29 липня 2020 р. Справа № 120/2976/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у письмовому провадженні в м. Вінниці клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними та скасування постанов,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Полончук Т.О. від 11.02.2020 про стягнення виконавчого збору в сумі 60704,18 грн у виконавчому провадженні № 58487233 та від 11.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61244031 з примусового виконання зазначеної постанови про стягнення виконавчого збору.
Як видно з матеріалів справи, позовна заява здана на пошту 26.06.2020, а надійшла до суду 02.07.2020 (вх.17611/20).
Отже, за правилами обчислення процесуальних строків днем звернення позивачки до суду вважається саме 26.06.2020.
У позовній заяві позивачка заявила клопотання про поновлення їй строку звернення до суду з цим позовом. Клопотання обґрунтовується тим, що вона фактично дізналась про оскаржувані постанови лише в червні 2020 року. Так, з постановою державного виконавця від 11.02.2020 про стягнення виконавчого збору позивачка ознайомилась 01.06.2020 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Крім того, про існування постанови від 11.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61244031 позивачці стало відомо 26.06.2020 з тексту рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2020 в адміністративній справі № 120/2382/20-а. Відтак позивачка вважає, що з поважних причин пропустила строк звернення до суду, а тому просить поновити їй такий строк. При цьому позивачка зауважує, що не отримувала копій оскаржуваних постанов за місцем своєї реєстрації за адресою: Вінницька область, м. Козятин, вул. Стуса, 26.
Ухвалою суду від 20.07.2020 про відкриття провадження в адміністративній справі розгляд клопотання позивачки про поновлення строку звернення до суду вирішено здійснити у судовому засіданні.
Втім, сторони на виклик суду не з'явилися та подали заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Водночас у відзиві на позовну заяву відповідач заперечує щодо можливості поновлення строку звернення до суду та вважає, що такий строк позивачка пропустила без поважних причин. Зокрема, як зазначає відповідач, копія постанови від 27.02.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58487233 надсилалась позивачці на адресу, вказану у виконавчому документі (Вінницька область, м. Козятин, вул. Стуса, 26), і у пункті 3 цієї постанови йдеться про обов'язок боржника сплатити виконавчий збір у розмірі 60704,18 грн. Крім того, в рамках виконавчого провадження № 58487233 позивачці надсилались інші документи, наприклад постанова про опис та арешт майна боржника від 22.03.2019 та копія звіту експерта про незлажену оцінку від 28.05.2019. Також у матеріалах виконавчого провадження міститься заява позивачки від 01.06.2020 про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Тому, на думку відповідача, позивачка не могла не знати про оскаржувані постанови, але своєчасно їх до суду не оскаржила.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).
Крім того, в силу вимог статті 268 КАС України у справах цієї категорії про дату, час і місце розгляду справи суд повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на викладене і враховуючи, що сторони подали клопотання про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим розглянути клопотання позивачки про поновлення строку звернення до суду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, частинами першою-другою статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Предметом позову у цій справі є постанови державного виконавця Полончук Т.О. від 11.02.2020 про стягнення з позивачки ОСОБА_1 виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання такої постанови.
Таким чином, в цілях обчислення строку звернення до суду з даним позовом визначальним є встановлення тієї обставини, коли саме позивачка дізналася або повинна була дізнатися про вищевказані рішення органу ДВС.
При цьому, на переконання суду, початок перебігу строку звернення до суду необхідно пов'язувати саме з фактом отримання позивачкою копій оскаржуваних постанов, адже лише після ознайомлення з їх змістом та підставами прийняття позивачка могла дійти висновку щодо порушення її прав чи інтересів у зв'язку з винесенням цих рішень.
Наведене також підтверджується положеннями статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", якими передбачено обов'язкове доведення до відома сторін виконавчого провадження документів виконавчого провадження.
Так, згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі-підприємцю під розписку.
У витребуваних судом матеріалах виконавчих проваджень № 58487233 та № 61244031 відсутні належні докази надіслання (вручення) позивачці копій оскаржуваних постанов державного виконавця від 11.02.2020.
Так, відповідач надав суду докази поштового відправлення за місцем реєстрації позивачки (Вінницька область, м. Козятин, вул. Стуса, 26) копії постанови про опис та арешт майна боржника від 22.03.2019 ВП № 58487233 та копії звіту про незалежну оцінку належного боржнику майна (вих. № 10533 від 28.05.2019).
Проте вказані рішення та дії державного виконавця в цій справі не оскаржуються, тоді як жодних належних доказів на підтвердження факту надсилання позивачці копій постанов від 11.02.2020 ВП № 58487233 про стягнення виконавчого збору та від 11.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61244031 суду не надано.
Це при тому, що за замістом положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається учасникам виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 162 КАС України у відзиві на позовну заяву зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.
За правилами, встановленими у частинах першій, другій, четвертій статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Таким чином, нормами процесуального права обов'язок з доказування покладено насамперед на суб'єкта владних повноважень, який, відповідно, повинен надати суду всі наявні в нього докази, що стосуються предмета доказування, та довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, що оскаржуються в суді.
Натомість відповідач не надав суду належних та достовірних доказів на підтвердження тієї обставини, що боржник (позивачка) у визначеному законом порядку була повідомлена про прийняття оскаржуваних постанов, а його доводи в цій частини ґрунтуються на припущеннях, які не можуть бути покладені в основну висновків суду з приводу такого важливого питання як доступ до правосуддя.
Відтак, за недоведеністю протилежного, суд вважає встановленим, що про оскаржувані постанови державного виконавця від 11.02.2020 позивачка ОСОБА_1 фактично дізналася лише в червні 2020 року.
Поряд з цим, 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX. Пунктом 9 цього Закону розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту:
"3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".
Отже, з дня набрання чинності Законом № 540-IX, тобто з 02.04.2020, строки звернення до адміністративного суду продовжено на весь строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, оскільки строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а судом встановлено, що про оскаржувані постанови позивачка дізналася лише в червні 2020 року, тобто під час дії Закону № 540-IX, суд доходить висновку, що позивачка ОСОБА_1 не пропустила строк звернення до суду з цим позовом. Відповідно, немає підстав для вирішення питання про його поновлення.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
ЄСПЛ акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких полягає в тому, щоб не допустити судовий процес у безладний рух.
Проте не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
В рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Есколано Каваніллес проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи наведене та керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд при вирішенні питання про дотримання позивачкою строку звернення до суду усі сумніви щодо початку перебігу такого строку тлумачить на користь позивача та доходить висновку, що позивачка не пропустила строк звернення до суду з цим позовом. Отже, підстав для його поновлення немає, а тому у задоволенні клопотання позивачки належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 72, 77, 79, 90, 162 121, 122, 248, 256, 287, 293, 294 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі № 120/2976/20-а, оскільки такий строк не пропущено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку. Водночас заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала складена та підписана суддею 29.07.2020.
Суддя Сало Павло Ігорович