Справа № 120/320/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Наталія Володимирівна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
05 серпня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року (прийнято в м. Вінниці 26.03.20) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вінницької міської ради, Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог: заступник директора Департаменту архітектурно-будівельного контролю Сивенюк Іван Миколайович, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив: визнати протиправними дії Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради в особі заступника директора департаменту Сивенюка І.М., щодо неналежного розгляду звернення позивача від 27.12.2019 року; зобов'язати Вінницьку міську раду в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради розглянути звернення позивача від 27.12.2019 року із попереднім запрошенням на розгляд, можливістю реалізації прав, згідно зі ст. 18, 19 ЗУ №393/96; стягнути з Вінницької міської ради, на користь позивача, в рахунок моральної шкоди сто тисяч гривень.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 27 грудня 2019 року, в частині недотримання положень ч.1 ст.18 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР.
Зобов'язано Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради повторно розглянути звернення позивача від 27.12.2019 року з належним забезпеченням реалізації, встановленого ч.1 ст.18 ЗУ "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР, права заявника бути присутнім при розгляду його заяви чи скарги.
В решті позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
28 травня 2020 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від відповідачів, в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги з посиланням на те, що позивачем не було надано обґрунтування в чому саме полягає визначена ним моральна шкода, пояснень та міркувань, з яких він виходив, а також на підтвердження такої шкоди не було надано жодних доказів.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до директора ДАБК ВМР зі скаргою на дії співвласника будинку, що розташований за адресою його місця реєстрації, в частині неналежної експлуатації газового устаткування в приміщеннях, які не прийняті в експлуатацію. Вказану скаргу позивач просив розглянути за його участі з наданням відповіді на електронну пошту.
Дане звернення було зареєстровано відділом звернень Вінницької міської ради 27.12.2019 за вх. № К-36-123780.
13.01.2020 відповідачем-2 сформовано лист-запрошення, яким повідомлено позивача, що 17.01.2020 о 09 год. 00 хв. за адресою м. Вінниця, вул. Театральна, 29 (3 поверх) буде проводитись розгляд його звернення від 27.12.2019. Даний лист за вих. №К-36-123780/01-36 рекомендованою поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення був надісланий ОСОБА_1 та отриманий останнім 15.01.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.
16.01.2020 засобами електронного зв'язку позивач повідомив представника ДАБК ВМР про те, що він не може прибути на розгляд скарги 17.01.2020, оскільки пізно отримав лист Департаменту. Крім того, зазначив, що отримав повістку про виклик до суду на 17.01.2020, в зв'язку з чим повинен підготуватись до участі у судовому засіданні. Також просив завчасно узгодити наступну дату розгляду його скарги від 27.12.2019.
Враховуючи повідомлені ОСОБА_1 обставини, Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради повторно направив позивачу лист-запрошення від 20.01.2020 за №К-36- 123780/01-36, в якому повторно запросив ОСОБА_1 для розгляду звернення на 24.01.2020 об 09 год. 00 хв. за адресою м. Вінниця, вул. Театральна, 29 (3 поверх). Даний лист також був надісланий позивачу рекомендованою поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення та отриманий ОСОБА_1 29.01.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.
В зв'язку з неявкою ОСОБА_1 24.01.2020 за вказаною у листі від 20.01.2020 адресою, розгляд його звернення від 27.12.2019 за вх. №К-36-123780 відбувся за відсутності останнього та надано письмову відповідь від 27.01.2020 вих. №К-36-123780/01-36 відповідно до вимог ст. ст. 18, 20 Закону України «Про звернення громадян».
Вважаючи, що розгляд його скарги проведено відповідачем неналежно, зокрема проігноровано його право на участь в розгляді скарги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Мотивувальна частина.
Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Згідно з ст. 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами справи, а також зваживши на згадані вище роз'яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв'язок з протиправними діями відповідача.
Крім того, ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.
Так, згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.
Так, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.
Проте, позивачем не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується, не зазначено та не обґрунтовано характер, обсяг, глибину та тривалість його моральних страждань. Також не наведено доводів щодо наявності причинного зв'язку між моральною шкодою та діями відповідача.
Враховуючи те, що позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 січня 2020 року у справі №580/1617/19, від 31 жовтня 2019 року у справі №320/2554/16, від 13 лютого 2020 року у справі №815/208/17.
Також, правова позиція з розгляду аналогічних позовних вимог ОСОБА_1 викладена у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №802/166/16-а.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Ватаманюк Р.В.