31 липня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.,
за участю:
захисника Органюка Ю.Ю.
особи, яка притягнута до
адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка містить у собі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 21 вересня 2019 р. о 20.45 год. в м. Києві на вул. Ахматової ОСОБА_2 керував автомобілем «Alfa Romeo», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушена мова. Будучи зупиненим працівниками поліції, ОСОБА_2 в порушення вимог п. 2.5. ПДР України відмовився пройти у встановленому порядку огляд на стан сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову місцевого суду, прийняти нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає про те, що його не було своєчасно повідомлено про місце і час розгляду даної справи, судової повістки-повідомлення про призначені судові засідання, як того вимагає ст. 277-2 КУпАП, за адресою його реєстрації: АДРЕСА_2 - не отримував. Окрім того, апелянт зазначає, що він не був присутній під час прийняття оскаржуваного рішення. Оприлюднено повний текст постанови в ЄДРСР тільки 2 січня 2020 року, у зв'язку з чим апелянт вважає, що строк на апеляційне оскарження ним пропущений з поважних причин.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 вказує на те, що судом першої інстанції було порушено ст.245, ст.251, ст.268, ст.280 КУпАП, що у сукупності, на думку апелянта, є підставою для скасування постанови, виходячи з тих обставин, що 1 вересня 2019 року о 20.45 год. в м. Києві по вул. Анни Ахматової він ( ОСОБА_3 ) автомобілем «Alfa Romeo»державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, не керував. В цей вечір дійсно перебував в м. Києві по вул. Григоренка, 19,біля торгового центру, однак, транспортним засобом не керував. Коли до нього підійшли працівники поліції та запропонували проїхати на засвідчення стану алкогольного сп'яніння, він відмовився.
Крім того звертає увагу суду, що свідки, які зазначені у письмовому поясненні, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на місці події взагалі не було. Вищевказані обставини підтверджуються відеозаписом із боді-камери поліцейського, диск із записом якого знаходиться в матеріалах справи, а тому вважає за необхідне на стадії апеляційного провадження викликати та допитати у якості свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
В суді апеляційної інстанції 29 травня 2020 року ОСОБА_1 та його захисник підтримали доводи клопотання та апеляційної скарги, проте, в подальшому в судові засідання перестали з'являтися.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що клопотання про поновлення строку підлягає до задоволення, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з таких підстав.
Статтею 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи, справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до матеріалів справи безпосередньо ОСОБА_1 до суду на 17 грудня 2019 року не викликався. Всупереч положень ст. 285 КУпАП України ОСОБА_1 копія постанови не надсилалась і не вручалась, оскільки матеріали справи не містять таких відомостей.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 подана 9 січня 2020 року (ас. 21), а відтак, апеляційний суд доходить висновку, що строк на апеляційне оскарження ОСОБА_1 , пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані.
Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на наявні у справі та досліджені докази, а саме: відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , відповідно до якого встановлені обставини вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, пояснення свідків, відеозапис з нагрудної камери поліцейського з місця пригоди, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п. 2.5 ПДР України, що тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 18-19).
З таким висновком суду першої інстанції погоджується й суд апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з положеннями ст. 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року затверджений Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який діє на даний час, з урахуванням внесених до нього змін.
Так згідно із вказаним Порядком огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони
здоров'я України 9 листопада 2015 року за № 1452/735 затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду.
Вказаною Інструкцією визначено, що ознаками алкогольного сп'яніння є:
· запах алкоголю з порожнини рота;
· порушення координації рухів;
· порушення мови;
· виражене тремтіння пальців рук;
· різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
· поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу 1 Інструкції).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 362975 від 21 вересня 2019 року, 21 вересня 2019 р. о 20.45 год. в м. Києві на вул. Ахматової водій ОСОБА_2 керував автомобілем «Alfa Romeo» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушена мова. Від огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас.1).
Однак, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Чинне законодавство, в т.ч. й ПДР України, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом».
Таке визначення наведене у п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року (із змінами), відповідно до якого відповідальність за ст. 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою
буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції заперечував факт керування транспортним засобом. Разом з тим, зазначені пояснення спростовуються відеозаписом з боді-камери поліцейського, наявного у матеріалах справи.
Так, згідно з відеозаписом на запитання працівника поліції, яким транспортним засобом керував ОСОБА_1 , останній відповідає, що керував «Альфа Ромео», і коли працівник поліції показує на автомобіль, ОСОБА_1 це підтверджує. Будь-яких заперечень з приводу керування транспортним засобом ОСОБА_1 не висловлює та не зазначає про те, що транспортним засобом не керував.
Наявними доказами спростовуються доводи апеляційної скарги та пояснення ОСОБА_1 та його захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.
Окрім того, з переглянутого відеозапису вбачається, що інспектор патрульної поліції, встановивши, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння, акцентуючи увагу на присутність двох свідків, що не заперечується, згідно з відеозаписом, й ОСОБА_1 , проте, ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння (ас. 3).
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відеозаписом подій, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, зафіксовано обставини відмови ОСОБА_1 від проходження у передбаченому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Вказаним відеозаписом також спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що він не керував транспортним засобом у вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові час та місці.
Судом апеляційної інстанції з метою перевірки доводів ОСОБА_1 викликались неодноразово в судове засідання свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в судове засідання не з'явились (ас. 36-38, 40-42).
При цьому, свідок ОСОБА_6 під час телефонної розмови повідомив, що він не з'явився в судове засідання, оскільки йому телефонував ОСОБА_1 та повідомив, що в судове засідання з'являтися не потрібно, оскільки справа судом вже розглянута (ас. 40). З урахуванням зазначених обставин суд апеляційної інстанції розцінює такі дії ОСОБА_1 , як направлені на перешкоджання апеляційного розгляду.
Таким чином, з наявної у справі сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_1 , як особа, яка керувала транспортним засобом та у якої працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився на вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд з метою встановлення стану сп'яніння, і вказані обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, за що й передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, постанова місцевого суду є законною, вмотивованою, обґрунтованою, та підстави для її скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А. Васильєва