30 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
особи, щодо якої прийнято
рішення про видачу (екстрадицію) ОСОБА_7
перекладача ОСОБА_8
розглянувши апеляційну скаргу прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Київської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2020 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.05.2020 задоволено скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , та скасовано постанову заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 від 09.04.2020 про видачу (екстрадицію) громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 30, ч. 3 ст. 33, п. "з" ч. 2 ст. 105 КК Російської Федерації.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу міжнародного співробітництва прокуратури Київської області ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову, якою скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Апелянт зазначав, що упродовж екстрадиційної перевірки ОСОБА_7 виявляв бажання отримати статус біженця в Україні, та звертався із відповідною заявою, однак вказану заяву не було прийнято до розгляду органами міграційної служби, про що його повідомлено 10.02.2020.
На момент завершення регіональною прокуратурою 20.03.2020 екстрадиційної перевірки, ОСОБА_7 не подавав заяву про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та лише 02.04.2020 звернувся до органів міграційної служби із відповідною заявою-анкетою.
Таким чином, на переконання апелянта, на момент прийняття оскаржуваного рішення заступника Генерального прокурора не було жодної обставини, передбаченої чинним законодавством, яка б унеможливлювала видачу ОСОБА_7 , а тому постанова заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 від 09.04.2020 про видачу (екстрадицію) громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 є законною та обгрунтованою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення захисника ОСОБА_6 та особи, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію) - ОСОБА_7 , який у присутності перекладача з російської мови пояснив, що заперечує проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, громадянин Російської Федерації ОСОБА_7 розшукується у зв'язку з вчиненням останнім злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30 ч. 3 ст. 33 п. «з» ч. 2 ст. 105 КК Російської Федерації.
Органом досудового розслідування від 08.08.2019 винесено постанову про притягнення ОСОБА_7 як обвинуваченого у кримінальній справі, та 09.08.2019 його оголошено у розшук.
Постановою судді Октябрського районного суду Санкт-Петербурга від 05.09.2019 ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
25.12.2019 о 18 год. 45 хв. працівниками Державної прикордонної служби України в пункті пропуску ОКПП "Київ" аеропорт "Бориспіль" під час оформлення пасажирів рейсу № 460 сполученням «Стамбул-Київ» затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 , який розшукується правоохоронними органами Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 30 ч. 3 ст. 33 п. «з» ч.2 ст. 105 КК Російської Федерації.
До Офісу Генерального прокурора 29.01.2020 надійшов запит Генеральної прокуратури Російської Федерації про видачу ОСОБА_7 для притягнення до кримінальної відповідальності.
Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 від 09.04.2020 прийнято рішення про видачу до Російської Федерації громадянина цієї держави ОСОБА_7 , для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 30, ч. 3 ст. 33, п. "з" ч. 2 ст. 105 КК Російської Федерації.
24.04.2020 захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва зі скаргою, в якій просив скасувати постанову заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 від 09.04.2020 про видачу ОСОБА_7 до Російської Федерації, та зобов'язати Офіс Генерального прокурора України провести повторну перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі особи ОСОБА_7 до Російської Федерації.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.05.2020 задоволено скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , та скасовано постанову заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 від 09.04.2020 про видачу (екстрадицію) громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 30, ч. 3 ст. 33, п. "з" ч. 2 ст. 105 КК Російської Федерації.
З такими висновками погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. ч. 3, 4 ст. 590 КПК України, у разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) такій особі вручається його копія. Якщо впродовж десяти днів зазначене рішення не оскаржено до суду, організовується фактична видача цієї особи компетентним органам іноземної держави.
Рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України.
З матеріалів судового провадження убачається, що 09.01.2020 захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби в м. Києві та Київській області із заявою ОСОБА_7 про визнання його біженцем та особою, яка потребує додаткового захисту.
Листом Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби в м. Києві та Київській області від 10.02.2020 Вих.8010.7-7400/80.2-20 ОСОБА_7 роз'яснено порядок звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, визначений Законом України "Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту"
02.04.2020 ОСОБА_7 повторно направлено до Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби в м. Києві та Київській області заяву-анкету з додатками про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Таким чином, на момент прийняття оскаржуваної постанови заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 від 09.04.2020 про видачу (екстрадицію) ОСОБА_7 , останнім була ініційована процедура набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та рішення про відмову у наданні такого статусу не прийняте.
З урахуванням наведеного, доводи прокурора в апеляційній скарзі щодо незаконності ухвали слідчого судді є необґрунтованими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення про видачу (екстрадицію) особи компетентним органам іноземної держави.
Врахувавши положення ч. ч. 3, 4 ст. 590 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення скарги захисника ОСОБА_6 та скасування заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 від 09.04.2020 про видачу (екстрадицію) громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 , належним чином мотивувавши своє рішення.
Посилання прокурора на те, що на момент завершення регіональною прокуратурою 30.03.2020 екстрадиційної перевірки, ОСОБА_7 не подавав заяву про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та лише 02.04.2020 звернувся до органів міграційної служби із відповідною заявою-анкетою, спростовуються матеріалами судового провадження та не грунтуються на вимогах закону.
Як встановлено колегією суддів та не заперечується апелянтом, ОСОБА_7 починаючи з січня 2020 року, виявив бажання скористатися своїм правом на захист та звернутися до відповідного органу міграційної служби в м. Києві та Київській області, про що свідчить наявна у матеріалах справи заява захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 до Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби в м. Києві та Київській області. Після роз'яснення порядку звернення із відповідною заявою, ОСОБА_7 02.04.2020 повторно направив до органу міграційної служби заяву-анкету з додатками про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Крім того, як убачається з аналізу положень ч. 4 ст. 590 КПК України, звернення особи із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, унеможливлює прийняття рішення про видачу особи, та вказаною статтею не передбачено вимог звернення особи із такою заявою саме до моменту закінчення екстрадиційної перевірки.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують висновків слідчого судді.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а у ухвала слідчого судді - без змін.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 404- 405, 407, 422, 376, 590, 591 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Київської області ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалуслідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.05.2020 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3