10 серпня 2020 року м. Рівне №460/335/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, за участю секретаря судового засідання А.М. Юрчук, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування вимог,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року №Ф-18472-17 У та від 12 серпня 2019 року №Ф-18472-17 У.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та надіслано спірні вимоги.
Позивач вказує, що відповідачем порушено строк обчислення боргу. Згідно з чинним законодавством, у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску відповідач зобов'язаний визначати борг та надсилати вимогу у кінці календарного місяця (кварталу).
Проте, контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) не надсилалися позивачу тривалий час, заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску зростала.
Вказані обставини свідчать про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимог про сплату боргу (недоїмки), а тому такі вимоги підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 28.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 20.02.2020, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Головним управлінням ДПС у Рівненській області з одночасним поданням клопотання про заміну відповідача правонаступником подано відзив на позовну заяву.
В обґрунтування заперечень зазначено, що податкова вимога сформована відповідно до вимог чинного законодавства.
Податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника про невиконання ним податкового обов'язку та виникнення податкового боргу. Вимоги про сплату боргу (недоїмки) формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.
Позивач на момент формування оскаржуваних вимог перебував на обліку як фізична особа-підприємець, зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування незалежно від його фінансового стану.
Оскільки контролюючий орган діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, оскаржувані вимоги сформовані правомірно, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
У підготовчому засіданні 20.02.2020 судом задоволено клопотання про заміну відповідача правонаступником: допущено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача, Головного управління ДФС у Рівненській області, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Рівненській області.
У підготовчому засіданні оголошено перерву за клопотанням представника відповідача до 10.03.2020.
У підготовчому засіданні 10.03.2020 оголошено перерву за клопотанням представника відповідача до 24.03.2020.
Ухвалою суду від 24.03.2020 відкладено підготовче засідання на 22.04.2020 у зв'язку із неявкою сторін, запровадженням в Україні протипандемічних заходів та встановленням карантину, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Ухвалами суду від 22.04.2020 поновлено позивачу строк звернення до суду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2020.
Ухвалою суду від 14.05.2020 розгляд справи відкладено на 09.06.2020 у зв'язку із неявкою сторін, запровадженням в Україні протипандемічних заходів та встановленням карантину.
Ухвалою суду від 09.06.2020 розгляд справи відкладено на 23.07.2020 за клопотанням представника відповідача у зв'язку із запровадженням в Україні протипандемічних заходів та встановленням карантину.
У судове засідання 23.07.2020 сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином (а.а.с.109-110). Позивачем подано клопотання про розгляд справи без його особистої участі (а.с.29), відповідачем - про розгляд справи у письмовому провадженні (а.с.111).
Враховуючи положення ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою від 23.07.2020 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 28.02.2001 по 09.01.2020, перебував на обліку у контролюючому органі як платник податків з 12.03.2001, та як платник єдиного внеску - з 07.04.2003, основний вид діяльності за КВЕД - 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
Ці обставини підтверджуються інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.а.с.10-14).
09.01.2020 ОСОБА_1 було отримано (а.с.8) копії вимог Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 13.05.2019 №Ф-18472-17 У на суму 21030,90грн та від 12.08.2019 №Ф-18472-17 У на суму 2754,18грн (а.а.с.6-7).
Вважаючи зазначені вимоги контролюючого органу протиправними, ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
У силу вимог пп.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Відповідно до пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19 ПК України, контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи (п.3-1 ч.1. ст.1 Закону №2464-VI).
Згідно з ч.ч.1-4 ст.25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є, зокрема:
- роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абз.1 п.1);
- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4).
Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до положень частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення недоїмки), єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1);
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3).
Частиною 5 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зокрема, фізичні особи-підприємці, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).
Таким чином, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, задля досягнення мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Закон №2464-VI не містить виключень для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, щодо сплати внеску залежно від отримання доходу від такої підприємницької діяльності.
Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, незалежно від свого фінансового стану.
Згідно із ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Отже, зазначена норма зобов'язує контролюючий орган нараховувати єдиний внесок, сформувавши вимогу про його сплату, на підставі: акта перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону №2464-VI нараховується внесок.
Під час розгляду справи судом встановлено відсутність наведених підстав.
Так, відповідачем чи іншим державним органом перевірку щодо позивача проведено не було, бухгалтерські та інші документи у позивача не витребовувалися та, відповідно, ним контролюючому органу не надавалися.
Суд зазначає, що відомості з інтегрованої картки платника єдиного внеску та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не належать до переліку "інших документів", оскільки не підтверджують суми виплат (доходу).
Такі відомості є підставою призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, що становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Порядок стягнення заборгованості з платників врегульовано розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу від 04.05.2018 №469), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №598/26953 (далі - Інструкція №449
За змістом п.3 зазначеного розділу Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску надсилається (вручається) платнику у разі виникнення, зростання чи часткового зменшення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Отже, проставлена в третій частині порядкового номера вимоги літера "У" несе інформацію щодо узгодження вимоги.
Згідно з інтегрованою карткою платника, станом на 31.12.2018 у позивача, як у фізичної особи-підприємця, сформувався борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 15819,54. Станом на 30.04.2020 борг становив 21030,90грн, станом на 31.07.2019 - 23785,08грн (а.а.с.34-37).
Судом встановлено, що позивач від відповідача отримав дві вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №Ф-18472-17 У на суму 21030,90грн та від 12.08.2019 №Ф-18472-17 У на суму 2754,18грн (а.а.с.6-7).
Поряд з цим, обґрунтовуючи заперечення на позову заяву, відповідачем до матеріалів справи було долучено корінець вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 №Ф-18472-17 на суму 23785,08грн (а.с.57).
Існування двох вимог про сплату боргу (недоїмки) від однієї й тієї ж дати - 12.08.2019, за одним і тим самим номером - №Ф-18472-17, проте із різними сумами боргу з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вказує на непослідовність дій відповідача, порушення ним процедури прийняття рішення, оскільки вимога від 12.08.2019 №Ф-18472-17 на суму 23785,08грн трансформувалася в узгоджену вимогу від 12.08.2019 №Ф-18472-17 У на суму 2754,18грн, що є порушенням норм п.3 розділу VI Інструкції №449.
Крім того, у вимозі від 13.05.2019 №Ф-18472-17 У відповідачем зазначено, що визначений такою вимогою борг існує станом на 11.07.2019, у вимозі від 12.08.2019 №Ф-21521-17 У - що борг існує станом на 18.10.2019. Тобто, спірними вимогами контролюючий орган зобов'язує сплатити позивача борг за період, який не завершився, станом на дату, яка не настала.
У силу вимог п.3 розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платнику, що є фізичною особою-підприємцем, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Як зазначено судом вище, станом на 31.12.2018 недоїмка позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становила 15819,54грн. Тобто, борг почав формуватися з 2017 року.
До формування вимоги від 13.05.2019, що є предметом спору у даній справі, жодних вимог щодо сплати боргу з єдиного внеску позивачу не надсилалося.
Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) вперше була сформована відповідачем 13.05.2019, після збігу строку в понад рік з моменту виникнення недоїмки.
Суд зазначає, що така бездіяльність контролюючого органу призвела до виникнення у позивача "індивідуального і надмірного тягаря" у виді недоїмки з єдиного внеску та, як наслідок, до втручання держави у право позивача на мирне володіння майном.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача при винесенні спірних вимог про сплату боргу (недоїмки) не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності, розумності та своєчасності, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вчинені без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірності спірних вимог. При цьому, суд звертає увагу, що саме до компетенції контролюючого органу віднесено перевірку сплати єдиного внеску у розмірі не менше мінімального, тоді як суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, однак не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. У свою чергу рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
Враховуючи вимоги ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Головного управління ДПС у Рівненській області, судові витрати у сумі 840,80грн, сплачені як судовий збір згідно з квитанцією від 21.01.2020 №0.0.1590056895.1 (а.с.5).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, 33023, код за ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування вимог задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року №Ф-18472-17 У.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 12 серпня 2019 року №Ф-18472-17 У.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Головного управління ДПС у Рівненській області, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10 серпня 2020 року.
Суддя О.М. Дудар