Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
11 серпня 2020 рокуСправа № 912/2191/20
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.,
при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 912/2191/20 від 13.07.2020
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України"), код ЄДР 20077720, вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДР НОМЕР_2 , вул. Діброви, буд. 77/95, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000
про стягнення 4 143,71 грн
від позивача - участі не брали;
від відповідача - участі не брали.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява АТ "НАК "Нафтогаз України" до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення боргу у загальній сумі 4 143,71 грн, у тому числі: пеня у сумі 2 611,71 грн; три проценти річних у сумі 512,11 грн; інфляційні втрати у сумі 1 019,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає на неналежне виконання відповідачем в частині своєчасної оплати за отриманий природний газ відповідно до умов Договору постачання природного газу №9154/18-ТЕ(Т)-20 від 09.11.2018.
Ухвалою від 13.07.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2191/20. Справу визначив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд призначив на 11.08.2020 об 11:00. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов.
Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримав 21.07.2020, тобто у встановлений судом 15 - денний строк, до 05.08.2020 включно, мав право подати відзив на позов.
Господарський суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 від 11.03.2020 установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.
Крім цього, Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №392 від 20.05.2020 (зі змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”. (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061)
У подальшому Постановою Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).
Відповідно до п. 4 розділу Х Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, у редакції станом на день відкриття провадження у справі) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" чинний із 17.07.2020, викладено пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених положень законодавства, відповідач мав право подати відзив на позов у строк до 06.08.2020.
Однак, відповідачем у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, до 05.08.2020 включно, відзиву на позов не подано. Під час дії карантину, заяви про продовження процесуальних строків на подання відзиву від відповідача до суду не надходило. Також не надходив відзив у строк до 06.08.2020.
27.07.2020 до господарського суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про зменшення суми пені у справі №912/2191/20 №б/н від 24.07.2020 із вимогою максимально зменшити розмір стягуваної пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором №9154/18-ТЕ(Т)-20.
03.08.2020 до господарського суду від представника АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшли заперечення на клопотання про зменшення пені, у яких позивач зазначив, що він не погоджується із доводами викладеними у клопотанні відповідача, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не можуть братись судом до уваги із наведенням у запереченні власних міркувань.
Про час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином: відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення повідомлений відповідач, відповідно до повідомлення про вручення електронною поштою повідомлений позивач.
За ч. 2 ст. 178 ГПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши всі матеріали справи, господарський суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин сторін.
09.11.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України укладено договір постачання природного газу №9154/18-ТЕ(Т)-20 (далі -Договір).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано в АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Дата набрання чинності постанови - 20.03.2019.
Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у листопаді 2018 року природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
За п.1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з положеннями п.5.4. Договору, загальна вартість цього договору становить 62335,10 грн, крім того ПДВ 12 471,02 грн, разом з ПДВ - 74 826,12 грн.
Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з абз. 6 п. 7.2. Договору, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За п. 12.1 Договору, останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.11.2018 по 30.11.2018 (включно), відповідно до статті 631 ЦК України, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств. (т. 1 а.с. 7-14)
На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 74 826,12 грн, що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 30.11.2018. (т. 1 а.с. 16)
Згідно тверджень позивача, оплату за переданий газ відповідачем було здійснено несвоєчасно, чим порушено умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору.
З урахуванням суми та терміну прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору складає:
- за період з 27.12.2018 до 27.02.2019 - 1 976,02 грн;
- за період з 28.02.2019 по 26.03.2019 - 606,38 грн;
- за період з 27.03.2019 по 28.03.2019 - 29,31 грн.
Всього нараховано пені у розмірі 2 611,71 грн.
Також, позивачем нараховано 3% річних:
- за період з 27.12.2018 до 27.02.2019 - 387,46 грн;
- за період з 28.02.2019 по 26.03.2019 - 118,90 грн;
- за період з 27.03.2019 по 28.03.2019 - 5,75 грн.
Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 512,11 грн.
Додатково позивачем нараховано втрати від інфляції:
- за січень 2019 у сумі 748,26 грн;
- за лютий 2019 у сумі 271,63 грн;
Загальний розмір нарахованих втрат від інфляції складає 1 019,89 грн.
Отже, загальна сума боргу відповідача, за розрахунком позивача, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 4143,71 грн. (т. 1 а.с.15)
При вирішенні спору господарський суд враховує таке.
Відповідно до ст. 525-526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач на виконання умов Договору здійснив поставку газу відповідачу, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актом приймання - передачі природного газу від 30.11.2018 на суму 74 826,12 грн (т. 1 а.с.16), сальдо підприємства "ВЧ2269" (т. 1 а.с. 17) та випискою операцій по Договору 9154/18-ТЕ(Т)-20". (т. 1 а.с. 18)
За розрахунком позивача, підтвердженим матеріалами справи, відповідач за отриманий природний газ впродовж листопада 2018 здійснив оплату несвоєчасно. Вказані обставини відповідачем не спростовано.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. (ст. 611 ЦК України)
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до банківської виписки по рахунках позивача станом на 28.02.2019 (т. 1 а.с. 19-21), відповідачем проведено часткову оплату у розмірі 21 248,96 грн.
Згідно банківської виписки по рахунках позивача станом на 27.03.2019 (т. 1 а.с. 22-24), відповідачем проведено оплату у розмірі 18 609,94 грн.
Згідно банківської виписки по рахунках позивача станом на 29.03.2019 (т. 1 а.с. 25-27), відповідачем проведено оплату у розмірі 34 967,22 грн та погашено основну заборгованість повністю.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, господарський суд встановив, що позивачем правильно визначено періоди їх нарахування та арифметично такі нарахування є вірними.
Щодо здійснених позивачем інфляційних нарахувань за період січень - лютий 2019 на суму 1 019,89 грн, суд враховує таке.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Проаналізувавши розрахунок втрат від інфляції позивача за січень 2019 на суму боргу 74 826,12 грн та за лютий 2019 на суму боргу 53 577,16 грн, господарський суд встановив, що за лютий 2019 позивачем нараховано інфляційні втрати на суму боргу зменшену у зв'язку із здійсненою оплатою відповідачем у розмірі 21 248,96 грн та з інфляційним збільшенням за попередній місяць, яка становила 54 325,42 грн. Отже, розрахунок інфляційних за період січень - лютий 2019 року становить 1 019,89 грн. (т. 1 а.с. 15)
Суд враховує висновки викладені у пунктах 40-42 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, а саме: "При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).
Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
З огляду на таке, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступає від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах."
Таким чином, втрати від інфляції у загальній сумі 1 019,89 грн нараховані правильно та підлягають задоволенню судом повністю.
Щодо клопотання відповідача по зменшення суми пені, суд зазначає таке.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
З аналізу наведених норм законодавства випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. При цьому господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні частини 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 №7-рп/2013).
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).
Правова позиція Верховного Суду "Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій" (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Обов'язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.
Клопотання по зменшення суми пені відповідач мотивує тим, що внаслідок прострочення виконання зобов'язання ні позивач, ні відповідач, ні інші особи не зазнали ніяких збитків; майновим станом сторін, зокрема, що відповідач є неприбутковою організацією та фінансується виключно з державного бюджету; ступенем виконання зобов'язання боржником, а саме на момент подачі позову останнє є виконаним, а період прострочення є незначним; іншими обставинами, які, на думку відповідача, мають істотне значення, а саме: підтриманням постійної бойової готовності; несвоєчасною сплатою населенням коштів за надані відповідачем послуги.
Позивачем, у поданих суду запереченнях на клопотання про зменшення пені, зазначено, що відповідно до умов визначених п.8.2. Договору, в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору; боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь - яких обставин; виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь - яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, або відсутність у боржника прибутку, відсутність коштів на рахунках; відповідач взагалі не обґрунтовує свою правову позицію стосовно наявності підстав для зменшення пені, а лише зазначає, що він є неприбутковою організацією та постачає теплову енергію населенню.
Крім того, позивачем вказано, що станом на 01.01.2020 торгова дебіторська заборгованість споживачів становила 49,533 млрд. грн, має тенденцію до зростання, також розмір короткострокових та дострокових позик складає 48,477 млрд грн. Наведене свідчить про нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача.
Також, зауважено, що позивач, як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Продаж та постачання природного газу на умовах Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу затвердженого постановою КМУ від 19.10.2018 №867 (положення про ПСО) принесли компанії збиток у розмірі майже 2,9 млрд грн.
Несвоєчасність оплати контрагентів та невиконання державою обов'язків з компенсації витрат спричиняють збитки компанії.
Також позивачем зазначено, що відсутність коштів на рахунках або фінансування не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань. До матеріалів справи відповідачем не додано жодного документу, який би міг свідчити про можливість зменшення штрафних санкцій. Матеріали справи також не містять будь-якого доказу на підтвердження будь-яких намагань відповідача виконати зобов'язання за договором вчасно.
Господарський суд, дослідивши клопотання про зменшення суми пені відповідача та заперечення позивача, встановив, що відповідачем не наведено жодних обґрунтувань щодо винятковості випадку, не пояснено причини нездійснення вчасного розрахунку за природний газ, не подано будь-яких доказів на підтвердження фінансового стану та не повідомлено про ймовірні негативні наслідки у разі стягнення штрафних санкцій в заявленому розмірі.
Суд враховує, що позивач в даному випадку не повідомляє про конкретні збитки внаслідок прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань та не заявляє до стягнення таких сум. Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вжиття відповідачем усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи як інтереси АТ "НАК "Нафтогаз України", так і інтереси Військової частини НОМЕР_1 .
Враховуючи наведене, господарський суд не вбачає підстав для зменшення пені та стягує її в заявленому позивачем розмірі.
Відповідно, позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" підлягають задоволенню повністю у загальному розмірі 4 143,71 грн, з яких: 2 611,71 грн - пеня, 512,11 грн - 3% річних та 1 019,89 грн - втрати від інфляції.
Судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 247, 251-252, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДР НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДР 20077720, вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601) 4 143,71 грн, з яких: 2 611,71 грн - пеня, 512,11 грн - 3% річних та 1 019,89 грн - втрати від інфляції, а також 2 102,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Примірники рішення направити сторонам.
Суддя Н.М. Коваленко
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.