Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 522/13021/16-ц
провадження № 61-12346св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідачі - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2017 року у складі судді Свяченої Ю. Б. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Черевка П. М., Громіка Р. Д.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») про припинення зобов'язань за кредитним та іпотечними договорами.
Позов обґрунтований тим, що 21 лютого 2008 року між нею та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - ЗАТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк», був укладений кредитний договір № 800003208.
21 лютого 2008 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк», укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до виписок за рахунками згідно з рішенням правління від 22 липня 2013 року № 85 відбулось списання заборгованості за доходами за рахунок резерву, отже, відповідач 22 липня 2013 року списав безнадійну заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 800003208, та відніс її на збільшення валових витрат банку, а тому втратив право вимоги за кредитним договором, оскільки своїми фактичними діями відповідач в односторонньому порядку звільнив боржника від обов'язків, тобто відбулося прощення боргу.
Оскільки відповідач втратив право вимоги за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 800003208, внаслідок чого припинено основне зобов'язання за кредитним договором, тому з припиненням дії основного зобов'язання припиняється дія іпотечного договору від 21 лютого 2008 року № 800003208-И, який має похідний характер.
Позивач просила суд визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 800003208; припинити іпотеку за іпотечним договором від 21 лютого 2008 року; внести відомості про припинення іпотеки за іпотечним договором від 21 лютого 2008 року, шляхом припинення іпотеки та скасування запису про іпотеку, номер запису про іпотеку: 2830803, підстава виникнення іпотеки: іпотечний договір, серія та номер 321, виданий 21 лютого 2008 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чапський А. Е., скасувати заборону на відчуження нерухомого майна, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що була накладена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А. Е., у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у зв'язку з укладенням іпотечного договору від 21 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк», та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А. Е. за реєстровим № 321; вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - запис про заборону відчуження майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2017 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2017 року, позов задоволено. Визнано зобов'язання за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 800003208, який був укладений між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 припиненими.
Припинено іпотеку за іпотечним договором від 21 лютого 2008 року, який був укладений між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк», та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А. Е. за реєстровим № 321. Рішення є підставою, після набрання ним законної сили, для внесення відомостей про припинення іпотеки за іпотечним договором від 21 лютого 2008 року, який був укладений між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк», та ОСОБА_1 , та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А. Е. за реєстровим № 321, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, шляхом припинення іпотеки та скасування запису про іпотеку, номер запису про іпотеку: 2830803, підстава виникнення іпотеки: іпотечний договір, серія та номер 321, виданий 21 лютого 2008 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чапський А. Е.; скасування заборони на відчуження нерухомого майна, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , що була накладена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А. Е., в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у зв'язку з укладенням іпотечного договору від 21 лютого 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 , та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А. Е. за реєстровим № 321; вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що списання відповідачем 22 липня 2013 року боргу ОСОБА_1 за кредитним договором № 800003208 від 21 лютого 2008 року за рахунок резерву (безнадійної заборгованості) за правовою природою і ознаками співпадає з прощенням боргу відповідно до статті 605 ЦК України, оскільки термін списування тлумачиться як документальне оформлення, запис як витраченого або непридатного. Оскільки своїми діями відповідач в односторонньому порядку звільнив боржника від його обов'язків, тому банк втратив право вимоги за кредитним договором.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання.
Оскільки ПАТ «Альфа-Банк» втратив право вимоги за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 800003208, внаслідок чого припинено основне зобов'язання за кредитним договором, тому з припиненням дії основного зобов'язання припинено дію іпотечного договору від 21 лютого 2008 року № 800003208-И, який має похідний характер.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2018 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2017 року, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Рух справи в суді касаційної інстанції
17 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження від 16 квітня 2020 року № 1123/0/226-20 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
13 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди не звернули уваги, що банк довідок чи листів щодо припинення зобов'язання за кредитним договором не видавав, а тому немає підстав стверджувати про припинення зобов'язання.
Кредитний договір від 21 лютого 2008 року № 800003208 є дійсним та відповідає вимогам законодавства, а дії позивача направлені на ухилення від відповідальності за несплату кредитних коштів, що встановлено рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 05 березня 2012 року у справі № 2-4652/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , яке залишене без змін рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2012 року.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2018 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 21 лютого 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ«Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 800003208, згідно з умовами якого позивач отримала кредит у розмірі 306 400, 00 дол. США на власні потреби, зі строком повернення кредитних коштів 21 лютого 2023 року.
21 лютого 2008 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , заставна вартість предмета іпотеки становить 2 547 745,00 грн.
Відповідно до виписки з особових рахунків від 06 червня 2016 року, наданої банком на запит позивача, рішенням правління ПАТ «Альфа-Банк» від 22 липня 2013 року № 85 відбулось списання заборгованості за доходами за рахунок резерву, зокрема, 22 липня 2013 року банк списав заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 лютого 2008 року №800003208 як безнадійну, та відніс її на збільшення валових витрат банку.
Згідно з листом Державної фіскальної служби України від 02 лютого 2017 року № 1467/5/99-99-12-03-06-16 питання щодо проведення списання безнадійних кредитів за рахунок страхового резерву ПАТ «Альфа-Банк» було охоплено документальною плановою виїзною перевіркою, проведеною Офісом великих платників податків ДФС за період з 01січня 2012 року до 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 09 листопада 2016 року, під час перевірки порушень за період з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року з цього питання не встановлено, що вказує на те, що процедура списання була виконана у межах закону, тому дані, що містяться у виписках за рахунками із зазначенням 00,00 грн боргу теж є правильними.
Відповідно до листа Національного банку України (далі - НБУ) від 30 березня 2017 року № 20-0009/23812 станом на 29 березня 2017 року в ЄІС «Реєстр позичальників» немає інформації щодо простроченої заборгованості ОСОБА_1 перед банками України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом позову є припинення правовідносин за кредитним договором у зв'язку з прощенням боргу, визнання припиненими іпотеки у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтями 599-601, 604-609 ЦК України зобов'язання припиняються у разі: виконання, проведеного належним чином; за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо); зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; за домовленістю сторін; внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає; смерті фізичної особи; ліквідації юридичної особи.
Відповідно до статті 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Таке прощення є безумовним одностороннім правочином.
Суди виходили з того, що згідно з листом Державної фіскальної служби України від 02 лютого 2017 року № 1467/5/99-99-12-03-06-16 питання щодо проведення списання безнадійних кредитів за рахунок страхового резерву ПАТ «Альфа-Банк» було охоплено документальною плановою виїзною перевіркою, проведеною Офісом великих платників податків ДФС за період з 01 січня 2012 року до 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 09 листопада 2016 року, під час перевірки порушень за період з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року з цього питання не встановлено, що вказує на те, що процедура списання була виконана у межах закону, тому дані, що містяться у виписках за рахунками із зазначенням 00,00 грн боргу, теж є правильними.
Відповідно до листа НБУ від 30 березня 2017 року № 20-0009/23812 станом на 29 березня 2017 року в ЄІС «Реєстр позичальників» немає інформації щодо простроченої заборгованості ОСОБА_1 перед банками України.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач 22 липня 2013 року списав безнадійну заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 800003208 та відніс її на збільшення валових витрат банку, у зв'язку з чим втратив право вимоги за кредитним договором, оскільки своїми діями відповідач в односторонньому порядку звільнив боржника від його обов'язків.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції, в межах своїх повноважень, повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої, третьої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 172) в редакції на час списання заборгованості (далі - Порядок),банк має право відшкодувати (списати) за рахунок резерву безнадійну заборгованість, яка включає суму основної заборгованості перед банком та/або нараховані доходи (борг боржника), за якою є прострочення погашення боргу або його частини понад 180 днів.
Рішення про відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості приймається виконавчим органом банку (правлінням або радою директорів банку) (пункт 5 Порядку).
Згідно з пунктом 7 Порядку відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.
Суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку, що списання відповідачем боргу за рахунок резерву (безнадійної заборгованості) за своєю правовою природою та ознаками співпадає з прощенням боргу відповідно до статті 605 ЦК України.
Верховний Суд виходить з того, що за змістом нормативних документів, на підставі яких приймалось рішення банку про визнання кредитної заборгованості позивача безнадійною та списання її за рахунок резерву, таке списання не припиняє зобов'язань боржника перед кредитором і не є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги за кредитними зобов'язаннями недійсним, адже боргові зобов'язання позичальника не припинилися.
Згідно зі статтями 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем.
Відповідно до статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Верховний Суд виходить з того, що, оскільки немає підстав для припинення основного зобов'язання, а зобов'язання, які виникають з договору іпотеки, є похідними зобов'язаннями, тому також не підлягають задоволенню.
Верховний Суд бере до уваги доводи касаційної скарги, що банк довідок чи листів щодо припинення зобов'язання за кредитним договором не видавав, а тому немає підстав стверджувати про припинення зобов'язання.
Заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що кредитний договір від 21 лютого 2008 року № 800003208 є дійсним та відповідає вимогам законодавства, а дії позивача направлені на ухилення від відповідальності за несплату кредитних коштів, що встановлено рішенням Приморського суду м. Одеси від 05 березня 2012 року у справі № 2-4652/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , яке залишене без змін рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2012 року.
Відповідно до наданої позивачем інформаціі, з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень випливає, що виконавче провадження завершено та виконавчий лист, який був виданий на підставі вказаного судового рішення, був повернений стягувачу без виконання, проте згідно з Законом України «Про виконавче провадження» це не позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання протягом встановленого Законом строку.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи суди встановили, надали оцінку доказам у справі, проте неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення не відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості судового рішення (стаття 263 ЦПК України), що відповідно до статті 412 ЦПК України є підставою для їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частинами першою - третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу ПАТ«Альфа-Банк» задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З урахуванням сплаченого ПАТ «Альфа-Банк» судового збору за подання апеляційної скарги - 1 595,00 грн, та за подання касаційної скарги - 1 102,04 грн, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк»підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 697,04 грн.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
З огляду на те, що судові рішення скасовано, в позові відмовлено, то немає підстав для задоволення клопотання ПАТ «Альфа-Банк» про зупинення виконання судових рішень, які були подано під час касаційного перегляду.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про припинення зобов'язань за кредитним та іпотечними договорами відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати у розмірі 2 697(дві тисячі шістсот дев'яносто сім) грн 04 коп.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко