КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
05 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
за участю
представників власників майна - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_5 , в інтересах власника майна ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2020 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування нерухомим майном, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 . Вказане майно передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», а також заборонено всім суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно: державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим акредитованим суб'єктам; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольських міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях) окрім Міністерства юстиції України, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_7 .
Відповідно до ухвали, слідчий суддя прийшов до переконання про наявність підстав для накладенню арешту на майно з метою збереження речових доказів.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_5 , в інтересах власника майна ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити такий, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, в повному обсязі.
Щодо строку апеляційного оскарження представник зазначає, що копію ухвали від 01 липня 2020 року отримано 17 липня 2020 року адвокатом ОСОБА_5 та станом на 17 липня 2020 року вказана ухвала не внесена до ЄРСР.
Представник вважає ухвалу слідчого незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Апелянт посилається на те, що власника майна не було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду клопотання прокурора, чим порушено прав особи на захист, та право на справедливий суд.
Більш того, в матеріалах судової справи відсутні докази, які б підтверджували виклик судом власника майна ОСОБА_7 та її адвоката ОСОБА_5 , що позбавляло можливості всебічного розгляду справи у порядку, передбаченому ст. 136 КПК України.
Представник посилається на те, що слідчим суддею не враховано того факту, що рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 23 квітня 2007 року, справа № 2- 1044/2007, шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 розірвано, понад 13 років вони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, а тому, зазначене майно не може бути визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Крім того, як зазначає представник, в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди містить майно,а також, яким чином могло вказане майно бути використане як знаряддя вчинення злочину, передбаченого ст. 115 КК України. Відтак, не наведено доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів.
В судове засідання прокурор повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутність.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що представником власника майна не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2020 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який звернувся з клопотанням, не дотрималися.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012000010000072 від 22 листопада 2012 року за підозрою ОСОБА_10 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358 КК України.
18 березня 2020 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358 КК України.
23 травня 2020 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування нерухомим майном, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 та передачу вказаної квартири Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2020 року вказане клопотання прокурора про арешт майна було задоволено.
Разом з тим, дослідивши обставини провадження, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дійшов до помилкового висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на квартиру.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
При цьому, слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки не перевірив мету та правові підстави для накладення арешту на майно.
Відповідно до матеріалів справи, клопотання не містять даних про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , була знаряддям вчинення кримінального правопорушення або об'єктом кримінально протиправних дій, зберегла на собі його сліди, або була набута кримінально протиправним шляхом, а тому законних підстав для накладення арешту на квартиру з метою забезпечення збереження речових доказів, як про це просив прокурор у своєму клопотання, немає.
Посилання прокурора у клопотанні на те, що підозрюваний ОСОБА_11 перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 , яка має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що була придбана за гроші набуті кримінально протиправним шляхом, є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки згідно рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 23 квітня 2007 року шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , зареєстрований 14 листопада 1991 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 537- розірвано.
Вказана квартира, згідно договору дарування квартири від 30 листопада 2017 року належить ОСОБА_7 . Таким чином, ОСОБА_7 набула право власності на зазначену квартиру після розірвання шлюбу з ОСОБА_11 , та відповідно на час накладення арешту вказана квартира не є спільною сумісною власністю подружжя.
У клопотанні взагалі ніяким чином не обгрунтовано за якими ознаками чи критеріями вказана вище квартира може бути визнана речовим доказом у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_10 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358 КК України, перші два з яких були вчинені у 2009 році, з огляду на те, що право власності на дану квартиру ОСОБА_11 набув 23.11. 2007 року, що підтверджується копією наведеного вище договору дарування квартири.
Отже, арешт на вказану кевартиру з метою забезпечення збереження речових доказів, як зазначається у клопотанні, з урахуванням зазначеного, є необгуртованим.
Також немає жодних підстав для накладення арешту на зазначену квартиру з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), оскільки квартира підозрюваному не належить та відсутній обгрунтований розмір цивільного позову у кримінальному провадженні, як цього вимагає ч. 6 ст. 170 КПК України.
З огляду на час вчинення злочинів, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України - 2009 рік, до квартири не може бути застосована і спеціальна конфіскація, закон про яку набрав чинності у грудні 2013 року.
Отже, як встановлено колегією суддів, надані матеріали клопотання не містять процесуальних документів, що підтверджують належність власника майна ОСОБА_7 до категорії осіб, вказаних в ст. 170 КПК України в якості власника майна, на яке може бути накладено арешт.
З огляду на вказане, правові підстави, з яких прокурор просить накласти арешт на майно, є такими, що не співвідносяться з матеріалами справи, і жодна з них, які лише формально перелічені у клопотанні слідчого, та в ухвалі слідчого судді, не може бути застосована при вирішенні питання про накладення арешту на вказаний автомобіль, а тому слідчий суддя необґрунтовано наклав арешт на нього, без обґрунтування мети та правових підстав, як це передбачено ч. 2 ст. 171 КПК України.
З урахуванням зазначеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.
На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, з урахуванням апеляційних вимог, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування нерухомим майном, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 та передачу вказаної квартири Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , в інтересах власника майна ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування нерухомим майном, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , з передачею вказаної квартири Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901 в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», а також із забороною всім суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно: державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим акредитованим суб'єктам; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольських міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях) окрім Міністерства юстиції України, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування нерухомим майном, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , та передачу вказаної квартири Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/3929/2020
Категорія: ст. 171 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_13
Доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1