в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Попільнянської районної держаної адміністрації Житомирської області від 21 березня 2012 року №172 про затвердження акту обстеження земельної ділянки площею 47,4 га, яка розташована на території Ставищенської сільської ради.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просив суд залишити без змін оскаржуване судове рішення.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно з договором купівлі - продажу від 03.02.2015року позивач набув право власності на нерухоме майно ("бувші" очисні споруди Кожанського цукрового заводу).
Вищевказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні копією відповідного договору та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Набуте у власність нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, що входить до складу спірної земельної ділянки, площею 49 га за кадастровим номером 1824786500:01:000:0169.
Оскаржуваним розпорядженням відповідача від 21.03.2012року №172 затверджено акт обстеження земельної ділянки площею 47,4га, що знаходиться на території Ставищанської сільської ради (землі промисловості, а саме: бувші очисні споруди Кожанського цукрового заводу). Одночасно вказаним розпорядженням цю земельну ділянку віднесено до земель запасу Ставищанської сільської ради, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру, дослідженого судом, вказана земельна ділянка станом на 18.12.2019 року відноситься до земель комунальної власності Квітневої сільської ради Попільнянського району Житомирської області.
Вважаючи протиправним розпорядження від 21.03.2012року №172 та таким що порушує його права, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.
Мотивувальна частина.
Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 19 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно з ч.1 ст.20 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Відповідно до Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні: цільове призначення земельної ділянки-використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Згідно з ст.181 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території
адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Відповідно до ст.182 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.
Згідно з ст.183 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) основними завданнями землеустрою є: а) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем; б) інформаційне забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному, господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню особливого режиму і умов використання земель; в) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів; г) здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях; ґ) організація територій сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін; д) розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель,
попередженню інших негативних явищ; е) організація територій несільськогосподарських підприємств, організацій і установ з метою створення умов ефективного землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель.
Відповідно до ст.184 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землеустрій передбачає: а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; б) розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель
відповідних адміністративно-територіальних утворень; г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових; д) складання проектів відведення земельних ділянок; е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; є) підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею, у випадках, передбачених законом; ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель; з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель; и) здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель; і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, грунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.
Надаючи правову оцінку наведеним вище нормам колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано зроблено висновок про відсутність законодавчої вимоги для здійснення зміни цільового призначення земельної ділянки за проектом землеустрою щодо їх відведення, оскільки законодавчо визначено, що за проектом землеустрою або відповідної технічної документації здійснюється зміна цільового призначення земельної ділянки.
Крім того, згідно з ст. ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Відповідно до ч.2 ст. 21 вищевказаного Закону відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо категорії земель на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зміна цільового призначення земельної ділянки здійснена на підставі акту її обстеження та без технічної документації із землеустрою щодо зміни її цільового призначення із земель промисловості на землі сільськогосподарського призначення.
Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність порушення прав позивача оскаржуваним розпорядженням про зміну цільового призначення земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що на підставі договору купівлі - продажу від 03.02.2015 року позивач набув право власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, площею 49 га за кадастровим номером 1824786500:01:000:0169. При цьому, використання нерухомого майна у господарських цілях ускладнено в зав'язку з використанням цієї земельної ділянки для сільського господарства.
Таким чином, відповідачем не доведено, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження він діяв у спосіб, визначений законом, з огляду на що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права при вирішенні спору, що призвело до неправильного його вирішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Картекс" задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Картекс" до Попільнянської районної державної адміністрація Житомирської області про визнання неправомірним та скасування розпорядження скасувати.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Попільнянської районної держаної адміністрації Житомирської області від 21 березня 2012 року №172 про затвердження акту обстеження земельної ділянки площею 47,4 га, яка розташована та території Ставищенської сільської ради.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 03 серпня 2020 року.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Ватаманюк Р.В.