29 липня 2020 р. Справа № 120/2976/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у письмовому провадженні в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними та скасування постанов,
02.07.2020 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - відповідач, Козятинський МР ВДВС) про:
- визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Козятинського МР ВДВС Полончук Тетяни Олександрівни (далі - державний виконавець Полончук Т.О.) від 11.02.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 61244031 про стягнення з позивачки виконавчого збору у розмірі 60704,18 грн;
- визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Полончук Т.О. від 11.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61244031 з примусового виконання постанови № 2-1626/11 від 02.02.2012 про стягнення з позивачки на користь держави виконавчого збору в сумі 60704,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на примусовому виконанні у відповідача знаходилось виконавче провадження № 58487233 з виконання виконавчого листа № 2-1626/11, виданого 02.02.2012 Козятинським міськрайонним судом Вінницької області про стягнення на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" кредитної заборгованості в сумі 607041,76 грн. За заявою стягувача від 26.11.2019 відповідач прийняв постанову від 11.02.2020 про повернення вказаного виконавчого документа без подальшого виконання на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 37, ч. 3 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Однак, як згодом позивачці стало відомо, постановою державного виконавця Полончук Т.О. від 11.02.2020 у виконавчому провадженні № 58487233 вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 60704,18 грн, а постановою від 11.02.2020 було відкрито виконавче провадження № 61244031 з примусового виконання зазначеної постанови про стягнення виконавчого збору.
Позивачка з вказаними рішеннями органу ДВС не погоджується, вважає їх протиправними і такими, що прийнятті з порушенням вимог закону.
Зокрема, позивачка звертає увагу, що рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19.12.2011 у цивільній справі № 2-1626/11, яке виконувалось відповідачем, з неї не стягувались будь-які грошові кошти на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", а також не покладався обов'язок передати на користь банку певне майно, що унеможливлює визначення розміру виконавчого збору в розмірі 10 відсотків від відповідних сум. До того ж станом на сьогодні це рішення не виконано, а виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання. Відтак позивачка зазначає, що підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення органом державної виконавчої служби дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обчислюється як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. А тому, у випадку стягнення виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника в разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Крім того, позивачка вказує на те, що в період до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як після цієї дати розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Відповідні зміни були внесені на підставі Закону України № 2475-VIII від 3 липня 2018 року, яким частину другу статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" викладено у новій редакції. На думку позивачки, зазначені зміни погіршили її становище як боржника у виконавчому провадженні та, в даному випадку, не можуть мати зворотної дії в часі з урахуванням положень ст. 58 Конституції України. Отже, беручи до уваги, що у виконавчому провадженні № 58487233 органом ДВС не стягнуто з боржника жодних коштів та не передано майно від боржника стягувачу, державний виконавець Полончук Т.О. не мала правових підстав для винесення оскаржуваної постанови від 11.02.2020 про стягнення виконавчого збору та, відповідно, постанови від 11.02.2020 про відкриття виконавчого провадження з її виконання, адже за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Ухвалою суду від 07.07.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161 КАС України.
15.07.2020 до суду надійшла заява позивачки про усунення недоліків позовної заяви, разом з якою подано уточнену позовну заяву. Так, не змінюючи підстав позову, позивачка уточнила позовні вимоги та просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Полончук Т.О. від 11.02.2020 про стягнення виконавчого збору в сумі 60704,18 грн у виконавчому провадженні № 58487233;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Полончук Т.О. від 11.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61244031 з примусового виконання постанови № 2-1626/11 від 02.02.2012 про стягнення з позивачки на користь держави виконавчого збору в сумі 60704,18 грн.
Ухвалою суду від 20.07.2020 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
27.07.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що постановою державного виконавця Полончук Т.О. від 27.02.2019 за заявою стягувача відкрито виконавче провадження № 58487233 про стягнення боргу в розмірі 607041,76 грн на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно з виконавчим листом Козятинського міськрайонного суду Вінницької області № 2-1626/11 від 02.02.2012. Водночас у пункті 3 цієї постанови було зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 60704,18 грн.
В подальшому, при примусовому виконанні даного виконавчого провадження, державним виконавцем проведено опис та арешт майна позивачки, а саме будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та проведено спробу реалізації цього майна через електронні торги. Однак електронні торги не відбулися.
26.11.2019 до Козятинського МР ВДВС надійшла заява стягувача про повернення виконавчого листа без виконання, у зв'язку з чим 11.02.2020 державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". В пункті 5 цієї постанови прописано вивести постанову про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження.
Відтак, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", 11.02.2020 державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 60704,18 грн та цього ж дня іншою постановою відкрито виконавче провадження № 61244031 з її примусового виконання.
Відповідач вважає свої рішення та дії правомірними, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 29.07.2020 відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду. При цьому суд дійшов висновку, що позивачка не пропустила строк звернення до суду з цим позовом, а тому підстав для його поновлення немає.
Сторони на виклик суду не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином в порядку, визначеному статтею 268 КАС України.
Водночас як від позивачки, так і від відповідача до суду надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Крім того, відповідно до ст. 268 КАС України у справах цієї категорії неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на викладене і враховуючи, що сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає можливим розглянути справу в письмовому провадженні. При цьому суд керується частиною п'ятою статті 250 КАС України, за змістом якої датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив таке.
02.02.2012 Козятинським міськрайонним судом Вінницької області видано виконавчий лист у цивільній справі № 2-1626/11 за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (позивачка ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з вказаним виконавчим документом суд вирішив: "Визначити за ОСОБА_2 заборгованість перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції за кредитним договором, укладеним між сторонами 07.03.2008, в сумі 76149,60 доларів США, що еквівалентно станом на 01.07.2011 за курсом НБУ - 607041,76 грн. Звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 07.03.2008, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції та ОСОБА_1 , а саме житловий будинок з господарськими будівлями вартістю 86504,00 грн, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку загальною площею 0,532 га, вартістю 114247,00 грн, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 Провести реалізацію заставного майна шляхом проведення прилюдних торгів".
Зазначений виконавчий лист неоднаразово пред'являвся до примусового виконання, однак щоразу повертався стягувачу, про що свідчать відповідні відмітки державного виконавця на виконавчому листі.
26.02.2019 представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до Козятинського МР ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій визначив боржником ОСОБА_1 та просив:
1) прийняти до виконання вищевказаний виконавчий лист Козятинського міськрайонного суду Вінницької області № 2-1626/11 від 02.02.2012;
2) відкрити виконавче провадження та звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 07.03.2008, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції та ОСОБА_1 , а саме житловий будинок з господарськими будівлями вартістю 86504,00 грн, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку загальною площею 0,532 га, вартістю 114247,00 грн, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, задовольнити майнові вимоги банку за кредитним договором в сумі 76149,60 доларів США, що еквівалентно станом на 01.07.2011 за курсом НБУ - 607041,76 грн.
Постановою державного виконавця Полончук Т.О. від 27.02.2019 відкрито виконавче провадження ВП № 58487233 з виконання виконавчого листа № 2-1626/11, виданого 02.02.2012 Козятинським міськрайонним судом Вінницької області, про стягнення боргу в розмірі 607041,76 грн. Водночас пунктом 3 цієї постанови вирішено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 60704,18 грн.
Постановою державного виконавця від 27.02.2019 ВП № 58487233 накладено арешт на все майно, що належить боржнику, у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів на загальну суму 667995,94 грн.
Постановою державного виконавця від 22.03.2019 ВП № 58487233 здійснено опис та накладено арешт на майно боржника, а саме будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 77,7 кв.м та земельну ділянку за цією адресою площею 0,0532 га.
28.05.2019 за вих. № 10533 сторонам виконавчого провадження № 58487233 для ознайомлення надіслано копію звіту експерта про незалежну оцінку належного боржнику майна, яке описано та арештовано під час примусового виконання виконавчого провадження.
У липні 2019 року начальником Козятинського МР ВДВС подано заяву до державного підприємства "СЕТАМ" на організацію і проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника у виконавчому провадженні № 58487233 загальною вартістю 291384,00 грн (згідно з проведеною оцінкою).
02.12.2019 на адресу відповідача надійшло повідомлення державного підприємства "СЕТАМ" від 19.11.2019 № 918/21-17-19 про те, що 18.11.2019 електронні торги з реалізації вищезазначеного майна не відбулися, підстава - відсутність допущених учасників торгів.
Поряд з цим, 26.11.2019 представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подав відповідачу заяву про повернення виконавчого документа стягувачу разом з виконавчим документом.
11.02.20120 відповідачем винесено постанову ВП № 58487233 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа). Пунктом 5 цієї постанови вирішено вивести в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору.
Крім того, 11.02.2020 державним виконавцем Полончук Т.О. прийнято постанову № 58487233 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 60704,18 грн та цього ж дня винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61244031 з виконання постанови № 2-1626/11 від 02.02.2012, виданої Козятинським МР ВДВС, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в розмірі 60704,18 грн.
Суд одразу звертає увагу на помилковість зазначення відповідачем фактичної підстави для прийняття постанові від 11.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61244031, адже підставою для цього стала не постанова № 2-1626/11 від 02.02.2012, видана Козятинським МР ВДВС, як вказав державний виконавець, а постанова Козятинського МР ВДВС від 11.02.2020 про стягнення виконавчого збору відповідно до ст.ст. 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Втім, на думку суду, така помилка немає самостійного правового значення і сама по собі не свідчить про протиправний характер рішення відповідача. Тим паче, встановлені судом обставини справи дають змогу перевірити юридичні та фактичні підстави для прийняття оскаржуваної постанови. Отже, цей недолік індивідуального акта суб'єкта владних повноважень хоча й дійсно має місце, але не може бути достатньою підставою для його скасування, як вважає позивачка.
У червні 2020 року позивачка ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження № 58487233 та дізналась про наявність постанови від 11.02.2020 про стягнення з неї виконавчого збору в розмірі 60704,18 грн. Крім того, з тексту рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2020 у справі № 120/2382/20-а позивачка довідалась про постанову від 11.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61244031.
26.02.2020 позивачка на пошту здала позовну заяву про визнання протиправними та скасування вищевказаних постанов державного виконавця Полончук Т.О.
Питання щодо правомірності винесення цих постанов є предметом спору у даній адміністративній справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом положень статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.
Так, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Суд зауважує, що наведена редакція частини другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ діє з 28.08.2018, а саме з дати набрання чинності Законом № 2475-VIII від 3 липня 2018 року, яким внесено зміни до цієї норми.
До цього частина друга статті 27 Закону № 1404-VІІІ передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Разом з тим, позивачка помилково вважає, що зазначені зміни погіршили її становище як боржника у виконавчому провадженні. Адже, як встановлено судом, виконавче провадження № 58487233, в межах якого відповідач прийняв оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору, було відкрите постановою державного виконавця від 27.02.2019, тобто вже під час дії редакції ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 3 липня 2018 року.
В розумінні Закону № 1404-VІІІ початком примусового виконання є винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (а не дата видачі виконавчого документа).
Відтак суд не бере до уваги посилання позивачки на те, що виконавчий збір має стягуватись лише за фактичне стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели до стягненню з боржника сум заборгованості, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ (у редакції після 28.08.2018) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Також помилковим є посилання позивачки на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 819/1116/17 та від 28.04.2020 у справі № 520/11908/18, з огляду на те, що у вказаних справах виконавче провадження було відкрите до внесення змін до ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII (до 28.08.2018).
Підсумовуючи, суд зазначає, що з урахуванням дати відкриття виконавчого провадження № 58487233 (27.02.2019) та дати прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору (11.02.2020), до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. ст. 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції після 28.08.2018, згідно з якою слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".
Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору (10 відсотків) розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає примусовому стягненню, поверненню; вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом; заборгованості із сплати аліментів.
При цьому в силу вимог ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Таким чином, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Крім того, статтею 40 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу.
Зокрема частиною третьою вказаної статті унормовано, що в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Водночас за приписами частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Отже, системний аналіз наведених правових норм дає змогу зробити висновок, що Законом № 1404-VIII визначено різний порядок вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору, який залежить від певних умов.
У першому випадку це питання вирішується відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ на стадії відкриття виконавчого провадження з одночасним зазначенням у постнові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору. Наслідком такого рішення є можливість стягнення виконавчого збору безпосередньо в процесі здійснення виконавчого провадження.
В іншому випадку питання про стягнення виконавчого збору вирішується в порядку, встановленому ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, або ж повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону. Водночас у цьому випадку рішення про стягнення виконавчого збору приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) і лише якщо виконавчий збір не було стягнуто у ході виконавчого провадження.
Правильність зазначеного висновку додатково підтверджується вимогами Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).
Зокрема, пунктом 8 розділу III цієї Інструкції у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону № 1404-VІІІ.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Отже, Інструкцією № 512/5 теж регламентовано такий порядок вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якого дане питання вирішується державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження або, за наявності підстав, після прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова ВП № 58487233 від 11.02.2020 про стягнення з позивачки виконавчого збору в сумі 60704,18 грн була винесена державним виконавцем на підставі ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме у зв'язку з прийняттям постанови від 11.02.2020 ВП № 58487233 про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (стягувачем подано письмову заяву про повернення виконавчого документа).
При цьому суд зауважує, що згідно з ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ визначаються підстави прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, тоді як розмір виконавчого збору встановлений у ч. 2 ст. 27 Закону і, як вже зазначалось, становить 10 відсотків від:
1) суми, яка підлягає примусовому стягненню, поверненню;
2) вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом;
3) заборгованості із сплати аліментів.
З матеріалів справи вбачається, що при визначенні розміру виконавчого збору, що підлягає стягненню з позивачки, відповідач виходив з того, що сума боргу, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", становить 607041,76 грн. Отже, розмір виконавчого збору становить 10% від суми стягнення, тобто 60704,18 грн.
Проте вказані висновки державного виконавця суд вважає помилковими.
Так, обов'язкові реквізити виконавчого документа передбачені статтею 4 Закону № 1404-VІІІ, згідно з якою у виконавчому документа зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним (ч. 2 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ).
Відповідно до виконавчого листа, виданого 02.02.2012 Козятинським міськрайонним судом Вінницької області у цивільній справі № 2-1626/11, суд вирішив: "Визначити за ОСОБА_2 заборгованість перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції за кредитним договором, укладеним між сторонами 07.03.2008, в сумі 76149,60 доларів США, що еквівалентно станом на 01.07.2011 за курсом НБУ - 607041,76 грн. Звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 07.03.2008, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції та ОСОБА_1 , а саме житловий будинок з господарськими будівлями вартістю 86504,00 грн, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку загальною площею 0,532 га, вартістю 114247,00 грн, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Провести реалізацію заставного майна шляхом проведення прилюдних торгів".
Таким чином, за рішенням суду, що підлягає примусовому виконанню, кредиторську заборгованість в сумі 607041,76 грн стягнуто не з позивачки ОСОБА_1 , а з громадянина ОСОБА_2 . Водночас позивачка, як майновий поручитель, відповідає за цими зобов'язаннями належним їй нерухомим майном, переданим в іпотеку, а саме земельною ділянкою та житловим будинком загальною вартістю 200751,00 грн.
Відтак суд доходить висновку, що за виконавчим листом Козятинського міськрайонного суду Вінницької області № 2-1626/11 від 02.02.2012 позивачка вважається боржником в частині примусового звернення стягнення на предмет іпотеки.
На це додатково вказує заява стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 26.02.2019 про відкриття виконавчого провадження, в якій стячувач просив Козятинський МР ВДВС відкрити виконавче провадження та звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 07.03.2008, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції та ОСОБА_1 , а саме житловий будинок з господарськими будівлями вартістю 86504,00 грн, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку загальною площею 0,532 га, вартістю 114247,00 грн, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та за рахунок коштів, одержаних від реалізації цього майна, задовольнити майнові вимоги банку в сумі 607041,76 грн.
Тобто предмет виконавчого провадження № 58487233 полягав саме у примусовому зверненні стягнення на предмет іпотеки у спосіб реалізації заставного майна через прилюдні торги. Це підтверджується і діями державного виконавця, вчиненими під час виконання вказаного виконавчого провадження (опис та арешт нерухомого майна боржника, що входить до предмета іпотеки, проведення електронних торгів з його реалізації тощо).
Разом з тим, звернення стягнення на предмет іпотеки по виконавчому документу про стягнення кредитної заборгованості має здійснюватись органом ДВС у відповідності до статті 51 Закону № 1404-VІІІ з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Так, згідно із ст. Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом частин першої і третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України "Про іпотеку". Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Розділ VII Закону України "Про виконавче провадження" визначає загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 48 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
В той же час, статтею 51 Закону № 1404-VІІІ визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно з частиною сьомою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Таким чином, положення Закону України "Про виконавче провадження" допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження.
Проте в силу вимог ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Отже, позивачка ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні № 58487233, не може відповідати за загальною сумою кредиторської заборгованості, оскільки несе відповідальність за невиконання основного зобов'язання позичальника лише в межах вартості предмета іпотеки, тобто в сумі 200751,00 грн. Відтак у неї відсутні зобов'язання щодо погашенню всієї суми заборгованості в розмірі 607041,76 грн.
Натомість відповідач неправомірно обчислив розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з позивачки, виходячи із загальної суми боргу позичальника перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", що є порушенням вимог Законів України "Про виконавче провадження" та "Про іпотеку".
З огляду на викладене суд переконаний у відсутності в державного виконавця правових підстав для стягнення з позивачки на користь держави виконавчого збору в сумі 60704,18 грн, тобто у розмірі 10% від загальної суми заборгованості іншої особи перед банком.
Тому позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови ВП № 58487233 від 11.02.2020 про стягнення виконавчого збору визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Водночас вимоги позивачки в іншій частині, а саме щодо скасування постанови від 11.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61244031, є похідними від вищезазначених позовних вимог, а отже також підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши надані ними докази, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 139 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абз. 1 ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI).
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову становить:
- позову майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- позову немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.01.2020 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 2102,00 грн.
У цій справі позивачкою заявлено дві позовні вимоги:
1) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору у розмірі 60704,18 грн;
2) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Перша позовна вимога за своєю суттю є вимогою майнового характеру, оскільки стосується скасування рішення, безпосереднім наслідком якого є стягнення з позивачки грошових коштів. Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з відповідною позовною вимогою становить 840,80 грн (1 відсоток ціни позовної вимоги становить 607,04 грн, однак ставка судового збору не може бути меншою ніж 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Інша позовна вимога, а саме про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, є вимогою немайнового характеру. Тобто розмір судового збору за цією вимогою становить 840,80 грн.
Відтак загальний розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання до суду цього позову становить 1681,60 грн.
Як видно з матеріалів справи, при звернення до суду позивачка ОСОБА_1 сплатила судовий збір у визначених законом порядку і розмірі. Цей факт підтверджується квитанціями № 0.0.1750442545.1 від 26.06.2020 на суму 840,80 грн та квитанцією № 2017-5745-8328-0305 від 10.07.2020 на суму 840,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за результатами розгляду цієї справи та враховуючи задоволенням позову, витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 1681,40 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Козятинського МР ВДВС.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення на користь позивачки судового збору, оскільки такі доводи, по-перше, жодним чином не спростовують вищезазначених висновків суду, і, по-друге, стосуються розгляду цивільної справи за скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Полончук Тетяни Олександрівни від 11 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 58487233 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60704,18 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Полончук Тетяни Олександрівни від 11 лютого 2020 року ВП № 61244031 про відкриття виконавчого провадження № 61209498 з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 60704,18 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1681,40 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запбігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1);
2) відповідач: Козятинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ 34939084; місцезнаходження: вул. Пилипа Орлика, 5, м. Козятин, Вінницька область, 22100; адреса електронної пошти: info@kz.vn.dvs.gov.ua).
Повне судове рішення складено 29.07.2020.
Суддя Сало Павло Ігорович