КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
05 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_5 ,
представників власників майна - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_10 , та накладено арешт на майно виявлене та вилучене під час проведення огляду, а саме на автомобіль марки «Lexus» модель «RX350», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під лобовим склом якого наявна табличка з маркувальними позначками «2Т2НКЗ1U98C093176».
Як вказав в ухвалі слідчий суддя, накласти арешт на вказаний автомобіль необхідно з метою збереження речових доказів.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді,представник власника майна ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій проситьскасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль марки «Lexus» модель «RX350», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_8 .
Апелянт вказує, що слідчий суддя під час прийняття рішення про накладення арешту на вказаний автомобіль проігнорував вимоги ч. 5 ст. 171 КПК України та незаконно наклав арешт на зазначене майно.
Представник посилається на те, що в матеріалах кримінального провадження №12020110000000658 від 01 червня 2020 року, які додані до клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль, не міститься інформації, яка б підтверджувала добровільну згоду КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» на проникнення до території, де стояв автомобіль, та проведення огляду.
Відтак, слідчий, який проводив огляд вказаної вище автостоянки та вилучив автомобіль, у разі відсутності добровільної згоди особи на огляд її володіння, мав би керуватися положеннями ч. 3 ст. 233 КПК України та у такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором, зобов'язаний був невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Проте, в порушення вимог ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий та прокурор не звернулися до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку за вищевказаною адресою.
Таким чином, слідчий суддя під час прийняття рішення про накладення арешту на вказаний автомобіль проігнорував положення ст. 233 КПК України та не врахував правову підставу для накладення арешту на майно всупереч положенням п. 1 ч. 2 ст. 173 КПК України, внаслідок чого незаконно наклав арешт на зазначене майно.
Заслухавши доповідь судді, доводи представників власника майна, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який звернувся з клопотанням, не дотрималися.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, Слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020110000000658 від 01 червня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
02 червня 2020 року, в ході проведення огляду у період часу з 09 год. 20 хв. по 09 год. 50 хв., на території автомобільної стоянки, що розташована за адресою: м. Київ, площа Либідська, 1, виявлено автомобіль марки «Lexus» модель «RX350», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під лобовим склом якого наявна табличка з маркувальними позначками «2T2HK31U98C093176». Під час огляду даний автомобіль замкнутий, має пошкодження, та в подальшому його було вилучено, оскільки він містить на собі сліди вчинення злочину.
03 червня 2020 року старший слідчий СУ Г'У НИ в Київській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотання про накладення арешту на майно, виявлене та вилучене під час проведення огляду, а саме на автомобіль марки «Lexus» модель «RX350», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під лобовим склом якого наявна табличка з маркувальними позначками «2Т2НКЗ1U98C093176».
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року клопотання слідчого про арешт майна було задоволено.
Разом з тим, дослідивши обставини провадження, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дійшов до помилкового висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказаний транспортний засіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
При цьому, слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки не перевірив мету та правові підстави для накладення арешту на майно.
Відповідно до матеріалів справи, клопотання не містять даних про те, що автомобіль марки «Lexus» модель «RX350», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був знаряддям вчинення кримінального правопорушення або об'єктом кримінально протиправних дій, зберіг на собі його сліди, або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або був набутий кримінально протиправним шляхом, а тому законних підстав для накладення арешту на автомобіль немає.
Ті обставини, на які послався слідчий суддя при накладенні арешт на майно, зокрема, що вказаний автомобіль має відношення до кримінального провадження, і таким чином може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не підтверджуються матеріалами справи.
Посилання прокурора у клопотанні на те, що вказаний автомобіль перебував у користуванні ОСОБА_11 , процесуальний статус якого взагалі не зазначений, не є достатньою підставою для накладення арешту, оскільки сам по собі факт користування автомобілем не може бути використаний як доказ обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що арешт на вказаний автомобіль необхідно накласти з метою збереження речових доказів, за наявності обставин, які підтверджують, що незастосування заборони розпорядження майном призведе до зникнення, втрати, перетворення чи передачі цього майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Однак, слідчим не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що автомобіль марки «Lexus» модель «RX350», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, так як постанова старшого слідчого СУГУНП в Київській області ОСОБА_9 від 02 червня 2020 року про визнання вказаного автомобіля речовим доказом є формальною, в ній взагалі відсутня будь яка інформація про причетність даного автомобіля до події злочину.
Таким чином, арешт на вказаний автомобіль з метою забезпечення збереження речових доказів, як зазначається у клопотанні, з урахуванням зазначеного, є необгуртованим.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що огляд та вилучення вказаного автомобіля, здійснено з грубим порушенням вимог КПК України заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.2 ст. 237 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Так, автомобіль марки «Lexus» модель «RX350», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходився на території автомобільної стоянки, що розташована за адресою: м. Київ, площа Либідська, 1, що відповідно до ч.2 ст. 233 КПК України відноситься до іншого володіння особи.
Відповідно до ч.1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Як визначено ч.3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
До матеріалів справи не було долучено ні заяви власника стоянки, що розташована за адресою: м. Київ, площа Либідська, 1, з дозволом на проникнення туди слідчого, ні ухвали слідчого судді постановленої в порядку ч.3 ст. 233 КПК України, що свідчить про явну недопустимість доказів, долучених до клопотання слідчого.
З огляду на вказане, правові підстави з яких слідчий просить накласти арешт на майно, є такими, що не співвідносяться з матеріалами справи, а тому слідчий суддя необґрунтовано наклав арешт на нього, без обґрунтування мети та правових підстав, як це передбачено ч. 2 ст. 171 КПК України.
З урахуванням зазначеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.
На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, з урахуванням апеляційних вимог, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на транспортний засіб марки «Lexus» модель «RX350», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під лобовим склом якого наявна табличка з маркувальними позначками «2Т2НКЗ1U98C093176», як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_8 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_10 , та накладено арешт на майно виявлене та вилучене під час проведення огляду, а саме на автомобіль марки «Lexus» модель «RX350», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під лобовим склом якого наявна табличка з маркувальними позначками «2Т2НКЗ1U98C093176» - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_10 , про накладення арешту на майно виявлене та вилучене під час проведення огляду, а саме на автомобіль марки «Lexus» модель «RX350», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під лобовим склом якого наявна табличка з маркувальними позначками «2Т2НКЗ1U98C093176» - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/3299/2020
Категорія: ст. 171 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_12
Доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1