Справа № 2- 4532\09
19 січня 2009 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді - судді Кравчук Т.С., при секретарі - Лахматовій С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Другого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі про стягнення завданої матеріальної шкоди, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі (далі - відділ ДВС) про стягнення завданої матеріальної шкоди на тій підставі, що батько неповнолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 мав у власності квартиру АДРЕСА_1, яка в процесі виконання виконавчого листа № 2-5072/2003, виданого на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.08.2003 року, була продана відділом ДВС. При цьому відділ ДВС наклав арешт на майно ОСОБА_3, вартість якого згідно Звіту про незалежну експертну оцінку склала 337, 90 гривень, проте не реалізував це майно, а здійснив звернення на належну боржнику квартиру АДРЕСА_1, вартість якої згідно Звіту про незалежну експертну оцінку ринкової вартості склала 92303, 00 гривень.
Позивачка зазначила, що рецензією ПП «Дельта-Консалтінг» на Звіт про незалежну експертну оцінку ринкової вартості квартири встановлено, що вибір вартості квартири та мета оцінки необгрунтовані, їх необхідно привести у відповідність до вимог нормативно-правових актів з оцінки майна, які діяли на той час. Крім того, позивачка зазначила, що копія висновку про оцінку квартири АДРЕСА_1 а ОСОБА_3 не була отримана, що позбавило його права оскаржити цей висновок про оцінку майна, і квартира була продана з публічних торгів за 84000, 00 гривень, чим була спричинена матеріальна шкода ОСОБА_3 В підтвердження вищенаведених обставин та неправомірності дій відділу ДВС позивачка посилається на рішення Апеляційного суду Одеської області від 29.10.2007 року.
Позивачка вважає, що так як 29.10.2007 року батько її доньки ОСОБА_3 помер, то неповнолітня ОСОБА_2, як його правонаступниця в порядку ст. 37 ЦПК України, має право на стягнення з відділу ДВС матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача. При цьому розмір матеріальної шкоди позивачка визначила на підставі Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості квартири АДРЕСА_1, складеного в 2007 році, за висновком якого вартість квартири склала 453351, 19 гривень, а з урахуванням суми, отриманої від реалізації квартири на торгах, матеріальна шкода склала 369351, 19, яку вона просить стягнути з відповідача.
У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, просять його задовольнити, обгрунтовують позовні вимоги частиною першою ст. 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, та частиною першою ст. 1172 ЦК України, згідно якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Представник Другого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі позов ОСОБА_1 не визнав, вважає, що прилюдні торги з продажу квартири АДРЕСА_1 були проведенні у відповідності з чинним законодавством, що підтверджено рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29.10.2007 року. Представник відповідача зазначив, що неповнолітня ОСОБА_2 не є правонаступницею померлого ОСОБА_3, так як положення ст. 37 ЦПК України передбачають процесуальне правонаступництво у випадку вже існуючого цивільного процесу, після відкриття провадження за позовом померлого, чого не було в даному випадку. Крім того, відповідач вважає,
що з врахуванням аналогії закону, як встановлено частиною 7 ст. 8 ЦПК України, та виходячи з положень частини третьої ст. 1230 ЦК України, згідно якої до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя, неповнолітня ОСОБА_2 не має права на матеріальну шкоду, яка не стягнута за життя померлого ОСОБА_3. На думку відповідача розмір матеріальної шкоди, яку просить стягнути позивачка, нічим не підтверджений, а оцінка майна з метою подальшої його реалізації з прилюдних торгів може бути проведена лише в рамках виконання виконавчого провадження згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що 8 липня 2004 року були проведені прилюдні торги по реалізації квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11.07.1997 року, виданого Управлінням ЖКГ міськвиконкому Одеської міської ради народних депутатів № 90243, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» в книзі під № 139 пр-37-914, про що свідчить Акт про проведення прилюдних торгів від 15 липня 2004 року, затвердженого начальником Другого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі.
Прилюдні торги проведені на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.08.2003 року, на підставі якого було видано виконавчий лист № 2-5072/2003, за яким боржник ОСОБА_4 мав перед стягувачем ОСОБА_5 заборгованість у сумі 26650, 00 гривень.
В подальшому боржник ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій державного виконавця, визнання недійсними торгів і акту про проведення публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, і Малиновский районний суд м. Одеси рішенням від 23 травня 2007 року відмовив у задоволені позову.
29 жовтня 2007 року апеляційний суд Одеської області розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції, частково її задовольнив, визнав неправомірними дії державного виконавця відділу ДВС в частині повідомлення ОСОБА_4 про результати оцінки нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, а також дії державного виконавця відділу ДВС в частині стягнення звернення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.
29 жовтня 2007 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Першим відділом РАЦС Приморського районного управління юстиції м. Одеси 31 жовтня 2007 року.
Як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_2, померлий ОСОБА_3 є її батьком, і вона є його спадкоємицею першої черги за законом, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, виданий 03.09.2008 року Другою одеською державною нотаріальною конторою.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. При цьому спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою ( ст. 1220 ЦК України).
В той же час, померлий ОСОБА_3 за життя не звертався до суду з позовом до відділу ДВС про відшкодування матеріальної шкоди, що підтверджує відсутність на момент відкриття спадщини (день смерті ОСОБА_3І.) спадкового майна у вигляді обов'язку ДВС відшкодувати йому матеріальну шкоду.
Витребуване судом для ознайомлення Виконавче провадження № В16/13 за 2004 рік, в межах якого проводилося виконання та за яким було реалізовано квартиру АДРЕСА_1, знищено за строком давності, що підтверджується листом Другого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі № 31757 від 11 листопада 2008 року та Актом про знищення виконавчих проваджень за 2004 рік від 15.01.2008 року.
Проте, як пояснив відповідач, чого не заперечує і позивачка, залишок суми, яка була отримана на прилюдних торгах від реалізації квартири АДРЕСА_1 в розмірі за 84000 гривень за відрахування суми боргу, яку повинен був сплатити боржник, винагороди спеціалізованій торгівельній організації «Укспецюст», витрат на проведення прилюдних торгів, виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, було перераховано ОСОБА_3, які за його дорученням отримав його представник.
За приписами ст. 37 ЦПК України, на яку позивачка посилається як на одне з обгрунтувань позовних вимог, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
З огляду на вищевикладені обставини суд вважає, що у позивачки відсутні правові підстави подавати позов в порядку процесуального правонаступництва та вимагати відшкодування матеріальної шкоди на користь доньки померлого ОСОБА_2, так як за життя ОСОБА_3 не скористався своїм правом на звернення до суду про стягнення матеріальної шкоди з відділу ДВС, а відтак ОСОБА_2 не є правонаступницею в розумінні положень ст. 37 ЦПК України.
Крім того, відмовляючи в задоволені даного позову суд виходить з наступного.
У відповідності зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами наведених статей встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду - це правопорушення, до складу якого входять: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, вина особи, яка заподіяла шкоду.
Виходячи з цього, ОСОБА_1 повинна довести, зокрема, наявність збитків і неправомірної поведінки відповідача ДВС, безпосередній причинний зв'язок між реалізацією з публічних торгів квартири АДРЕСА_1 та заподіянням цим збитків у розмірі 369351, 00 гривень саме спадкоємиці померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2.
Натомість, доказів стосовно спричинення шкоди неповнолітній ОСОБА_2 Другим відділом державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі суду не надано.
Доводи позивачки ОСОБА_1 суд вважає непереконливими, оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідача відділу ДВС до цивільної відповідальності, а отже, не дають і достатніх правових підстав для задоволення позовних вимо г.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 1166, 1218, 1220 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58, 59, 60, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, -
У задоволені позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Другого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі про стягнення завданої матеріальної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання заяви про його оскарження до Приморського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про його оскарження.