Справа № 725/1745/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Войтун О.Б.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
11 серпня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В.,
представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 03 квітня 2020 року (рішення ухвалено у м.Чернівці) у справі за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,
Представник Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з позовом до громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. В обґрунтування позову зазначив, що 01.04.2020 року відповідач був затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 837 прикордонного знаку, на відстані 30 метрів від лінії державного кордону, що на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби «Черепківці» відділу прикордонної служби «Порубне» за спробу незаконного перетинання державного кордону із України в Румунію поза встановленими пунктами пропуску, без документів, що посвідчують особу, вчинене групою осіб.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 03 квітня 2020 року позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 , про примусове видворення та затримання, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - задоволено частково. Затримано громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації його особи, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні терміном до 6 (шести) місяців, починаючи з 00 год. 45 хв. 01.04.2020 року. У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що тримання відповідача з метою ідентифікації є недоцільним, оскільки відповідачем надавалась копія паспортного документа НОМЕР_1 . Також вважає, що органи прикордонної служби необґрунтовано зволікають по вжиттю відповідних заходів щодо його ідентифікації.
Крім того, в додаткових поясненнях по справі ОСОБА_2 зазначив, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом про примусове видворення обчислюється з 03.04.2020 року, дати закінчення строку його примусового повернення до країни походження, по 03.07.2020 року (абз.2 ч.2 ст.122 КАС України). Тому, оскільки послідуюче примусове видворення його за межі України не можливе то і тримання без забезпечення такого видворення є недоцільним та таким, що порушує його права та норми чинного законодавства України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 01.04.2020 року о 00 год. 45 хв. відповідача було затримано прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 837 прикордонного знаку, на відстані 30 метрів від лінії державного кордону на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби «Черепківці» відділу прикордонної служби «Порубне» за спробу перетину державного кордону із України в Румунію поза встановленими пунктами пропуску.
При цьому будь-яких документів, що посвідчують особу у відповідача виявлено не було, а також не встановлено законних підстав її перебування на території України.
Звертаючись до суду з позовом, позивач керувався тим, що іноземець порушив законодавство України з прикордонних питань.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи відсутність у відповідача будь якого документа, що посвідчує особу та надає йому право на перебування на території України на законних підставах, а також на виїзд з території України, та на підставі якого можливо встановити країну його походження.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким частково задоволено позов, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI), нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Пунктом 1 частини 1 статті 15 Закону №3773-VI визначено, що в'їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №3773-VI реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
Положенням ч.1 ст.30 Закону №3773-VI передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Частиною 4 ст. 30 Закону № 3773-VI вказано, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно з ч.3 ст.26 Закону №3773-VI один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту державного кордону.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону №3773-VI).
Згідно п.1.6. Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої осіб без громадянства; нормативно-правовий акт №353/271/150 від 23.04.2012 наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23.04.2012 №353/271/150 (далі - Інструкція №353/271/150) зазначено, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно до п.12 розділу 2 Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої наказом МВС від 29.02.2016 за №748/288781, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Яку вбачається з матеріалів справи, рішенням начальника відділу адміністративно-юрисдиційної діяльності штабу Чернівецького прикордонного загону від 01.04.2020 року відповідача було зобов'язано залишити територію України у термін до 03.04.2020 року.
При цьому судом встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні документи, які ідентифікують його особу, що унеможливлює вирішення питання про наявність законних підстав його подальшого перебування на території України, а також прийняття рішення про його видворення до країни походження, що судом визнано поважною причиною не виконання в установлений строк рішення про примусове повернення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вимога про примусове видворення та затримання з метою забезпечення примусового видворення ОСОБА_1 як неідентифікованої особи - є передчасними, а отже не могли бути задоволеними.
За таких підстав, колегія суддів зазначає про хибність посилання Відповідача на абз.2 ч.2 ст.122 КАС України, як норму, щодо строків позовної давності, яка на думку апелянта позбавляє можливості його примусового видворення за межі України (додаткові пояснення), а звідси і про помилковість наступних висновків (недоцільності його тримання).
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що вимога про затримання особи, яка назвалась Громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_3 , з метою ідентифікації, у зв'язку з відсутністю у останнього будь-якого документа, що посвідчує особу та надає йому право на перебування на території України на законних підставах, є обґрунтованою.
Колегія суддів також вважає, що і позивачем і судом першої інстанції дотримано прав ОСОБА_4 , як громадянина так і процесуальних його прав, як затриманого. Доводи викладені в апеляційній скарзі та в додаткових поясненнях підписані ОСОБА_3 не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для зміни чи скасування оскарженого судового рішення.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 03 квітня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 11 серпня 2020 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.