Справа № 415/4306/20
Провадження № 2-а/415/336/20
06 серпня 2020 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Калмикової Ю.О.,
за участю секретаря - Кравченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лисичанська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону №1 роти №1 Управління патрульної поліції у Луганській області сержанта поліції Петряєва Сергія Юрійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
встановив:
Описова частина
Зміст позовних вимог
До Лисичанського міського суду Луганської області надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 1 роти № 1 Управління патрульної поліції у Луганській області сержанта поліції Петряєва Сергія Юрійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що 27 червня 2020 року о 16 год. 20 хв. поліцейським 1 роти 1 батальйону УПП в Луганської області Петряєвим С.Ю. за адресою: м. Лисичанськ, вул. Сосюри, буд. 291, була винесена постанова серії ДП 18 № 564611, згідно з якою позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-2115, номерний знак НОМЕР_1 , 10.06.2020 о 16 год.20 хв. на вул. Сосюри, 291, у м. Лисичанську та під час руху користувався засобами зв'язку, чим порушив п.2.9 «д» ПДР України - чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, за що накладено штраф у розмірі 425 грн.
З даною постановою позивач ОСОБА_1 категорично не згоден.
Дійсно, згідно з п. 2.9 д) ПДР України, водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
27.06.2020 року о 16 год. 20 хв. позивач дійсно керував вказаним транспортним засобом, але під час руху будь-якими засобами зв'язку не користувався та в руці їх не тримав. Після зупинки його відповідачем, позивач надав письмові пояснення про свою незгоду з надуманими зауваженнями відповідача та більш того відповідач будь-яких доказів та інших підтверджень про скоєння позивачем адміністративного правопорушення не надав.
Оглядом відео фіксації будь-яких підтверджень про те,що позивач під час руху транспортного засобу користувався будь-якими засобами зв'язку чи тримав їх в руці не мало місця.
Вважає, що постанова про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконною.
На підставі викладеного, просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 564611 від 27.06.2020 року відносно ОСОБА_1 за відсутністю подій адміністративного правопорушення.
Доводи особи, яка подала позов
Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 вважає постанову серії ДП18 № 564611 від 27.06.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі протиправною, у зв'язку з чим просить її скасувати.
Відзив на позовну заяву не надійшов. Відповідачем був наданий відеоматеріал правопорушення ОСОБА_1 від 27.06.2020.
Надходження позовної заяви та інших заяв до суду
22.07.2020 року ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 415/4306/20 було відкрито провадження у цій адміністративній справі.
03.08.2020 року відповідачем було надано письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності та долучено відеоматеріал правопорушення ОСОБА_1 від 27.06.2020.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, суду надав клопотання, в якому просив справу розглядати за його відсутності.
Дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 564611 від 27.06.2020 року, особа щодо якої розглядається справа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.06.2020 року о 16 годині 12 хвилин у м. Лисичанськ по вул. Сосюри, 291, керуючи автомобілем ВАЗ 2115 д.н.з. НОМЕР_1 , користувався засобами зв'язку, тримаючи його у руках, а саме: розмовляла по мобільному телефону, чим порушив п.п. 2.9 д) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Прийнято рішення щодо застосування до неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ДП18 № 564611 від 27.06.2020 року протиправною, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові серії ДП18 № 564611 від 27.06.2020 року, посилаючись на не порушення ним правил дорожнього руху та відсутність складу адміністративного правопорушення, скористався своїм правом і звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Мотивувальна частина
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З постанови про накладення адміністративного стягнення відносно позивача вбачається, що до неї надано відео з нагрудної камери № DSJ-X300097_ВВ0097 та відео з відео реєстратора Хіаомі.
Відповідачем на доказ правомірності свого рішення, а саме: прийняття постанови серії ДП18 № 564611 від 27.06.2020, були надані суду відео з реєстратора та відеозапис з № DSJ-X300097_ВВ0097.
Втім, з дослідженого неможливо встановити факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Отже, судом встановлено, що на підтвердження факту порушення позивачем п.2.9. «д» ПДР, відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів.
Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 564611 від 27.06.2020 року складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідачем суду не наведено будь-яких причин, з яких він не дотримався наведених положень КУпАП щодо фіксування і дослідження доказів у справі про адміністративне правопорушення.
З наведеного суд доходить висновку, що відсутні докази того, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідач приймав оскаржуване рішення з дослідженням доказів, а не на підставі тільки візуального спостереження за дотриманням позивачем ПДР.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів того, що прийняте ним рішення є правомірним, оскільки на думку суду, відповідач прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відсутності належних доказів, з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до інспектора батальйону №1 роти №1 Управління патрульної поліції у Луганській області сержанта поліції Петряєва Сергія Юрійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДП18 №564611 від 27.06.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень 00 копійок та закриття адміністративної справи, такими, що підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. 2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 1 роти № 1 Управління патрульної поліції у Луганській області сержанта поліції Петряєва Сергія Юрійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ДП18 №564611 від 27.06.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники судового розгляду:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Представник позивача: Мозолєв Олег Олександрович, місце знаходження: кв. АДРЕСА_2 , діє на підставі довіреності від 03.07.2020 року.
Відповідач: інспектор батальйону №1 роти №1 Управління патрульної поліції у Луганській області сержант поліції Петряєв Сергій Юрійович, місце роботи за адресою: буд. 8, вул. Штейгерська, м. Лисичанськ, 93100, Луганська область, Україна, код ЄДРПОУ 37988155.
Повний текст судового рішення складено 06.08.2020.
Суддя Ю. О. Калмикова