Ухвала
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 757/28856/14-ц
провадження № 61-38176св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач -Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Северина Юрія Петровича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року у складі судді Писанця В. А. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Головачова Я. В., Вербової І. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (далі - ПАТ КБ «Банк Камбіо») про зобов'язання видати готівкові кошти з поточного рахунку, стягнення пені та трьох процентів річних.
Позов обґрунтований тим, що 15 вересня 2014 року між ПАТ КБ «Банк Камбіо» і ОСОБА_1 укладений договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку у національній валюті, відповідно до умов якого банк взяв на себе зобов'язання здійснювати розрахунково-касове обслуговування вказаного поточного рахунку. 17 вересня 2014 на її поточний рахунок зараховано 187 920,00 грн.
23 вересня 2014 року та 24 вересня 2014 року на адресу відповідача направлено заяви про видачу з поточного рахунку готівкових коштів у розмірі 150 000,00 грн та 37 920,00 грн відповідно. Проте 24 вересня 2014 року та 25 вересня 2014 року вона отримала від банку повідомлення про невиконання розрахункових документів відповідно від 24 вересня 2014 року та 25 вересня 2014 року у зв'язку з тим, що у банку відсутні кошти на кореспондентському рахунку.
Відповідач своє зобов'язання за укладеним договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті не виконав.
Позивач просила суд зобов'язати ПАТ «Банк Камбіо» видати їй з поточного рахунку готівкові кошти у сумі 187 920,00 грн, стягнути з відповідача пеню - 939,60 грн та три проценти річних - 77,23 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2018 року,позов задоволено. Зобов'язано ПАТ «Банк Камбіо» видати ОСОБА_1 з поточного рахунку № НОМЕР_1 готівкові кошти в сумі 187 920,00 грн. Стягнуто з ПАТ «Банк Камбіо» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 939,60 грн та три проценти річних - 77,23 грн.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договором від 15 вересня 2014 року не передбачений інший строк видачі грошових коштів з поточного рахунку, ніж встановлений частиною третьою статті 1068 ЦК України, а отже банк був зобов'язаний видати позивачу грошові кошті на загальну суму 187 920,00 грн не пізніше 25 вересня 2014 року. Відмова банку видати позивачу грошові кошти у встановлений законом строк є порушенням вимог частини третьої статті 1068 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ПАТ «Банк Камбіо» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северина Ю. П. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2018 року, просило скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Рух справи в суді касаційної інстанції
19 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження від 15 квітня 2020 року № 1093/0/226-20 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду», затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
19 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
ПАТ «Банк Камбіо» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северина Ю. П. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2018 року
Згідно зі змістом судових рішень, які ПАТ «Банк Камбіо» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северина Ю. П. просить скасувати, суди виходили з того, що договором від 15 вересня 2014 року не передбачений інший строк видачі грошових коштів з поточного рахунку, ніж встановлений частиною третьою статті 1068 ЦК України, а отже банк був зобов'язаний видати позивачу грошові кошті на загальну суму 187 920,00 грн не пізніше 25 вересня 2014 року. Відмова банку видати позивачу грошові кошти у встановлений законом строк є порушенням вимог частини третьої статті 1068 ЦК України.
Разом з тим, у справі № 381/622/17 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення коштів за договором банківського вкладу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першоїсудової палати Касаційного цивільного суду 03 червня 2020 року постановив ухвалу, якою передав вказану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Верховний Суд дійшов висновку, що необхідно відступити від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-1123цс16, від 12 квітня 2017 року № 6-305цс17, від 07 червня 2017 року у справі № 490/454215-ц, а також від аналогічних висновків Верховного Суду про те, якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж передбачено Законом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав на те, що у справі № 381/622/17 банк відмовив у виплаті позивачу суми за банківським вкладом, оскільки тривало досудове розслідування з приводу вилучених з рахунку позивача коштів. Отже, між сторонами існував спір щодо суми, яку згідно з договором банківського вкладу відповідач не виплатив позивачеві.
Згідно з пунктами 1 і 3 частини п'ятої статті 36 ЗаконуУкраїни «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, у національній валюті України.
Не заперечуючи висновку про те, що відповідно до пунктів 1 і 3 частини п'ятої статті 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що необхідно відійти від відповідного висновку Верховного Суду України щодо застосування пункту 1 частини шостої статті 36 Закону у відповідних правовідносинах.
На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, якщо строк договору банківського вкладу закінчився до введення тимчасової адміністрації, а між сторонами існує спір з приводу виконання зобов'язання за цим договором, то не може застосуватися пункт 1 частини п'ятої статті 36 Закону, згідно з яким, якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, то це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж передбачено Законом. Рішення суду, згідно з яким вирішений спір, є підставою для задоволення вимоги кредитора відповідно до статті 52 Закону.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що застосування вказаного висновку Верховного Суду України до спірних правовідносин унеможливлює включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, такого вкладника, який має спір з банком щодо виконання зобов'язання за договором банківського вкладу.
Направляючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначив, що перебувають на розгляді справи, в яких в одній і тій же категорії справ ухвалювалися рішення із різними правовими висновками, а тому необхідно вирішити правові питання у подібних правовідносинах та сформувати єдину правозастосовну практику.
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Оскільки справа ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2020 року прийнято до розгляду справу № 381/622/17, провадження № 14-98цс20, та призначено її до розгляду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у вказаній справі (№ 757/28856/14-ц) до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 381/622/17.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд,
Зупинити касаційне провадження у справі № 757/28856/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення коштів за договором банківського вкладу,за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Северина Юрія Петровича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2018 року, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення коштів за договором банківського вкладу (№ 381/622/17).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко