Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 200/11451/14-ц
провадження № 61-37327св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», Публічне акціонерне товариство «Банк Восток»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Компанія «Хагворд Менеджмент Лімітед»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпровської області від 18 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Петешенкової М. Ю., Пищиди М. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс Фінанс»), Публічного акціонерного товариства «Банк Восток»(далі - ПАТ «Банк Восток»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Компанія «Хагворд Менеджмент Лімітед», про визнання договору недійсним.
Позов обгрунтований тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.
У січні 2013 року позивачу стало відомо про договірпро відступлення права за іпотечним договором від 07 серпня 2008 року № 94.840.06.14.2, укладеного26 червня 2013 року між ПАТ «Банк Восток» та ТОВ «Кредекс фінанси», посвідченогоприватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О. М. (далі - договір про відступлення права).
Договір про відступлення права позивач вважає недійсним у зв'язку із тим, що за цим договором передано право вимоги за договором, предметом якого були майнові права на цінні папери. Оскількиемітентом цінних паперів було ЗАТ «АКТА», то переданнятаких вимог було неможливим.
27 квітня 2007 року між ЗАТ «АКТА» (компанія забудовник), та ОСОБА_2 у рахунок виконання зобов'язань щодо погашення безвідсоткових іменних облігацій укладено акт на підтвердження виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань перед компанією забудовником, тобто всі зобов'язання за договором купівлі-продажу цінних паперів № 028-К ОСОБА_2 перед ЗАТ «АКТА» виконав у повному обсязі, тому його зобов'язання припинилися відповідно до статті 599 ЦК України.
Відповідачами не дотримано вимоги щодо реєстрації договору про відступлення права, оскільки він передбачає зміну кредитора у правовідносинах за іпотечним договором, тому має застосовуватися стаття 513 ЦК України, яка передбачає вчинення правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні у формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання. Отже, сторони повинні були здійснити державну реєстрацію договору, проте заміна кредитора за договором у Державному реєстрі іпотек не здійснена.
У позовній заяві позивач вказує на фіктивність оскаржуваного договору, метою його укладення не було створенняправових наслідків, оскільки 27 квітня 2007 року боржниквиконавзобов'язання, якезабезпечує іпотека, тобто до укладення договору про відступлення права вимоги. Таким чином, не існувало прав, які можливо було відступити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2016 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір про відступлення права.
Рішення суду мотивоване тим, що відступлення права здійснили сторони, які не були сторонами іпотечного договору, які не мали в своєму розпорядженні примірника цього договору, які не є іпотекодержателем майна, що свідчить про недійсність цієї угоди.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу компанії «Хагворт Менеджмент Лімітед» задоволено частково. Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2016 року скасовано, у позові відмовлено. Проведено розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позов є необґрунтований, позовні вимоги не відповідають статтям 203, 215 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 не був стороною спірного договору про відступлення права, а відповідно не може його оскаржити.
Крім того, договір відступлення права укладений відповідно до вимог закону та зареєстрований у встановленому порядку.
Суд першої інстанції не звернув уваги на судові рішення, які були ухвалені у справі № 403/15065/12, а саме: рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2013 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2015 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року, згідно з якими суд постановив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь компанії «Хагворт Менеджмент Лімітед» квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2018 року, просив оскаржуване рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
27 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 16 квітня 2020 року № 1123/0/226-20 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), та рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
19 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права.
Суд не взяв до уваги Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з яким на час укладення іпотечного договору, не було передбачено передачу майнових прав на цінні папери в іпотеку, права на передачу в іпотеку майнових прав та об'єктів незавершеного будівництва без передачі прав на земельну ділянку. Тобто, частина об'єкта не могла бути передана в іпотеку без виділення в натурі та без проведення державної реєстрації.
Суд не взяв до уваги рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2017 року у справі № 202/2733/15-ц, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Компанії «Хагворт Менеджмент Лімітед» про визнання договору недійсним, звернення стягнення на предмет іпотеки, скасування державної реєстрації задоволено. Визнанонедійсним іпотечний договір від 07 серпня 2008 року № 94.840.06.14.2, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л., зареєстрований в реєстрі № 7118. Скасованозапис про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно (реєстраційний номер 7705879) стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_1 , підстава обтяження: договіріпотеки, ВКР 817002-817005, 07 серпня 2008року, приватний нотаріус ВдовінаЛ. Л., реєстр № 7118, власник: ОСОБА_2 .Звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 30жовтня 2014 року, шляхом визнання та реєстрації за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Скас ованореєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . Проведено розподіл судових витрат.
Отже, існує судове рішення, яке спростовує доводи апеляційної скарги та рішення суду апеляційної інстанції. Компанія «Хагворт Менеджмент Лімітед» його не оскаржувала.
Суд апеляційної інстанції визнав позов необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 не був стороною спірного договору, тому не може його оскаржити. Однак таке твердження суду не відповідає висновкам Верховного Суду України викладеним у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-605цс16, згідно з якими позивач є заінтересованою особою, а отже має право оскаржувати спірні правочини.
Згідно з ЦК України оспорити правочин може не лише його сторона (сторони), але й інші, треті особи, що не є його сторонами, які є заінтересованими особами (статті 215, 216 ЦК України).
У справі № 403/15065/12 суди встановили, що квартира з АДРЕСА_1 у власності ОСОБА_1 , отже оскаржуваний договір стосується законних інтересів позивача.
Спірний договір має ознаки фіктивного правочину, який вчинений без наміру створення правових наслідків. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Оскаржуваний договір укладений 26 червня 2013 року, його предмет є відступлення права вимоги за іпотечним договором від 07 серпня 2008 року № 94.840.06.14.2, сторонами іпотечного договору є ЗАТ «Хоум кредит банк», який є правонаступником ЗАТ «Агтобанк», як іпотекодержатель майна, і ОСОБА_2 , як іпотекодавець майна.
На час відступлення прав вимоги ЗАТ «Хоум кредит банк» не існувало, його правонаступником внаслідок численних реорганізацій було ПАТ «Банк Восток», а ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто за вісім місяців до укладення оскаржуваного договору.
Відступлення прав відбулося з численними порушеннями: відсутній оригінал договору іпотеки, відступлення відбулося за дублікатом; не додані відповідні реєстри на підтвердження набуття ПАТ «Банк Восток» прав на іпотечний договір від 07 серпня 2008 року № 94.840.06.14.2; відповідно до Закону України «Про іпотеку» ПАТ «Банк Восток» не є іпотекодержателем майна.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення частково касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 30 червня 2006 року між ЗАТ "Агробанк", правонаступником якого є ПАТ "Банк Восток", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 94.840.06.14, згідно з пунктом 1.1 якого банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 941 439 доларів США 00 центів, зі сплатою 16% річних, строком до 29 червня 2026 року.
30 червня 2006 року між ЗАТ "Агробанк", яке діяло на підставі договору комісії від 22 березня 2006 року № 005-К, та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 028-К, відповідно до розділу 1 якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та сплатити вартість ЦП, а саме: вид ЦП - облігація іменна безпроцентна (цільова), емітент - ЗАТ "АКТА", код ЄДРПОУ емітента - 31384531, серії ЦП - К, номер ЦП - 5, номінальна вартість однієї облігації - 258 750,00 грн, загальна номінальна вартість - 258 750,00 грн, вартість продажу ЦП - 848 771,00 грн. Відповідно до пункту 2.1 цього договору покупець здійснює оплату за ЦП на поточний рахунок продавця № НОМЕР_1 в ЗАТ "Агробанк, отримувач коштів ЗАТ "Агробанк", в розмірі 100% загальної вартості продажу ЦП згідно з пунктом 1.3 цього договору протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору.
30 червня 2006 року між ЗАТ "АКТА" та ОСОБА_2 укладена угода № 1807/А/100-к, згідно з якоюЗАТ "АКТА", як емітент облігації, надає гарантію ОСОБА_2 , як покупцю безпроцентної іменної облігації (серія К, номер 5, номінальною вартістю однієї облігації 258 750,00 грн, загальна номінальна вартість 258 750,00 грн), в тому, що при своєчасному пред'явленні облігації до погашення покупцю надається право на отримання однієї квартири АДРЕСА_1 , загальна вартість продажу становить 848 771,00 грн.
Крім того, 30 червня 2006 року згідно з заявоюна видачу готівки № 1/2233323 ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 941 439,00грн.
30 червня 2006 року ОСОБА_2 здійснив оплату за договором купівлі-продажу від 30 червня 2006 року ЦП № 028-К в сумі 721 455,35грн на рахунок одержувача -29012001 згідно з платіжнимдорученням № 3 та в сумі 127 315,65 грн на рахунок одержувача - 29012001 згідно з платіжнимдорученням № 2.
27 квітня 2007 року ЗАТ "АКТА" та ОСОБА_2 підписали акт про погашення облігації, яким сторони підтвердили, що покупець своєчасно пред'явив до погашення безпроцентну цільову облігацію серія К, номер 5, номінальна вартість 258 750,010грн, а емітент прийняв до погашення таку облігацію. Вищезазначена облігація належить покупцю на праві власності і за умовами випуску облігацій емітента відповідає квартирі АДРЕСА_1 ,фактичною площею 102,9 кв. м.
15 травня 2008 року ЗАТ "АКТА" та ОСОБА_2 підписали акт прийому-передачі квартири, за яким на виконання своїх зобов'язаньщодо погашеннябезпроцентної іменної облігації серії К, номер 5, номінальною вартістю 258 750,00 грн, емітент передав, а покупець прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 , фактичною площею 102,9 кв.м.
07 серпня 2008 року ЗАТ "Хоум Кредіт Банк", що є правонаступником усіх прав та обов'язків ЗАТ "Агробанк", та ОСОБА_2 уклали іпотечний договір № 94.840.06.14.2, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. за реєстровим номером 7118.
Згідно з пунктом1.2 іпотечного договору від 07 серпня 2008 року № 94.840.06.14.2 предметом іпотеки є належні іпотекодавцю майнові права за: проспектом емісії облігації, опублікованим у періодичному друкованому виданні "Экономика плюс" від 03 лютого 2006 року№ 09 (318).
Предмет іпотеки був обтяжений забороною і відповідний запис внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Згідно з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07 серпня 2008 року за № 20136981 на квартиру АДРЕСА_1 , встановлено заборону відчуження на підставі договору іпотеки від 07серпня 2008 року, реєстр № 7118.
Відповіднодо рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 10 липня 2008 року № 2094 за ОСОБА_2 оформлено право приватної власності з видачею свідоцтв на об'єкти нерухомого майна третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями) літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1 за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12.
07 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ "Хоум Кредіт Банк", що є правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ "Агробанк",укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 30 червня 2006 року № 94.840.06.14, відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити пункт4.11 кредитного договору та викласти його у такійредакції: "пункт 4.11. в строк до 01 грудня 2008 рокузареєструвати право власності в реєстрі прав власності на нерухоме майно та укласти додаткову угоду до договору іпотеки, предметом якого є квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 .
26 вересня 2011 року між ПАТ "Банк Восток" та ТОВ "Кредекс Фінанс" укладений договір відступлення права вимоги № 7, відповідно до якого до ТОВ "Кредекс Фінанс" перейшли всі права грошової вимоги кредитора,в тому числі й за кредитним договором від 30 червня 2006 року № 94.840.06.14 (том 1,а. с. 47 - 49).
01 жовтня 2012 року між ТОВ "Кредекс Фінанс" та Компанією "Hagworth Management Limited" укладений договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01 - 10, відповідно до якого Компанія "Hagworth Management Limited" здобула право грошової вимоги за кредитним договором від 30 червня 2006 року№ 94.840.06.14.
26 червня 2013 року ПАТ "Банк Восток" та ТОВ "Кредекс Фінанс" уклали додаткову угоду № 2 до договору відступлення права вимоги від 26 вересня 2011 року № 7, згідно з якою сторони домовились внести зміни до додатку № 4 договору "Реєстр іпотечних договорів та договорів про задоволення вимог іпотекодержателя" в частині зміни переліку договорів право вимоги за якими відступається, виклавши № з/н " 9" додатку № 4, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_2 (кредитний договір від 30 червня 2006 року№ 94.840.06.14) у новій редакції згідно з додатком№ 1 до цієї додаткової угоди, та 26 червня 2013 року між ПАТ "Банк Восток" та ТОВ "Кредекс Фінанс" укладений договір про відступлення права за іпотечним договором від 07 серпня 2008 року№ 94.840.06.14.2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О. М.,реєстровий номер 834.
26 червня 2013 року між ТОВ "Кредекс Фінанс" та Компанією "Hagworth Management Limited" укладено договір про відступлення права за іпотечним договором від 07 серпня 2008 року № 94.840.06.14.2 посвідчений,приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М.,реєстровий номер 837, 838.
Згідно з пунктом5.4. іпотечного договору від 07 серпня 2008 року№ 94.840.06.14.2, вимоги іпотекодержателя можуть бути задоволені одним із способів, передбачених законодавством України.
Відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено угоду про купівлю - продаж нерухомого майна у простій письмовій формі,у тому числі й квартири АДРЕСА_1 , визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Дозвіл іпотекодержателя на відчуження квартири АДРЕСА_1 не надавався.
Відповідно до пункту1.7 договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 26червня 2013 року, реєстр № 837, 838, відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем (боржником) за згоди та/або з відома іпотекодержателя не здійснювалось.
Згідно з інформаційною довідкоюз реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 грудня 2012 року за № 16836, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВМЕ № 451936, реєстр від 16 лютого 2010 року № 748, посвідченогоприватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В.
16 лютого 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі - продажу квартири, відповідно до пункту 1 якого ОСОБА_6 передає у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 . Опис об'єкта: у житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. В-25, В1 - 1, В2 - 1, в - 1, квартира АДРЕСА_1, яка складається з 1 - житлова, 2 - санвузол, І - балкон, житловою площею 99,8 кв. м, загальною площею 102,9 кв. м. Відповідно до пункту 3 договору купівлі - продажу продаж вчинено за ціною 287 262,00 грн.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 13 листопада 2012 року № 1470, яке було прийнято на підставі звернення ОСОБА_1 та розпорядження Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 04травня 2012 року № 65 "Про внутрішнє перепланування квартири АДРЕСА_1 " вирішено оформити право приватної власності з видачею свідоцтва гр. ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право власності видати замість попереднього правовстановлювального документа (договір купівлі-продажу від 16лютого 2010 року).
03 грудня 2012 року Виконавчийкомітет Дніпропетровської міської ради видавОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру за адресою: квартира АДРЕСА_1 , опис об'єкта: квартира АДРЕСА_1, житловою площею 32,2 кв. м, загальною площею 99,8 кв . м, у житловому будинку літ. В - 25 , В1 - 1, ВІІ - 1 , в - 1 . (Свідоцтво про право власності видано замість договору купівлі-продажу від 16 лютого 2010року).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З'ясувавши обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що договір відступлення укладається без згоди боржника, він лише повідомляється про таке відступлення прав, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, має право виконати обов'язок первісному кредитору і таке виконання є належним.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не був стороною спірного договору про відступлення права вимоги, тому не може його оскаржити. Цей договір укладений відповідно до закону та зареєстрований у встановленому законом порядку. Крім того, згідно із судовими рішеннями у справі № 403/15065/12, а саме: рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2013 року, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2015 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь компанії «Хагворт Менеджмент Лімітед» квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов'язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого вона звернулася до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Тлумачення частини третьої статті 215 ЦК України дає підстави дійти висновку, що до суду з позовом про визнання оспорюваного правочину недійсним можуть звертатися сторони, а також будь-які заінтересовані особи, права та законні інтереси яких порушено вчиненням правочину.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить із встановлених судами обставин в контексті порушення оспореним договором прав позивача.
Верховний Суд зазначає, що звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилався на те, що є власником квартири АДРЕСА_1 . Отже, він звернувся до суду як заінтересована особа, на думку якої, оспореним правочином порушено її права та законні інтереси.
Під час розгляду цієї справи змінились обставини, на які посилався позивач у позовній заяві щодо належного йому права власності на квартиру, про що вказав суд апеляційної інстанції, посилаючись на судові рішення у справі № 403/15065/12.
Крім того, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2017 року у справі № 202/2733/15-ц, яке сторонами не оскаржувалося, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки визнано недійсним іпотечний договір від 07 серпня 2008 року № 94.840.06.14.2, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л., зареєстрований в реєстрі за № 7118, скасовано запис про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно (реєстраційний номер 7705879) стосовно квартири, адреса: АДРЕСА_1 , звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 30 жовтня 2014 року, шляхом визнання та реєстрації за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ,скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені судом апеляційної інстанції обставини про вибуття квартири із власності позивача.
Отже, ОСОБА_1 не довів порушення цивільного права, за захистом якого вінзвернувся до суду як заінтересована особа відповідно до часини третьої статті 215 ЦК України.
Верховний Суд зауважує, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що оспорити договір може лише його сторона не грунтується на нормах матеріального права ( частина третя статті 215 ЦК України).
З огляду на викладене постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні шляхом виключення з її мотивувальної частини посилання як на підставу відмови в позові про можливістьоспорення договору лише його стороною.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а зводяться до незгоди із судовим рішенням та власним тлумаченням норм права.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з частиною першою та четвертою статті 412 ЦПК України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про зміну судового рішення, шляхом виключення з його мотивувальної частини вказаного висновку суду апеляційної інстанції як підстави відмови в позові.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цьому випадку позивачу відмовлено в позові, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Дніпровської області від 18 квітня 2018 року змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання як на підставу відмови в позові про можливість оспорення договору лише його стороною.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко