06 серпня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/656/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" до Державної екологічної інспекції Карпатського округу про визнання протиправним та скасування пункту припису, -
У поданому до суду позові акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 1 припису Державної екологічної інспекції Карпатського округу №04/03.6 від 07.02.2020р. в частині зобов'язання отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на газові мережі із врахуванням всіх наявних ГРП та ШРП.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що пунктом 1 припису зобов'язано АТ "Чернівцігаз" отримати у встановленому порядку дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на газові мережі із врахуванням всіх наявних ГРП та ШРП до 01.06.2020р. При цьому, вказує, що в Акті перевірки, на підставі висновків якого прийнято припис №04/03.6 від 07.02.2020р., встановлено, що порушень щодо викидів в атмосферне повітря на підставі вже наданих дозволів не виявлено. Зазначає, що державні інспектори, які проводили перевірку, на підставі п.3 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, для з'ясування певних обставин та для підтвердження висновків щодо наявності порушення повинні були здійснити огляд території суб'єкта господарювання та застосовувати методи інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю. У зв'язку з цим, вказує, що в Акті перевірки вказано, що відділом інструментально-лабораторного контролю проведено контрольні вимірювання вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах і стаціонарних джерел, акт відбору проб №07-20 від 30.01.2020р., при цьому перевищень встановленого дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами не виявлено.
Поряд із цим, позивач зазначає, що будь-яких конкретизуючих даних щодо фактичного здійснення об'єктом перевірки викидів в атмосферне повітря, їх замірів та характеристик, без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, в тому числі врахуванням всіх наявних ҐРП та ШРП, в матеріалах перевірки не зазначено, Акт перевірки містить лише констатацію факту порушення. Між тим, на думку позивача, допущення суб'єктом господарювання порушень вимог природоохоронного і законодавства, у тому числі, в частині обов'язку одержати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, має бути належним чином аргументовано у матеріалах перевірки.
Також, позивач зауважує, що є газорозподільною мережею, що транспортує природний газ, який на 96-98% складається із метану(СН4). Відтак, основною речовиною, яка може викидатись в атмосферне повітря є метан, відповідно дозвіл на викиди мав би отримуватись для такої забруднюючої речовини, як - метан, який віднесений до парникових газів. При цьому, зазначає, що метан не відноситься до найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню.
З указаних підстав позивач вважає необґрунтованим прийнятий щодо нього припис в частині зобов'язання отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на газові мережі із врахуванням всіх наявних ГРП та ШРП, а також таким що підлягає в названій частині скасуванню.
Ухвалою суду від 29.05.2020р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Указаною ухвалою відповідачу встановлено термін для подання відзиву на заявлений позов.
Відповідач 19.06.2020р. подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що в ході здійснення в період 28.01.2020р. по 03.02.2020р. планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання - позивачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, посадовими особами інспекції встановлено факт експлуатації останнім неорганізованих стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (газових мереж, в тому числі газорегуляторні пункти (ГРП) та шафові газорегуляторні пункти (ШРП)) без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Зазначає, що за наслідком перевірки складено акт №20/03 від 03.02.2020р., в якому відображено виявлені під час перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства та який був підписаний головою правління АТ «Чернівцігаз» без будь-яких зауважень та заперечень.
Вказує, що перевіркою встановлено, що викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами підприємства здійснюються на підставі 22 дозволів на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами, за виключенням газорегуляторних пунктів (ГРП) та шафових газорегуляторних пунктів (ШРП), дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на які закінчився 30.12.2016р. Зазначає, що джерелом викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від газорегуляторних пунктів (ГРП) є продувна (скидна) свіча підвищеного тиску та продувна свіча пониженого тиску, в результаті роботи яких в атмосферне повітря здійснюються викиди забруднюючих речовин, що є технологічною особливістю експлуатації газорегуляторних пунктів (ГРП). Поряд з цим, звертає увагу, що під час експлуатації газорегуляторних пунктів (ГРП), шафових газорегуляторних пунктів (ШРП), здійснюються виробничо-технологічні втрати газу, розрахунок яких проводиться на підставі Методики визначення питомих виробничо- технологічних втрат природного газу під час його транспортування, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264.
Відповідач вважає безпідставними доводи позивача щодо того, що метан не являється забруднюючою речовиною і як наслідок на викиди якого в атмосферу не потрібно отримувати дозвіл. Зазначає, що метан відноситься до Переліку забруднюючих речовин, які надходять в атмосферне повітря і яку необхідно брати на державний облік для визначення обсягів її надходження в атмосферу та отримувати дозвіл для її викиду в атмосферне повітря. Також, зазначає, що викиди забруднюючої речовини - метану від газорегуляторних пунктів (ГРП) та шафових газорегуляторних пунктів (ШРП) є прямим наслідком їх роботи. Отже, експлуатація таких джерел викидів як газорегуляторні пункти (ГРП), шафові газорегуляторні пункти (ШРП), призводить до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
З наведених підстав відповідач наполягає на необґрунтованості заявленого позову.
У відповіді на відзив, поданій 02.07.2020р. позивач наводить доводи, аналогічні тим, які викладені у позові. Зокрема, також зазначає про те, що посилання відповідача на Перелік забруднюючих речовин та порогові значення потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік, що є додатком №1 до Інструкції від 10.05.2002 № 177 є безпідставними, оскільки, вказаною Інструкцією встановлено критерії взяття на державний облік об'єктів у залежності від видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, та обов'язкові вимоги щодо єдиного на території України порядку подання матеріалів для взяття на державний облік підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел. Проте цією інструкцією не визначено переліку забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню. Крім того, позивач вважає помилковими твердження відповідача, що всі втрати природного газу є викидами в атмосферу. У зв'язку з цим, вказує, що Методика №264, на яку посилається в цій частині відповідач, застосовуються виключно для планування виробничо-технологічних втрат природного газу, нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, прогнозування обсягів споживання паливно-енергетичних ресурсів у регіонах, галузях та у цілому в державі з метою їх раціонального використання.
У запереченні на відповідь на відзив, поданій 07.07.2020р., відповідач наводить обґрунтування правомірності висновків перевірки та припису, які аналогічні тим, що викладені у відзиві. Також, спростовує твердження позивача, викладені у відповіді від 02.07.2020р.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" (далі - АТ "Чернівцігаз) код ЄДРПОУ 03336166, місцезнаходження вул.Винниченка, 9-А, м.Чернівці, 58009) є юридичною особою, основним видом господарської діяльності якої є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (код КВЕД 35.22) (а.с.8-9).
На підставі направлення від 09.01.2020р. №25 посадовими особами державної екологічної інспекції у Карпатського округу з 28.01.2020р. по 03.02.2020р. здійснено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів - АТ "Чернівцігаз".
За наслідком перевірки складено Акт №20/03 від 03.02.2020р., у якому зокрема, відображено Опис виявлених порушень вимог законодавства (а.с.8-24, 25-53).
Серед порушень, виявлених перевіркою, зокрема, встановлено відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на газові мережі із врахуванням всіх наявних ГРП та ШРП, що є порушенням ч.5, ч.6 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (а.с.21).
З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної з 28.01.2020р. по 03.02.2020р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу винесено припис від 07.02.2020р. №04/03.6 (а.с.76).
Пунктом 1 припису від 07.02.2020р. №04/03.6 позивача зобов'язано отримати у встановленому порядку дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на газові мережі із врахуванням всіх наявних ГРП та ШРП.
Позивач вважає протиправним названий пункт припису та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з цим, звернувся до суду з даним позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017р. №275, затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі - Положення №275).
Пунктами 1, 2 Положення №275 визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Держекоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно з п.3 Положення №275, основними завданнями Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V(далі - Закон №877-V).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №877-V, дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до ч.6 ст.7Закону №877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Судом встановлено, що серед порушень, виявлених перевіркою, посадовою особою відповідача зазначено відсутність дозволу на викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на газові мережі із врахуванням всіх наявних ГРП та ШРП.
Згідно із ч.7 ст.7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
В силу до ч.8 ст.7 Закону №877-V припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Судом встановлено, що керуючись наведеною вище нормою, відповідачем видано припис від 07.02.2020р. №04/03, пунктом 1 якого зобов'язано позивача отримати у встановленому порядку дозвіл на викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на газові мережі із врахуванням всіх наявних ГРП та ШРП.
Враховуючи, що припис видається з метою усунення виявлених в ході перевірки порушень, суд вважає за необхідне надати оцінку встановленому порушенню, яке стало підставою для прийняття припису (в частині оскаржуваного пункту), у зв'язку з чим суд зазначає наступне.
Закон України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992р. №2707-XII (далі - Закон №2707-XII) визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.
Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.
Стаття 1 Закону №2707-XII встановлює, що викид - це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду; джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Згідно статті 7 Закону №2707-XII нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.
Статтею 10 Закону №2707-XII передбачено обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.
Згідно з ч.1 ст.11 Закону №2707-XII передбачено, що для забезпечення екології безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я (ч.2 ст.11 Закону №2707-XII).
В силу ч.5 ст.11 Закону №2707-XII викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
За змістом ч.6 ст.11 Закону №2707-XII викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Таким чином, приписами статтею 11 Закону №2707-XII визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися лише після отримання дозволу.
Позивач є оператором газорозподільних систем та здійснює діяльність з розподілу газу, газорозподільною мережею транспортує природний газ, який більш ніж на 80% складається з метану.
Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001р. №1598 "Про затвердження переліку найбільш поширених .і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню" (далі - Постанова №1598). Метан до речовин, визначених цим Переліком, викиди яких підлягають регулюванню, не відноситься.
Крім того, нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України "Про затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел" від 27 червня 2006 року №309, разом з тим, метан до переліку забруднюючих речовин ним не віднесено.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 р. №827, якою затверджено Порядок здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря, метан не відноситься до списків забруднюючих речовин, і моніторинг за метаном ні на загальнодержавному, ні на регіональному рівні не проводиться.
Згідно з положеннями статті 31 Закону №2707-XII, державний облік у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється за єдиною системою у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 31 Закону №2707-XII, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1655 від 13 грудня 2001 року, якою затверджено Порядок ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря.
В силу абзацу 3 пункту 5 названого Порядку форми і строки надання первинної, звітної документації, матеріалів інвентаризації затверджуються Мінприроди за погодженням з Держстатом, а форми державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря - Держстатом за погодженням з Мінприроди.
Виключно парниковим газом метан визначений також Методичними рекомендаціями щодо підготовки методик для інвентаризації викидів парникових газів від антропогенних джерел, затверджених наказом Національного агентства екологічних інвестицій України від 05 жовтня 2009 року №73, Методикою розрахунку викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря від використання палива на побутові потреби в домогосподарствах, затвердженою наказом Держкомстату України від 22 квітня 2011 року №98, Методикою розрахунку викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря від транспортних засобів, затвердженою наказом Держкомстату України від 13 листопада 2008 року № 452.
Чинним міжнародним договором, який ратифікований Верховною Радою України законом № 1430-IVвід 04 лютого 2004 року і яким регулюються дане питання, є Кіотський протокол.
Директива №2008/1/ЕС Європейського Парламенту та Ради "Про комплексне запобігання та контроль забруднень", адресована державам - членам ЄС, містить примірний перелік забруднюючих речовин, для яких встановлюють граничні величини викидів, серед яких "метану" також немає.
Додаток А до Кіотського протоколу встановлює, що парниковими газами є: діоксид вуглецю (С02), метан (СН4), закис азоту (N20), гідрофторвуглеводи (ГФВ), перфторвуглеводи (ПФВ) і гексафторид сірки (SF6).
"Метан" також не визнаний речовиною, що руйнує озоновий шар (Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, що набув чинності для України з 29.06.1990 року).
З наведеного слідує, що порушення позивачем частин 5, 6 ст.11 Закону не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки, метан не віднесено до забруднюючих речовин.
Відповідачем зворотного не доведено.
Підсумовуючи все викладене, суд погоджується з твердженням позивача про те, що метан є парниковим газом та не відноситься до забруднюючих речовин.
Також суд враховує, що в ході перевірки, яка проводилась відповідачем, інструментально-лабораторні вимірювання на предмет виявлення викидів забруднюючих речовин від газорозподільних мережах не здійснювалися, проби не відбиралися.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що висновок перевірки про наявність викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин та необхідність отримання дозволу на такі викиди ґрунтується на припущеннях та не підтверджується належними доказами.
Оскільки, правовим наслідком такого висновку є пункт 1 припису №04/03.6 від 07.02.2020р., суд приходить до висновку про те, що такий пункт є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірність свого рішення в частині пункту 1, щодо отримання позивачем у встановленому порядку дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на газові мережі із врахуванням всіх наявних ГРП та ШРП. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане, сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 припису Державної екологічної інспекції Карпатського округу №04/03.6 від 07.02.2020р. в частині зобов'язання отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на газові мережі із врахуванням всіх наявних ГРП та ШРП.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Карпатського округу на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" вул.Винниченка, 9-А, м.Чернівці, 58022; код ЄДРПОУ 03336166)
Відповідач - Державна екологічна інспекція Карпатського округу (вул.Ак.Сахарова, 23-А, м.Івано-Франківськ, 76014; код ЄДРПОУ 42702233)
Суддя В.О. Кушнір