28 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/1011/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.
за участю представників:
Позивача: Тунік А.В.
Відповідача: Скокін Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020
(головуючий - Ткаченко Б.О., судді Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г.)
та рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2019
(суддя Кошик А.Ю.)
у справі №911/1011/19
за позовом Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ"
до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України
про стягнення 3 338 865,69 грн,
1. Приватне підприємство "ОККО КОНТРАКТ" (далі - ПП"ОККО КОНТРАКТ") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - ДП) про стягнення 3 338 865,69 грн заборгованості.
2. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено зобов'язання за договором № 13-631/2017 від 09.01.2018, щодо оплати поставленого позивачем пального, внаслідок чого виникла заборгованість.
3 Рішенням Господарського суду Київської області від 24.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020, позов задоволено. Стягнуто з ДП на користь ПП "ОККО КОНТРАКТ" 3 130 392,77 грн основного боргу, 132 762,96 грн пені, 75 709,96 грн інфляційних втрат, 50 082,99 грн витрат по сплаті судового збору та 24 581,40 грн витрат на правову допомогу.
4. Судові рішення мотивовано тим, що відповідачем порушено зобов'язання по оплаті отриманого пального, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 3 130 392,77 грн. Зважаючи на наявність заборгованості позивачем обґрунтовано нараховано пеню та інфляційні втрати, зазначені нарахування перевірено судом та встановлено, що розмір пені та інфляційних втрат позивачем виконано правильно, отже наявні підстави для задоволення позову.
5. Судами відхилено доводи відповідача про зустрічний взаємозалік вимог, у зв'язку з наявністю зустрічного зобов'язання, саме по оплаті позивачем штрафних санкцій, нарахованих відповідачем, на підставі п. 8.3 договору, у зв'язку з невиконанням поставки пального за заявкою від 07.05.2018. Судами встановлено, що відповідачем не обґрунтовано вимоги про зустрічний взаємозалік, при цьому, розмір штрафних санкцій за невиконання поставки пального, передбачений договором, суперечить положенням ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 ГК України, та заперечується позивачем.
6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ДП звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.
7. Скаржник обґрунтовує наявність підстав для касаційного оскарження посиланням на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та зазначає про те, що судами попередніх інстанцій надано неналежну правову оцінку обставинам справи та умовам укладеного сторонами договору, внаслідок чого суди дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову, при цьому, судами не враховано правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду України від 06.07.2004 у справі №73/2-88, щодо стягнення неустойки.
8. ПП "ОККО КОНТРАКТ" подало до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилається на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі та наявність підстав для закриття касаційного провадження, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.
9. Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу разом з матеріалами справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою з таких підстав.
10. Відповідно до ст. 287 ГПК України (тут і далі - в редакції від 08.02.2020, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
11. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
12. При цьому під судовими рішеннями у справах із спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де подібними є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.
13. Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки паливно- мастильних матеріалів за договором № 13-631/2017 від 09.01.2018, що виникла внаслідок несплати відповідачем отриманого товару.
14. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
15. Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
16. Вирішуючи спір у даній справі, суди попередніх інстанцій встановили наступні обставини: 09.01.2018 року між ПП "ОККО КОНТРАКТ" ( Постачальник) та ДП (Покупець) укладено договір №13-631/2017.
17. Відповідно до п. 2.1 договору Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця бензин А-92, А-95 та дизельне паливо через АЗС, що розміщені на території України з використанням талонів/карток на пальне (далі - ПММ), а Покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.
18. Згідно з п.п. 2.2 та 2.3 договору кількість та асортимент ПММ, які можуть бути відпущені по даному Договору, наведені у Специфікації. Приймання та оплата, а також виконання інших обов'язків Покупця за Договором для об'єктів регіональних структур підрозділів Покупця покладається на відповідні регіональні структурні підрозділи Покупця визначені в Додатку №3 до основного Договору.
19. Розділом 4 договору передбачено умови поставки ПММ де зокрема зазначено, що ПММ передаються партіями відповідно до заявок Покупця. Після погодження Сторонами асортименту, кількості та ціни партії ПММ Постачальник надає за видатковою накладною Покупцю талони/картки на пальне встановленої форми відповідного номіналу. Одночасно Постачальник надає Покупцю видаткову накладну та акт приймання-передачі ПММ. Передача Покупцю талонів/карток на пальне здійснюється Постачальником уповноваженій особі покупця протягом 4-х робочих днів з дня отримання Постачальником заявки на поставку партії Товару.
20. Відповідно до п. 5.1 договору та Специфікації, загальна вартість товару, що підлягає поставці відповідно до умов цього Договору становить 23 800 094,40 грн.
21. Пунктом 6.2 Договору визначено, що Покупець сплачує вартість поставлених ПММ не пізніше 20 робочих днів з дати отримання від Постачальника рахунку-фактури, оформленого належним чином, після підписання Сторонами Акта приймання-передачі ПММ та видаткових накладних.
22. Відповідно до п. 8.2 Договору за несвоєчасну оплату ПММ Покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невчасно сплачених коштів за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
23. Відповідно до заявки про поставку талонів на пальне від 10.12.2018 відповідач зробив замовлення на загальну суму 4 958 754,00 грн.
24. На виконання вказаної заявки позивачем здійснено поставку товару, що підтверджується видатковою накладною від 11.12.2018 №16-631/2017-9077316852 та Актами приймання-передачі від 11.12.2018.
25. Відповідачем оплачено поставку частково, а саме 11.01.2019 року на суму 1 828 361,23 грн.
26. Отже, станом на дату звернення до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 3 130 392,77 грн.
27. Статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
28. Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
29. Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
30. У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
31. Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
32. Встановивши вказані обставини справи та керуючись вищезазначеними положеннями законодавства, перевіривши правильність розрахунків позивачем пені та інфляційних втрат, нарахованих з підстав порушення відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого товару, суди дійшли до обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 3 130 392,77 грн основного боргу, 132 762,96 грн пені, 75 709,96 грн інфляційних втрат
33. Водночас, доводи відповідача в яких останній заперечує наявність заборгованості у розмірі заявленому до стягнення, з посиланням на те, що ним зменшено розмір заборгованості на суму нарахованих позивачу штрафних санкцій, на підставі п. 8.3 договору, у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку з поставки товару по заявці від 07.05.2018, судами відхилено, з огляду на таке.
34. Так, судами встановлено. що у листі-повідомленні відповідача від 09.01.2019 №1-14-117 про взаємозалік за договором та зменшення суми оплати вартості товару відсутній обґрунтований розрахунок зустрічних вимог про сплату штрафних санкцій і мова йде про зарахування таких штрафних санкцій у погашення зобов'язання відповідача в загальній сумі 7 964 725,20 грн, тобто визнається наявність заборгованості в сумі 3 924 730,03 грн, а тому з його змісту не можливо встановити, за якими саме зобов'язаннями відповідач мав намір провести взаємозалік.
35. Наявність підстав для зарахування зустрічного зобов'язання заперечується позивачем.
36. З цього приводу, судами також встановлено, що п. 8.3. договору визначено відповідальність постачальника за неналежне виконання зобов'язань таким чином: за порушення умов п.4.1. договору постачальник сплачує пеню у розмірі 1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, включаючи день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі ПММ, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.
37. Проаналізувавши зазначені положення договору, суди з урахуванням правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 917/889/17, яким визначено, що штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов'язання, тобто. форма сплати штрафу, застосованого в договорі, є відмінною від сплати пені, яка застосовується у вигляді відсоткової ставки за кожен день прострочення, дійшли правильного висновку, що наведене в договорі поняття штрафу суперечить суті штрафу, наведеному у ст. 549 ЦК України і не відповідає ст. 231 ГК України.
38. При цьому, також судами встановлено, що окремої зустрічної вимоги про стягнення штрафних санкцій відповідач не заявляв.
39. Встановивши зазначене та враховуючи правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/162/14, суди дійшли висновку, що вимога відповідача до позивача про зарахування зустрічних вимог є спірною, а тому відсутні підстави вважати зобов'язання з оплати поставленого, отриманого та неоплаченого відповідачем товару припиненими зарахуванням зустрічних вимог.
40. Звертаючись з касаційною скаргою та обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень у справі, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилався на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного, у постанові Верховного Суду України від 06.07.2004 у справі №73/2-88.
41. За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги встановлено таке.
42. Відсутні підстави вважати, що висновки апеляційного господарського суду в цій справі прийняті без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06.07.2004 у справі №73/2-88, оскільки у даній справі та у справі, на яку посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв'язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку. Крім того, постановою Верховного Суду України від 06.07.2004 у справі №73/2-88 рішення попередніх судових інстанцій були скасовані Верховним Судом України з передачею справ на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судовому рішенні. Слід також зазначити, що за результатами нового розгляду цієї справи фактично-доказова база в ній може змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судами обставин і доказів із справи, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки в ній.
43. Враховуючи зазначене, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України судом касаційної інстанції встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду України та на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то колегія суддів на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2019 у справі №911/1011/19.
45. У зв'язку з тим, що касаційне провадження із справи закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).
Керуючись ст.ст. 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2019 у справі № 911/1011/19.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді Н.М. Губенко
В.І. Студенець