Номер провадження: 22-ц/813/2068/20
Номер справи місцевого суду: 503/92/19
Головуючий у першій інстанції Сердюк Б. С.
Доповідач Заїкін А. П.
31.07.2020 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 530/92/19
Номер провадження: 22-ц/813/2068/20
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
- відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договором, за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», поданою представником - Криловою Оленою Леонідівною, на рішення Кодимського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Сердюка Б.С. 20 вересня 2019 року,
встановив:
У січні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК (далі - Банк) звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.12.2011 року станом на 16.12.2018 року в загальному розмірі - 13 465,66 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту - 9,59 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом - 6 722,67 грн.; - заборгованість з нарахованої пені - 5 615,99 грн.; - штраф (фіксована складова) - 500,00 грн.; - штраф (процента складова) - 617,41 грн..
Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву б/н від 05.12.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі - 5 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у Заяві.
При укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4. Договору відповідач дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Згідно п.2.1.1.5.7 Договору власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.
Овердрафт - короткостроковий кредит, який надається Барком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування (п. 1.1.1. 63 Договору).
Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для Банку передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору.
Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в Умови та правила надання банківських послуг вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв'язку.
На підставі п. 2.1.1.5.5 Договору відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.
Пунктом 2.1.1.5.6 Договору передбачено, що у разі невиконання зобов'язань за Договором Позичальник зобов'язаний на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.
Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов'язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов'язаннями.
Згідно п. 2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійсненні трати, за користування кредитом клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.
У разі виникнення простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.2.1. Договору клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.
При непогашені суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.
Банк свої обов'язки за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
У порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання в повному обсязі не виконував, у зв'язку з чим станом на 16.12.2018 р. виникла заборгованість у загальному розмірі - 13 465,66 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту - 9,59 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом - 6 722,67 грн.; - заборгованість з нарахованої пені - 5 615,99 грн.; - штраф (фіксована складова) - 500,00 грн.; - штраф (процента складова) - 617,41 грн..
Відповідно до п. 1.1.7.11 Договору він діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання договору, він автоматично пролонгується на той же строк.
Пунктом 1.1.7.43 Договору сторони передбачили, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію Договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених Договором. За наявної у клієнта в момент закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по Договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія Договору закінчується після повного погашення заборгованості.
Відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів Банку (а. с. 1 - 3).
Одночасно з позовом Банк надав суду заяву про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 32) та заяву про розгляд справи за відсутності позивача, в якій не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а. с. 33).
Ухвалою Кодимського районного суду від 21.02.2019 року відкрито провадження за вищевказаним позовом. Справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.
Відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідач не подав.
Справа розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 30 вересня 2019 року вищезазначений позов Банку задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі - 9,59 грн..
У задоволенні решти позовних вимог Банку відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку сплачений судовий збір у розмірі - 1,35 грн..
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 05.12.2011 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, у вигляді договору приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг2 та «Тарифів Банку», які розміщені на сайті www.privatbank.ua, та які разом із заявою становлять Договір про надання банківських послуг, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі - 5 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
З розрахунку суми боргу по укладеному між Банком та ОСОБА_1 кредитному договору № б/н від 05.12.2011 року вбачається, що заборгованість останнього станом на 16.12.2018 року становить - 13 465,66 грн., яка складається з: - 9,59 грн. - тіло кредиту; - 6 722,67 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом; - 5 615,99 грн. - нарахована пеня; - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); - 617,41 грн. - штраф (процентна складова).
Згідно діючого законодавства у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 05.12.2011 року сума договору та процентна ставка не зазначена.
Крім того, у підписаній сторонами анкеті-заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.12.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (05.12.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21.01.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.12.2011 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі - 6 722,67 грн., нарахованої пені у розмірі - 5 615,99 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн.; штрафу (процентна складова) - 617,41 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнення тільки тіла кредиту (а. с. 48 - 52).
Банк в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції тільки в частині відмови у стягненні заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом, нарахованої пені та штрафу. Просить рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом, пенею та штрафами.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в оскарженій частині рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на порушення судом принципу змагальності, безпідставну відмову в задоволенні вимог Банку про стягнення заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом, пенею та штрафами. Помилковим є посилання суду на висновки Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, оскільки по даній справі відповідач не заперечував ознайомлення та підписання Умов та правил надання банківських послуг. Істотною умовою кредитного договору є - оплатність. Встановивши надання кредиту та користування кредитними коштами, суд не мав жодних підстав для відмови у стягненні процентів. Нехтування принципом оплатності кредиту наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку і в цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави.
Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 поштового відправлення, а саме - копії ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копії апеляційної скарги. ОСОБА_1 правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
Дана справа за ціною позову (13 465,66 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованою пенею, штрафам сторонами не оскаржується, а тому законність та обґрунтованість рішення в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні вимог позову про стягнення заборгованості по процентам, пені та штрафам. Між тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права (ст. ст. 12, 81, 263, 264 ЦПК України), що призвело до неправильного обґрунтування підстав відмови у задоволенні вказаних позовних вимог, з огляду на наступне.
На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
05.12.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а. с. 6 - 6 зворотна сторона).
ОСОБА_1 у вищевказаній анкеті-заяві підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua банку, складає між ним та Банком кредитний договір. Він ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг.
Разом з тим, у вищевказаній анкеті-заяві не вказано ні вид кредитної картки, яку бажає отримати ОСОБА_1 , ні бажаний кредитний ліміт.
Відповідно до наявного у справі Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів льготного періоду» (а. с. 7 - 7 зворотна сторона) розмір базової ставки відсотків становить - 3% у місяць. Розмір щомісячних платежів становить - 7% від заборгованості, але не менше - 50 грн. і не більше залишку заборгованості. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості: 1) за кожний день прострочення кредиту = базова процентна ставка за договором : 30; 2) один раз на місяць при наявності прострочки по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочки від 50 грн. та більше = 1% від суми заборгованості у місяць. Штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань - 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був освідомлений про розгляд справи судом першої інстанції (а. с. 45, 46), відсутні відомості про те, що він заперечував ознайомлення та підписання ним доданих Банком до позову Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».
Не надані такі заперечення і апеляційному суду.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.
Згідно п. 2.1.1.7.6, при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
У відповідності з наданим позивачем розрахунком відповідач свої зобов'язання перед Банком не виконала, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилася заборгованість, станом на16.12.2018 року в загальному розмірі - 13 465,66 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту - 9,59 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом - 6 722,67 грн.; - заборгованість з нарахованої пені - 5 615,99 грн.; - штраф (фіксована складова) - 500,00 грн.; - штраф (процента складова) - 617,41 грн. (а. с. 4 - 5). Вищевказаний розрахунок боргу відповідачем не спростовано.
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно із статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною
За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).
За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Щодо вищезначених доводів апелянта про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитом, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично позичальник отримав в борг) у розмірі - 9,59 грн., просив стягнути заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом у розмірі - 6 722,67 грн., заборгованість за нарахованою пенею - 5 615,99 грн., штраф (фіксована частина) у сумі - 500 грн., штраф (процентна складова) у сумі - 617,41 грн..
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилається на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті банку, як невід'ємні частини вищевказаного кредитного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані Банком до позову витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів льготного періоду» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк».
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що вказано й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у провадженні № 6-16цс15 і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (05 грудня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (12 січня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані Банком Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Колегія суддів зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Вищевказане підтверджується також тим, що у п. 1.1.7.58 доданих Банком до позову по даній справі Умов та правил надання банківських послуг (а. с. 15) вказується: «… У зв'язку з анексію АР Крим та припиненням діяльності Банку на цій території…». Загальновідомим фактом є, що анексія АР Криму відбулася у лютому-березні 2014 року, у той час як Банк у позові посилається на укладення кредитного договору - 05.12.2011 року. Вказане свідчить, що до позову Банком додано редакцію Умов та правил надання банківських послуг, яка не існувала на час укладення договору.
Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи (а. с. 8 - 22), не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05 грудня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви.
Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, від яких не було відступлено у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність відмови у стягненні заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом з посиланням тільки на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17-ц. По даній справі, на відміну від справи, яку переглядала Велика Палата Верховного Суду, позичальник ОСОБА_1 ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не заперечував ознайомлення та підписання ним доданих Банком до позову Умов та правил надання банківських послуг (ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у позові Банк вказав: «… ОСОБА_1 …отримав(-ла) кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок…» (а. с. 1, 4-й абзац знизу).
Згідно Умов та правил надання банківських послуг, які додані Банком до позову, і на які посилається Банк, кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) - розмір коштів, що надаються Банком клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності (п. 1.1.1.54.).
Кредитна карта - платіжна карта зі встановленим кредитним лімітом (п. 1.1.1.55.)
Прострочений кредит - кредитні кошти, які були надані клієнту і не були повернуті Банку в термін, передбачений Договором (п. 1.1.1.88).
Пунктом 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії Договору він автоматично лонгується на такий самий строк (а. с. 19).
Пунктом 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що після настання зазначеного на картці останнього місяця терміну її дії Банком випускається Картка на новий термін. Термін дії Картки не підлягає продовженню банком в разі надання клієнтом до початку останнього місяця дії картки письмової заяви про закриття рахунку, за умови відсутності простроченої заборгованості клієнта перед банком за відповідним рахунком.
Під борговими зобов'язаннями за Кредитом Сторони узгодили зобов'язання клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків за користування Кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальну заборгованість клієнта (п. 2.1.1.12.1. Договору).
Форма надання кредиту: «Фінансовий» кредитний ліміт може бути використаний для отримання готівкових коштів з Картрахунку і безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги (п. 2.1.1.12.1.1).
Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості станом на 16.12.2018 року заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить - 9,59 грн.. Вказаний розрахунок заборгованості щодо тіла кредиту відповідач не спростував. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог Банку про стягнення заборгованості по тілу кредита у сумі - 9,59 грн..
Щодо стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі - 6 722,67 грн. колегія суддів вважає необхідним зазначити також наступне.
Банк просить стягнути вказану заборгованість за процентами, посилаючись на розрахунок заборгованості (а. с. 4 - 5). Разом з тим, з вказаного розрахунку вбачається, що у стовпчиках «Нараховано відсотків на заборгованості за кредитом», «Сальдо за нарахованими відсотками» та «Загальне сальдо за нарахованими відсотками» вказано заборгованість у розмірі - 0,00 грн..
Як вказувалося вище, разом із позовною заявою Банк надав заявупро розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 32) та заяву про розгляд справи за відсутності позивача, в якій не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а. с. 33).
Таким чином, позовні вимоги Банку в частині стягнення заборгованості по відсоткам є недоведеними.
Щодо стягнення нарахованої пені у розмірі - 5 615,99 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Пред'являючи позовні вимоги про стягнення вказаної пені, Банк послався на витяги з Умов та правил надання банківських послуг та з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а. с. 8 - 22), підписання яких відповідач не оспорює. Разом з тим, приймаючи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19 (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 263 ЦПК України), колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про стягення пені у розмірі - 5 615,99 грн..
Щодо позовних вимог Банку про стягнення заборгованості по штрафам, колегія суддів зазначає наступне.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15. Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19 від зазначеної правової позиції не відійшов.
Виходячи з вищевикладеного, оскільки беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 вищевказані зобов'язання за кредитним договором з повернення отриманого кредиту не виконала підлягають задоволенню тільки позовні вимоги Банку про стягення заборгованості за тілом кредиту в розмірі - 9,59 грн.. В задоволенні решти позовних вимог, а саме про стягненнязаборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом - 6 722,67 грн., нарахованої пені - 5 615,99 грн., штраф (фіксована складова) - 500,00 грн., штраф (процента складова) - 617,41 грн. необхідно відмовити за вищевказаного обґрунтування.
Доводи апелянта про не дотримання судом принципу змагальності сторін спростовуються вищевказаними наявними у справі заявами про розгляд справи за відсутності представника позивача та згоду на розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Доводи апелянта про те, що висновки Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07.2019 року не можуть бути застосовані у даній справі, наявність підстав для стягнення відсотків спростовуються висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19.
Доводи апелянта про те, що істотною умовою кредитного договору є - оплатність, нехтування принципом оплатності кредиту наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку і в цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави є такими, що не спростовують вищевказані встановлені по справі фактичні обставини, зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду, а тому не мають наслідком задоволення апеляційної скарги.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими тільки в частині зміни обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, по пені та штрафам. В іншій частині доводи апеляційної скарги є недоведеними, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладений у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
За правилами ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам, пені та штрафам не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову в цій частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за процентами, пенею та штрафами за вищевказаного обґрунтування.
В решті рішення необхідно залишити без змін.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський
апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», подану представником - Криловою Оленою Леонідівною, - задовольнити частково.
Мотивувальну частину заочного рішення Кодимського районного суду Одеської області від 20 вересня 2019 року - змінити в частині обґрунтування підстав часткового задоволення позову.
В решті рішення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О. В. Князюк
О. М. Таварткіладзе