Рішення від 06.08.2020 по справі 824/723/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/723/19-а

Cуддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального закладу “Путильська центральна районна лікарня” до Управління Держпраці у Чернівецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові (нова редакція) Комунальний заклад “Путильська центральна районна лікарня” (позивач) просить суд: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/29 від 24 січня 2019 року; - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС/30 від 24 січня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанови про накладення штрафу № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/29 від 24 січня 2019 року та № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС/30 від 24 січня 2019 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на думку позивача відповідачем після складання акту № ЧВ-1595/18/1498/АВ від 03.01.2019 року видано припис про усунення виявлених порушень № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П від 03.01.2019 року. Таким чином на думку позивача у відповідача відсутні правові підстави для вжиття заходів до притягнення Комунального закладу “Путильська центральна районна лікарня” та його посадових осіб до відповідальності.

24.09.2019 року до суду надійшов відзив Управління Держпраці у Чернівецькій області відповідно до якого відповідач зазначив, що постанови про накладення штрафу № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/29 від 24 січня 2019 року, № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС/30 від 24 січня 2019 року є правомірною, а тому не підлягає скасуванню.

З урахуванням заявлених вимог, заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з'ясування обставин справи було зобов'язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог та заперечень.

Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог частини 4 статті 9 КАС України зобов'язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 3 статті 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У судове засідання позивач, відповідач не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені, проте надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися, справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

Комунальний заклад «Путильська центральна районна лікарня» Путильської районної ради Путильського району Чернівецької області, КЗ «Путильська ЦРЛ», зареєстроване, як юридична особа 11.12.2002 року, номер запису 10341200000000239, код ЄДРПОУ 02005846. Місцезнаходження юридичної особи: 59100, Чернівецька область, Путильський район, смт. Путила, вулиця Українська, 38. (т. 1 а. с. 140-141).

Види діяльності: Код КВЕД 86.10 Діяльність лікарняних закладів; Код КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. (т.1а.с.140).

З 28.12.2018 року по 03.01.2019 рік на підставі наказу Управління Держпраці у Чернівецькій області від 26.12.2018 року № 667, направлення на проведення перевірки від 26.12.2018 року № 04-389, відповідачем проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, який використовує найману працю № ЧВ-1595/18/1498/АВ. (т.1 а.с. 211).

У ході інспекційного відвідування інспектором праці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в Акті інспекційного відвідування КЗ «Путильська центральна районна лікарня» № ЧВ-1595/18/1498/АВ від 03.01.2019 року відображено порушення згідно ч. 1 ст. 43, ч. 2 ст. 494, ст. ст. 62, 64, 65, 83, 44 КЗпП України.

Із змісту вказаного Акту видно, що Акт складено на 18 сторінках, який підписано інспекторами праці Митрофан П.Т., ОСОБА_2 , головним лікарем КЗ «Путильська центральна районна лікарня» Дячуком М.Д.

Із змісту Акту видно, що в ході перевірки виявлено наступні порушення:

- відповідно до норми Закону розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40, пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП України здійснюється за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, проте звернення на ім'я голови профкомітету КЗ «Путильська ЦРЛ» надіслано первинній профспілковій організації 29.10.2018 року за вихідним № 1348. В зверненні адміністрація КЗ «Путильська ЦРЛ» просить розглянути питання щодо звільнення з посади завідувача поліклінічним відділенням ОСОБА_3 , згідно п.1 ч. 1 статті 40 КЗпП України. Дане звернення було взято профкомом до уваги, проте воно не розглядалось, так як подано не в формі подання з обґрунтуванням причин прийняття такого рішення;

- як вбачається з послідовності видання наказів № 95 від 25.10.2018 року та № 65кз від 26.10.2018 року рішення про скорочення посади завідуючого поліклінічним відділенням приймалось дуже швидко і без попереднього погодження з первинною профспілковою організацією працівників цього медичного закладу не дотримуючись вимог ст. 494 КЗпП України, тобто ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення;

- за період з червня 2018 року по грудень 2018 року ОСОБА_4 обліковано 494 години понад урочного робочого часу та згідно розрахунку надурочних годин бухгалтера закладу ОСОБА_4 нараховано 20016,88 грн. заробітної плати, в книзі ж нарахування заробітної плати значиться про 20000 грн. нарахованої заробітної плати. Зазначений стан справ свідчить про порушення ст.ст. 62 і 64 КЗпП України так як погодження первинної профспілкової організації на таку кількість застосування надурочного часу не надавалась;

- при звільненні працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам кількість календарних днів за відпрацьований період однак звільненому з роботи ОСОБА_3 за період з 18.10.2018 року по 26.12.2018 року не визначено дні для розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з роботи;

- при припиненні трудового договору за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 і 39 КЗпП України) - у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, однак ОСОБА_3 не розраховувся розмір сердньомісячної вихідної допомоги. (т. 1 а. с. 84-92).

03.01.2019 року за наслідками Інспекційного відвідування, виявлених порушень, позивачу видано Припис про усунення виявлених порушень № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П від 03.01.2019 року. З урахуванням порушень зазначених у приписі, відповідачем встановлено місячний термін на їх усунення до 03.02.2019 року. (т. 1 а. с. 94-95, 222-223).

11.01.2019 року Управління Держпраці у Чернівецькій області направило матеріали інспекційного відвідування (акт № ЧВ-1595/18/1498/АВ від 03.01.2019 року) до Путильського відділення поліції Кіцманського відділу ГУНП в Чернівецькій області.

Із змісту вказаного листа видно, що відповідачем здійснено інспекційне відвідування КЗ «Путильська ЦРЛ». В ході контрольного заходу встановлене грубе порушення чинного законодавства щодо зайвого нарахування заробітної плати посадовими особами КЗ «Путильська центральна районна лікарня», звільнення працівників з порушенням законодавства про працю, застосування понаднормового робочого часу понад встановлені законодавством граничні норми та відповідну оплату праці деяких категорій працівників.

Також зазначено, що позивач супровідним листом від 11.01.2019 року № 122/0/04-2/19 на адресу Путильського ВП Кіцманського відділу ГУНП в Чернівецькій області направив матеріали інспекційного відвідування для прийняття рішення в порядку ст. 214 Кримінального кодексу України. (т. 1 а. с. 238).

23.01.2019 року позивач звернувся з листом № 104 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про виконання припису по усунення виявлених порушень в ході інспекційного відвідування № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П від 03.01.2019 року.

Із змісту вказаного листа видно, що позивачем усунуто наступні порушення:

- відповідно до вимог п.1 ст.43 КЗпП України КЗ «Путильська ЦРЛ» у письмовій формі 29.10.2018 року за № 1348 надано звернення до профспілкової організації в якому обґрунтовано причини прийняття рішення про скорочення штатної посади завідуючого поліклінічним відділенням. Стосовно того, що дане звернення подано не у формі подання, повідомляється, що зміст викладеної інформації стосовно скорочення не суперечить вимогам інструкції з порядку відображення інформації у поданні;

- чинним законодавством не встановлено обмежень щодо термінів з послідовності видання наказів. Відповідно до вимог ст.49-4 КЗпП України установою завчасно надано професійній спілці інформацію стосовно скорочення штату працівників, включаючи інформацію яка містить причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, строки проведення звільнення. Крім того, на оперативних нарадах проведених головним лікарем за участю голови профкому неодноразово розглядалось питання стосовно скорочення, що підтверджується протоколами нарад. Будь яких пропозицій професійною спілкою в усній чи письмовій формі щодо перенесення строків, тимчасового припинення чи відміну заходів, пов'язаних з вивільненням працівників до установи не надходило;

- відповідно до ст. 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, установах і організаціях, де не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або тижнева тривалість робочого часу допускається запровадження підсумованого обліку робочого час. При підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіком роботи, які погоджуються з профспілками, а також можуть бути передбачені в колективному договорі. Що передбачено колективним договором КЗ «Путильська ЦРЛ». Проте чергування медичних працівників не попадає під теорію чергування на підприємстві, оскільки медичні працівники під час чергування продовжують виконувати свої безпосередні обов'язки згідно з трудовим договором. При підсумованому обліку робочого часу у кінці кожного місяця проводиться нарахування працівникам належної їм заробітної плати згідно з діючими умовами оплати праці, а по закінченню облікового періоду, (в даному випадку рік) у випадку наявності надурочних годин проводиться оплата надурочної роботи.

Відповідно до п. 5 ст. 62 КЗпП України власник може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках, зокрема для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви, в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником. Працівники чергових бригад , в тому числі і ОСОБА_4 , протягом 2018 року залучалися до чергування у стаціонарних відділеннях понад встановлену штатним розписом норму(у випадках хвороби, відпусток штатних лікарів), що призвело до великої кількості облікованих надурочних годин, за які в кінці року проведено відповідне нарахування та виплату. Зазначена виплата проведена у відповідності до п. 5.2. наказу 308/519.

Щодо зазначеного порушення про нараховану суму 20016,88 грн бухгалтером по нарахуванню заробітної плати надала пояснення;

- станом на момент надання інформації, а саме 17.01.2019 року звільненому ОСОБА_3 виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки за період з 18.10.2018 року по 26.12.2018 рік та виплачено вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку. Крім того, ОСОБА_5 відповідно до ст. 117 КЗпП України виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 26.12.2018 року по 17.01.2019 рік. (т. 1 а. с. 29, 96, 236-237).

Із змісту витягу з протоколу засідання з розгляду справи за ст. 265 КЗпП України від 24.01.2019 року № 4 видно, що відбулось засідання комісії у складі головуючої Кушнір Г.М. - заступника начальника Управління, головного спеціаліста Управління Веселої М.Д., з розгляду справи на підставі акта інспекційного відвідування від 03 січня 2019 року № ЧВ-1595/18/1498/АВ щодо порушень виявлених у Путильській центральній районній лікарні. Присутні заступник головного лікаря Путильської центральної районної лікарні з економічних питань ОСОБА_6 .Б. та головного бухгалтера Путильської центральної районної лікарні Крижановської О.В.

Із пункту 1 вказаного протоколу видно, що виступаючи на засіданні комісії ОСОБА_7 , представила присутніх від Управління та роз'яснила особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права та обов'язки. Крім того зачитала порушення, виявленні в ході інспекційного відвідування у Путильській центральній районній лікарні.

ОСОБА_8 надала на розгляд звернення до профспілковї організації, щодо звільнення працівника та зауважила, що вони не згідні з висновком профспілкової організації щодо форми подання, так як ніде не прописано порядку проведення консультації з профспілками.

ОСОБА_7 зауважила, що не виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні працівника відповідно до ст. 83 КЗпП України, тягне за собою штрафну санкцію.

ОСОБА_8 наголосила, що працівник відмовився від усіх запропонованих йому посад, а 26.12.2019 року його потрібно було звільнити, так як пройшло 2 місяці з момету попередження про звільнення, зауважила, що порушення усунуто, на відповідальну особу накладено дисциплінарне стягнення.

За наслідками розгляду справи, комісією на підставі акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 03 січня 2019 року № ЧВ-1595/18/1498/АВ, з урахуванням вимог п. п. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 96, ч. 2 п. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 № 509, прийнято рішення, яким накладено на Путильську центральну районну лікарню штраф:

- у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, що становить 41730,00 грн., передбачений абз.4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України;

- у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, що становить 4173,00 грн, передбачений абз.8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. (т. 2 а. с. 56).

24.01.2019 року відповідач на підставі рішення комісії прийняв постанову № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П/ПТ/МТ-1ФС/29 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, за порушення ст. 83 КЗпП України, якою на КЗ «Путильська ЦРЛ» накладено штраф у розмірі 41730,00 грн. (т. 1 а. с. 31, 99).

24.01.2019 року відповідач на підставі рішення комісії прийняв постанову № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС/30 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, за порушення ч. 2 ст. 494, ст. ст. 62, 64, 65, 44 КЗпП України, якою на КЗ «Путильська ЦРЛ» накладено штраф у розмірі 4173,00 грн. (т. 1 а. с. 30, 98).

30.01.2019 року позивач звернувся з листом № 121 до Голови Державної служби України з питань праці про надання обґрунтованих роз'яснень стосовно дій працівників Управління Держпраці в Чернівецькій області в ході та за результатами інспекційного відвідування (з 28.12.2018 року по 03.01.2019 рік). (т. 1 а. с. 97).

Крім того, судом встановлено, що 13.02.2019 року постановою Путильського районного суду Чернівецької області справа, № 721/29/19 (провадження № 3/721/25/2019), визнано головного бухгалтера КЗ «Путильська ЦРЛ» винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. в дохід держави.

Із змісту вказаної постанови видно, що головний бухгалтер КЗ «Путильська ЦРЛ» 26.12.2018 року не провела нарахування вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку звільненому з роботи по п.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_3 та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, чим допустила порушення ст. 44 та ч.1 ст. 83 КЗпП України, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 41 КУпАП.

В судовому засіданні правопорушник вину у вчиненому адміністративному правопорушенні визнав. Вина правопорушника підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та матеріалами адміністративної справи, а тому суд вважає, що в його діях є склад правопорушення передбачений ст. 41 ч.1 КпАП України, в зв'язку з чим за скоєне він має нести відповідальність.

Таким чином постановою Путильського районного суду Чернівецької області визнано головного бухгалтера КЗ «Путильська ЦРЛ» винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

20.02.2019 року Державна служба України з питань праці розглянула скаргу позивача стосовно дій працівників Управління Держпраці в Чернівецькій області за результатами інспекційного відвідування (з 28.12.2018 року по 03.01.2019 рік).

За наслідками розгляду скарги листом № 1418/4/4.3-ДП-19 надано відповідь.

Із змісту вказаної відповіді видно, що Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Порядком № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладеним штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Тобто, можливість оскарження постанови про накладення штрафу до Управління Держпраці чи до Держпраці Порядком № 509 не передбачена. (т. 1 а. с. 239-240).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією, Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V), Кодексом законів про працюю України від 10.12.1971 року № 322-VІІІ (далі - КЗпП України) Законом України “Про зайнятість населення” від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон №5067-VI), Законом України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі-Закон №889-VIII, Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частина 2 статті 124 Конституції України визначає, що “Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі”.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Статтею 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч. ч. 1 та 4 ст. 2 Закону № 877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності..

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно ст. 3 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв.

Частинами 1-2 ст. 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю)

Частиною 11 ст. 7 Закону № 877-V визначено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються..

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону № 877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом..

Частиною 2 ст. 8 Закону № 877-V передбачено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані: повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності поведінки суб'єктів господарювання вимогам законодавства, неправомірного та необґрунтованого застосування санкцій до суб'єктів господарювання; не втручатися і не перешкоджати здійсненню господарської діяльності під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо це не загрожує життю та здоров'ю людей, не спричиняє небезпеки виникнення техногенних ситуацій і пожеж; забезпечувати нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації суб'єкта господарювання, що стає доступною посадовим особам у ході здійснення державного нагляду (контролю); ознайомити керівника суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноважену ним особу (фізичну особу - підприємця або уповноважену ним особу) з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом; у межах своєї компетенції надавати суб'єкту господарювання консультаційну підтримку з питань здійснення державного нагляду (контролю);не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом; встановлювати нормативи оцінювання діяльності посадових осіб, які беруть участь у заходах державного нагляду (контролю), та регулярно проводити оцінювання діяльності таких осіб за встановленими нормативами; ьдотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; не перешкоджати праву суб'єктів господарювання на будь-який законний захист, у тому числі третіми особами; виконувати законні вимоги посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, щодо усунення порушень законодавства про державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, достовірну інформацію, документи, матеріали і передбачені цим Законом звіти про здійснені заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; сприяти здійсненню посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, покладених на них повноважень..

Статтею 9 Закону № 877-V передбачено, що шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державного нагляду (контролю), відшкодовується за рахунок коштів відповідних бюджетів, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини такої посадової або службової особи.

Посадова або службова особа органу державного нагляду (контролю) несе відповідальність у порядку регресу в розмірі виплаченого з відповідного бюджету відшкодування у зв'язку з незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю такої посадової або службової особи.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) несе відповідальність, встановлену законом, за невнесення або внесення недостовірних відомостей чи відомостей не в повному обсязі про здійснені заходи державного нагляду (контролю) до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю).

Згідно ст. 12 Закону № 877-V визначено, що невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

У разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання. Санкція, що застосовується до суб'єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом.

У разі несплати суб'єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев'ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.

Суб'єкт господарювання, посадові особи суб'єкта господарювання - юридичної особи не несуть відповідальності за відмову надавати пояснення щодо діяльності суб'єкта господарювання.

Статтею 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.

Частиною 2 ст. 1 Закону № 889-VIII визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 36 Закону № 889-VIII визначено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки".

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення) визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 року №75 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Із змісту пункту 2 Положення управління Держпраці в Чернівецькій області Затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці 03 серпня 2018 року №84 видно, що Управління Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету міністрів України, нормативно-правовими актами міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.

Відповідно до Розподілу обов'язків між начальником Управління Держпраці у Чернівецькій області, першим заступником та заступником начальника Управління, затвердженого наказом Управління Держпраці у Чернівецькій області від 22.08.2016 року №252 (далі - Розподіл обов'язків) заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області організовує роботу в межах повноважень, зокрема щодо здійснення перевірок з питань дотримання законодавства про працю та інших нормативно-правових актів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, забезпечення контролю за станом усунення виявлених порушень норм законодавства.

Згідно Розподілу обов'язків - заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області здійснює контроль, зокрема за діяльністю відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів; за організацією проведення головними державними інспекторами планових та позапланових перевірок з питань додержання законодавства про працю; за підготовкою та направленням матеріалів перевірок до правоохоронних органів та суді та інше.

У відповідності Розподілу обов'язків заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області підписує, зокрема повідомлення про розгляд справ про накладення штрафних санкцій стосовно суб'єкта господарювання; постанови про накладення штрафних фінансових санкцій щодо суб'єкта господарювання; повідомлення, направлення на проведення перевірки суб'єктів господарювання та інше.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю - визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено ПКМ України від 26.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295), яка діяла на момент проведення інспекційного відвідування.

Вказана Постанова Кабінету Міністрів України визнана нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі № 826/8917/17. Разом з тим, суд зазначає, що на час здійснення інспекційного відвідування Порядок №295 був чинним, а відтак підлягає застосування до спірних правовідносин.

Відповідно до п.2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");

- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5 - 7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.

Згідно п. 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Згідно п. п. 2 п. 11 Порядку - 295 інспектори праці мають право: ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;

Відповідно до п. 10 Порядку № 295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Згідно п. 12 Порядку 295 вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

Пунктом 19 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно п. п. 20-21 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження..

Відповідно до п. п. 23, 24 Порядку № 295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем з 28.12.2018 року по 03.01.2019 рік на підставі наказу Управління Держпраці у Чернівецькій області від 26.12.2018 року № 667, направлення на проведення перевірки від 26.12.2018 року № 04-389, проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, який використовує найману працю № ЧВ-1595/18/1498/АВ. (т. 1 а. с. 211-221).

З аналізу наведених вище норм випливає, що підконтрольний суб'єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише дотримання порядку проведення Інспекційного відвідування, суть виявлених порушень законодавства, усунення недоліків, а також дотримання порядку притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності, як передбачено Законом, нормативно правовими актами.

Саме на етапі допуску до перевірки підконтрольний суб'єкт може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення перевірки, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе.

Як судом встановлено, позивач не оскаржив, як в адміністративному, так і в судовому порядку наказ Управління Держпраці у Чернівецькій області 26.12.2018 року № 667 “Про проведення інспекційного відвідування”, направлення на проведення перевірки від 26.12.2018 року № 04-389, а також рішення комісії з розгляду справи за ст. 265 КЗпП України від 24.01.2019 року оформлене протоколом № 4 яким накладено на Путильську центральну районну лікарню штраф: - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, що становить 41730,00 грн., передбачений абз.4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України; - у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, що становить 4173,00 грн, передбачений абз.8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. (т. 2 а. с. 56), в установлені законом строки, як передбачено законом.

Предметом оскарження у даній справі є постанови про накладення штрафу № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/29 від 24 січня 2019 року та № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС/30 від 24 січня 2019 року.

Щодо постанови про накладення штрафу № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/29 від 24 січня 2019 року суд зазначає наступне.

Як встановлено Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, який використовує найману працю № ЧВ-1595/18/1498/АВ звільнення завідуючого поліклінічним відділенням проведено за п.1 ч.1ст.40КЗпП України відповідно до наказу керівника КЗ «Путильська ЦРЛ» від 26.12.2018 року № 25к-зв. В той же день складено два акти комісією в складі заступника головного лікаря з медичної частини ОСОБА_9 , заступника головного лікаря з економічних питань Панченко Є.Б., старшого інспектора з кадрів Ключук Н.В., головної медичної сестри ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_3 відмовився від ознайомлення з наказом про звільнення в зв'язку з скороченням штатної посади та про відмову отримати трудову книжку. В наказі на звільнення не визначено кількість днів невикористаної відпустки та розмір вихідної допомоги. За розрахунком старшого інспектора з кадрів ОСОБА_11 , ОСОБА_3 використано щорічні відпустки за період з 19.10.2014 року по 18.10.2015 року з 28.07.2015 року по 02.09.2015 року, за період з 19.10.2015 року по 18.10.2016 року - з 18.07.2016 року по 19.08.2016 року, за період з 19.10.2016 року по 18.10.2017 року - з 17.07.2017 року по 16.08.2017 року, за період з 19.10.2017 року по 18.10.2018 року - з 11.06.2018 року по 18.07.2018 року. Кількість календарних днів за відпрацьований період з 18.10.2018 року по 26.12.2018 року для розрахунку компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки при звільненні з роботи не визначались.

Згідно ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією, не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 1.1. Наказу від 04.01.2019 року № 2кз «Про нарахування компенсації, вихідної допомоги та середнього заробітку ОСОБА_3 » виплачено ОСОБА_3 , компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 18.10.2018 року по 26.12.2018 року в кількості 6к/днів. (т. 1 а. с. 58).

Крім того, позивач надаючи 23.01.2019 року лист № 104 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про виконання припису по усунення виявлених порушень в ході інспекційного відвідування № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П від 03.01.2019 року зазначив, що станом на момент надання інформації, а саме 17.01.2019 року звільненому ОСОБА_3 виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки за період з 18.10.2018 року по 26.12.2018 рік. Крім того, ОСОБА_12 , відповідно до ст. 117 КЗпП України виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 26.12.2018 року по 17.01.2019 рік. (т. 1 а. с. 29, 96, 236-237).

Також, суд звертає увагу, що 13.02.2019 року постановою Путильського районного суду Чернівецької області справа № 721/29/19 (провадження № 3/721/25/2019), визнано головного бухгалтера КЗ «Путильська ЦРЛ» винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, у зв'язку з не нарахуванням ОСОБА_3 компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. в дохід держави.

Крім того, суд зазначає, що рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено певні факти, які стосуються норм гарантованих Конституцією України, мають преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Суд звертає увагу, що законодавець визначив порушення законодавства про працю у виді порушення термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання, використання праці неоформлених працівників та інші порушення визнав грубими порушеннями закону, а також прав працівників, студентів, пенсіонерів, робітників та інших осіб, за вказані порушення і встановив відповідальність.

Крім того, Постановою КМУ № 295 від 26.04.2017 року було затверджено “Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю” і в п. 29 цього Порядку зазначено, що заходи притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не в повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень в ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Тобто, усунення зазначених порушень законодавства про працю не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення трудового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/29 від 24 січня 2019 року, яка прийнята на підставі рішення комісії з розгляду справи за ст. 265 КЗпП України від 24.01.2019 року оформлене протоколом № 4 є правомірною, прийнятою в межах та у спосіб визначений законом.

Щодо постанови про накладення штрафу № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС/30 від 24 січня 2019 року, яка прийнята на підставі рішення комісії з розгляду справи за ст. 265 КЗпП України від 24.01.2019 року оформлене протоколом № 4 суд зазначає наступне.

Як встановлено Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, який використовує найману працю № ЧВ-1595/18/1498/АВ позивач не провів розрахунки середньомісячної вихідної допомоги ОСОБА_3 , згідно вимог ст. 44 КЗпП України. При звільненні з роботи ОСОБА_3 виплачено лише заробітну плату за грудень 2018 року, яка включає в себе оплату основної заробітної плати за 71 відпрацьовану годину в сумі 1797 грн.47 коп., підвищення за гірські умови праці в сумі 804 грн. 82 коп, 30% за вислугу медперсоналу в сумі 1352 грн.09 коп. та індексацію заробітної плати за грудень місяць в сумі 34 грн.53 коп. Всього в грудні 2018 року ОСОБА_3 нараховано 3988 грн.91 коп. заробітної плати. Виплата заробітної плата проходила за першу половину місяця 19.12.2018 року в сумі 2000 грн. та решт у заробітної плати за грудень 2018 року в сумі 1131 грн. 30 коп. перераховано на картковий рахунок ОСОБА_3 згідно платіжного доручення від 26.12.2018 року, проведено банком 27.12.2018 року.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Пунктом 1.2. Наказу від 04.01.2019 року № 2кз «Про нарахування компенсації, вихідної допомоги та середнього заробітку ОСОБА_3 » виплачено ОСОБА_3 , вихідну допомогу в розмірі одного посадового окладу. (т. 1 а. с. 58).

Також суд звертає увагу, що 13.02.2019 року постановою Путильського районного суду Чернівецької області справа № 721/29/19 (провадження № 3/721/25/2019), визнано головного бухгалтера КЗ «Путильська ЦРЛ» винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, у зв'язку з не проведенням нарахування вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку звільненому з роботи по п.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_3 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. в дохід держави.

Суд, звертає увагу, що законодавець визначив порушення законодавства про працю у виді порушення термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання, використання праці неоформлених працівників та інші порушення визнав грубими порушеннями закону, а також прав працівників, студентів, пенсіонерів, робітників та інших осіб, за вказані порушення і встановив відповідальність.

Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, який використовує найману працю № ЧВ-1595/18/1498/АВ встановлено, що ОСОБА_4 протягом 2018 року залучався до чергування у стаціонарних відділеннях понад встановлену штатним розписом норму (у випадках хвороби, відпусток штатних лікарів), що призвело до великої кількості облікованих надурочних годин, за які в кінці року проведено відповідне нарахування та виплату. За період з червня 2018 року по грудень 2018 року ОСОБА_4 обліковано 494 години понад урочного робочого часу та нараховано 20016,88 грн заробітної плати.

Вказане не заперечувалось сторонами, матеріалами справи. Крім того підтверджується письмовими поясненнями головного бухгалтера позивача та інформацією про кількість надурочних годин за 2018 рік у позивача. (т. 1 а. с. 138-139).

25.10.2018 року позивач видав наказ № 95§2 «Про запровадження режиму підсумованого обліку робочого часу по КЗ «Путильська ЦРЛ».

Відповідно до п. 1 вказаного наказу запроваджено з 25.10.2018 року режим підсумованого обліку робочого часу для працівників стаціонарних відділень та приймального відділення, клініко-діагностичної лабораторії, котельні КЗ «Путильська ЦРЛ2 з обліковим періодом один календарний рік, в послідуючому щорічно. (т. 1 а. с. 53, 134).

Відповідно ст. 62 КЗпП України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (ст.52,53 і 61).

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

Згідно ст. 64 КЗпП України надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації.

Позивача не надав належні, допустимі, достовірні, достатні письмові докази, як визначено ст. ст. 72-77 КАС України, які б свідчили про погодження первинної профспілкової організації на таку кількість годин застосування надурочного робочого часу.

Відповідно до ст. 65 КЗпП України надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.

Таким чином позивач в порушення ст. 65 КЗпП України перевищив граничну кількість годин, що може надаватися працівнику на протязі одного календарного року.

Згідно ч. 2 ст. 494 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов'язаних з вивільненням працівників.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

18.10.2018 року головний бухгалтер КЗ «Путильська ЦРЛ» звернулась з службової запискою до головного лікаря КЗ «Путильська ЦРЛ» в якій просила розглянути питання щодо оптимізації штатних одиниць враховуючи показники незабезпеченості коштів для виплати заробітної плати. (т. 1 а. с. 169).

25.10.2018 року наказом КЗ «Путильська ЦРЛ» № 95 «Про виконання заходів з дотримання суворої фінансово-бюджетної дисципліни, підвищення відповідальності посадових осіб за економне і раціональне використання бюджетних коштів по КЗ «Путильська ЦРЛ».

Пунктом 1 вказаного наказу наказна старшому інспектору кадрів ОСОБА_11 провести оптимізацію штатної посади зав. поліклінічного відділення (економічне обґрунтування - службова записка заст. Головного лікаря з економічних питань Панченко Є.Б.).

Згідно п. 2 наказу наказано заступнику головного лікаря з медичної частини ОСОБА_9 , головній медичній сестрі ОСОБА_10 вивчити питання щодо об'єднання неповних ставок (перерозподіл): завідуючих відділень, лікарів - стажистів, середнього персоналу, молодшого медичного персоналу та іншого персоналу. (т. 1 а. с. 166).

26.10.2018 року позивач повідомленням про скорочення штатної посади № 1 повідомив ОСОБА_3 , що 26.12.2018 ркоу його буде звільнено від займаної посади в зв'язку з скороченням. (т. 1 а. с. 170).

Оскільки ОСОБА_3 відмовився від вказаного повідомлення, складено акт про відмову від підпису від 26.10.2018 року. (т. 1 а. с. 171).

26.10.2018 року позивач повідомленням «Про наявні вакантні посади в КЗ «Путильська ЦРЛ» станом на 26.10.2018 року» № 2 запропонував ОСОБА_3 наявні вакантні посади станом на 26.10.2018 року. (т. 1 а. с. 172).

Оскільки ОСОБА_3 відмовився від вказаного, складено акт про відмову від підпису від 26.10.2018 року. (т. 1 а. с. 173).

29.10.2018 року листом № 1348 позивач звернувся до голови профкомітету КЗ «Путильська ЦРЛ» з зверненням в якому просив розглянути питання щодо звільнення з посади завідувача поліклінічним відділенням ОСОБА_3 , згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. (т. 1 а. с. 52, 133).

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 43 КЗпП України, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

26.12.2018 року позивач наказом № 25к-зв «Про припинення трудового договору (контракту)» звільнив ОСОБА_3 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з скороченнм штатної посади.

Оскільки ОСОБА_3 відмовився від ознайомлення з вказаним наказом, складено акт про відмову від підису від 26.12.2018 року. (т. 1 а. с. 175).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач в порушення строків передбачених ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії», оскільки ОСОБА_3 звільнено 26.12.2018 року, а позивач лише 29.10.2018 року листом № 1348 звернувся до голови профкомітету КЗ «Путильська ЦРЛ» з зверненням в якому просив розглянути питання щодо звільнення з посади завідувача поліклінічним відділенням Гаврилюка ОСОБА_13 . ОСОБА_14 ., вказує на те, що звернення відбулося в строк, що є менше ніж три місяці.

Крім того, позивач не надав належні, допустимі, достовірні, достатні письмові докази, як визначено ст. ст. 72-77 КАС України, які б свідчили про надання згоди профкомітету КЗ «Путильська ЦРЛ» на звільнення ОСОБА_3 .

Також позивачем не надано доказів проведення з профкомітетом КЗ «Путильська ЦРЛ» консультацій щодо запобігання звільненням чи зведенню їхньої кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Оскільки без інформування профспілок і проведення з ними консультацій щодо запобігання звільненням чи зведенню їхньої кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень власник або уповноважений орган не може проводити зазначені заходи, їхнє проведення, усупереч зазначеній процедурі, є незаконним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС/30 від 24 січня 2019 року, яка прийнята на підставі рішення комісії з розгляду справи за ст. 265 КЗпП України від 24.01.2019 року оформлене протоколом № 4 є правомірною, прийнятою в межах та у спосіб визначений законом.

Зважаючи на встановлені обставини, постановою Путильського районного суду Чернівецької області від 13.02.2019 року справа № 721/29/19 (провадження № 3/721/25/2019), про те що головний бухгалтер КЗ «Путильська ЦРЛ» 26.12.2018 року не провела нарахування вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку звільненому з роботи по п.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_3 та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, чим допустила порушення ст. 44 та ч.1 ст. 83 КЗпП України, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 41 КУпАП.

Крім того, позивач, 23.01.2019 року звернувся з листом № 104 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про виконання припису по усунення виявлених порушень в ході інспекційного відвідування № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П від 03.01.2019 року.

Крім того, Постановою КМУ від 26.04.2017 року було затверджено “Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю” і в п. 29 цього Порядку зазначено, що заходи притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не в повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень в ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач не скористався правом, передбаченим ст. 102 КАС України, щодо призначення експертизи, а також правом щодо використання ч. 1 ст. 104 КАС України, якою визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Проте, позивач з урахуванням виявлених порушень, не скористався правом щодо надання суду висновку експерта складеного на його замовлення, як передбачено ч. 1 ст. 104 КАС України.

Крім того, позивач не надав доказів, які б вказували на те, що обставини щодо порушень зазначених в Акті не відповідають об'єктивним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанови про накладення штрафу № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС/30 від 24 січня 2019 року, № ЧВ-1595/18/1498/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/29 від 24 січня 2019 року Держпраці у Чернівецькій області, які прийняті на підставі рішення комісії з розгляду справи за ст. 265 КЗпП України від 24.01.2019 року оформлене протоколом № 4 є правомірними, прийняті в межах та у спосіб визначений законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - Комунальний заклад “Путильська центральна районна лікарня” (59100, смт. Путила, вул. Українська, 38, код ЄДРПОУ 02005846)

Відповідач: - Управління Держпраці у Чернівецькій області (58003, м. Чернівці, вул. Зелена, 3, код ЄДРПОУ 39888333).

Суддя П.Д. Дембіцький

Попередній документ

90837518

Наступний документ

90837520

Інформація про рішення:

№ рішення:	90837519
№ справи:	824/723/19-а
Дата рішення:	06.08.2020
Дата публікації:	10.08.2020
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Чернівецький окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці

Розклад засідань:

Минулі засідання (2)

15.01.2020 11:30	Чернівецький окружний адміністративний суд
11.02.2020 12:00	Чернівецький окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ДЕМБІЦЬКИЙ П Д

відповідач (боржник):

Управління Держпраці у Чернівецькій області

позивач (заявник):

Комунальне некомерційне підприємство «Путильська центральна районна лікарня»

Комунальний заклад «Путильська центральна районна лікарня»

представник позивача:

Гордєєв Віталій Володимирович