Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 216/6687/19
провадження № 61-6827св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В.,
суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року у складі судді Суботіної С. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд визнати протиправними та незаконними дії відповідача - секретаря судового засідання Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2 щодо вручення судової повістки в приміщенні суду, а також просив відшкодувати завдану йому моральну шкоду в розмірі 1,00 гривні.
В обґрунтування позову зазначив, що 11 жовтня 2019 року, перебуваючи в приміщенні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу, він зазнав незаконних дій з боку відповідача, яка вживала заходів для вручення йому судової повістки по іншій справі, незважаючи на відсутність його згоди на це.
Вважав, що такими діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив в 1,00 гривню.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2019 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі.
Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява ОСОБА_1 подана з додержанням вимог статей 175-177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Підстави, визначені статтями 185-186 ЦПК України, для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 відмовлено.
Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції керувався вимогами пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України та виходив з того, що вказана позовна заява не підлягає розгляду в судовому порядку.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що положення пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства», стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Криворізького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції та виходила із того, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У квітні 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Криворізького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції проігнорував положення статті 31, статті 32 ЦПК України, то оскільки відмовив йому у відкритті провадження у цій справі після винесення ухвали Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2019 року про відкриття провадження у цій же справі.
Суд апеляційної інстанції зазначені порушення не усунув.
Також заявник стверджував, що оскаржуваними судовими рішеннями фактично порушено його конституційне право на звернення до суду з позовом.
Станом на момент розгляду справи до Верховного Суду відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Оскільки наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження та викликали необхідність їх перевірки, ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи № 216/6687/19 із суду першої інстанції, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2020 року матеріали справи № 216/6687/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2020 року справу № 216/6687/19 призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та незаконними, відшкодування моральної шкоди.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2019 року вказана цивільна справа передана на розгляд головуючому судді Кузнецову Р. О.
З огляду на те, що відповідач на час звернення з цим позовом працювала у Центрально-Міському районному судді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на посаді секретаря судового засідання, і те, що ця обставина може викликати сумнів у об'єктивності та неупередженості судді, а також із морально-етичних міркувань, суддя Кузнецов Р. О. заявив самовідвід у цій справі.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2019 року заяву про самовідвід судді Кузнецова Р. О. від участі в розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 задоволено. Цивільну справу № 216/6687/19 передано до канцелярії Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для вирішення питання про передачу іншому судді, у порядку, встановленому статті 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2019 року вказана цивільна справа передана на розгляд головуючій судді Бутенко М. В.
04 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 подав до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заяву про відвід головуючої судді Бутенко М. В., яка обґрунтована тим, що відповідач по справі - ОСОБА_2 є працівником суду, тому у позивача існують сумніви в об'єктивності та неупередженості головуючої судді Бутенко М. В.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Бутенко М. В. задоволено. Цивільну справу № 216/6687/19 передано до канцелярії суду для виконання вимог, передбачених статтею 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2019 року вказана цивільна справа передана на розгляд головуючому судді Онопченку Ю. В.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 216/6687/19.
18 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заяву про відвід головуючого судді Онопченка Ю. В. від участі в указаній справі, яка мотивована тим, що позовна заява подана до працівника Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Позивач вважав, що вказані обставини викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Онопченка Ю. В. задоволено. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 передано до канцелярії суду для виконання вимог, передбачених статтею 33 ЦПК України.
Розпорядженням в.о. голови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М. В. на підставі пункту 2 частині першої статті 31 ЦПК України та з огляду на відсутність необхідної кількості суддів для повторного автоматизованого розподілу справи № 216/6687/19 вказану справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та незаконними, відшкодування моральної шкоди передано на розгляд до Криворізького районного суду Дніпропетровської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2019 року цивільну справу № 216/6687/19 передано на розгляд головуючій судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіній С. А.
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року, у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 відмовлено.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, до юрисдикції загальних судів відносяться справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частин сьомої та одинадцятої статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» структура і штатна чисельність апаратів місцевих судів за погодженням із головою суду затверджуються відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України. До штату апарату судів входять також секретарі судового засідання, процесуальний статус яких визначено, зокрема, статті 67 ЦПК України, відповідно до якої секретар судового засідання, зокрема, здійснює судові виклики та повідомлення.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, серед інших, є забезпечення права на судовий розгляд, апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Під час розгляду конкретної справи, між судом й учасниками справи виникають процесуальні правовідносини, зокрема щодо розгляду та вирішення справ і реалізації процесуальних прав та обов'язків. Проте оскарження діянь суддів, судів, вчинених у цих правовідносинах, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом), в тому числі працівником апарату суду - секретарем судового засідання, процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можна оскаржити до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
ЦПК України та іншими законами України не передбачена можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду, в тому числі щодо вручення судових повісток, оскільки такі дії/бездіяльність є пов'язаними з розглядом конкретної судової справи. Вирішення заявлених позивачем вимог, підставою яких є вказані дії секретаря судового засідання по врученню судової повістки, передбачатиме оцінку такої дії, що є втручанням у здійснення правосуддя судом - відповідачем.
Відповідна правова позиція сформульована і в пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можна усунути лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Враховуючи вищевикладене, правильними є висновки суду першої інстанції, з якими погодився й суд апеляційної інстанції, про те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання дій ОСОБА_2 , яка є секретарем судового засідання Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, протиправними та незаконними, не підлягають розгляду у судовому порядку (із посиланням на пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), оскільки усі процесуальні порушення, що їх допустили суди чи працівники їх апарату після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можна усунути лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) секретарем судового засідання, як працівником апарату суду та іншим учасником процесу, процесуальних дій у відповідній справі не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу.
Також Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність вимог відповідача щодо стягнення з відповідача, яка є секретарем судового засідання Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не працівники апарату суду, які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Крім того, Верховний Суд вважає правильним і висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що положення пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства», стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року в справі № 761/35803/16-ц.
Наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині не спростовують.
Разом з тим Верховний Суд не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій про можливість винесення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі після його відкриття іншим судом на підставі частини першої статті 187 ЦПК України з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 184 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Відповідно до частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема якщо позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з частиною першою статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, зокрема якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.
Згідно з частиною другою статті 32 ЦПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Системний аналіз указаних норм права дає підстави для висновку про те, що після відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання про відмову у відкритті провадження у цій же справі, але лише може закрити провадження на підставі положень статті 255 ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 216/6687/19.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не врахував, що ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2019 року вже відкрито провадження у справі № 216/6687/19 за позовом ОСОБА_1 та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для винесення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України. Тому оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не може вважатись законним і підлягає скасуванню.
У свою чергу суд апеляційної інстанції в силу своїх повноважень мав можливість усунути зазначені порушення норм процесуального права, проте не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги, не навів мотивів їх відхилення, а тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції також не може вважатися законною та обґрунтованою і такою, що відповідає засадам цивільного судочинства, отже, підлягає скасуванню.
У частині першій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про те, що спір за позовом ОСОБА_1 до секретаря судового засідання Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2 про визнання протиправними та незаконними дій та відшкодування моральної шкоди не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, такі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та незаконними, відшкодування моральної шкодизакрити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО. В. Ступак
Судді:І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко