Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 583/3159/18
провадження № 61-9730св19
Верховний Суд у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду
від 15 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 20 жовтня 2017 року о 12 годині 40 хвилин у місті Охтирка Сумської області по вулиці Охтирських дивізій сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля NISSAN Almera, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під його керуванням, унаслідок чого автомобіль NISSAN Almera, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень.
У постанові Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2018 року, суд дійшов висновку про наявність у діях відповідача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), провадження у справі закрито у зв'язку зі спливом строку притягнення до відповідальності, визначених статтею 38 КУпАП.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля NISSAN Almera, реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно зі звітом про оцінку майна від 09 листопада
2017 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), становить 40 143,04 грн.
У квітні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС») виплатило йому страхове відшкодування у розмірі
19 671,72 грн.
У зв'язку з пошкодженням належного йому транспортного засобу, він поніс витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 1 500,00 грн, нотаріальне посвідчення довіреності на надання правової допомоги у розмірі 300,00 грн, отримання правової допомоги у розмірі 6 000,00 грн, а також на придбання пального для транспортування автомобіля до місця проведення ремонту у розмірі 623,75 грн.
Посилаючись на те, що розмір страхового відшкодування є недостатнім для повного відшкодування заподіяної шкоди, а також на те, що унаслідок ДТП йому та членам його родини були заподіяні моральні страждання у зв'язку з необхідністю зміни звичного для них способу життя спричиненого відсутністю можливості користуватися транспортним засобом протягом часу перебування його в ремонті, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на відшкодування майнової шкоди 22 895,03 грн та 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а також відшкодувати понесені ним судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого
2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, заподіяної унаслідок вчинення ДТП, 22 595,03 грн та 8 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат 3 004,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що положення статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у системному зв'язку зі статтею 1192 ЦК України дають підстави дійти висновку про наявність підстав для покладення на відповідача, як особу, яка завдала шкоди, обов'язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, для повного відшкодування шкоди, завданої позивачеві унаслідок ДТП, що становить 20 471,28 грн, а також додаткових витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 1 500,00 грн та придбання пального для транспортування пошкодженого автомобіля до місця проведення відновлювального ремонту у розмірі 623,75 грн, а всього - 22 595,03 грн. Вирішуючи питання про розмір заподіяної майнової шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надав доказів на спростування вартості відновлювального ремонту автомобіля NISSAN Almera, реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначеної відповідно до звіту про оцінку майна
від 09 листопада 2017 року, зокрема не заявляв клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна позивача, що сталося з вини відповідача, суд першої інстанції урахував обставини заподіяння шкоди відповідачем, ступінь його вини та порушення життєвих стосунків позивача, потреби у вжитті ним додаткових зусиль для організації свого життя у зв'язку з відсутністю можливості певний час пересуватися на автомобілі внаслідок його пошкодження, та виходячи із розумності та справедливості, вважав наявними підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 8 000,00 грн.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції, відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) вважав необхідним зменшити розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн, та стягнути з відповідача на користь позивача 704,80 грн на відшкодування сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви, та 300,00 грн витрат на нотаріальне посвідчення довіреності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 задоволено частково, рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого
2019 року в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди скасовано, рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди та розподілу судових витрат - змінено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн та 2 100,00 грн на відшкодування судових витрат.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що виплачене позивачеві страхове відшкодування у розмірі 19 671,72 грн повністю покриває вартість відновлювального ремонту автомобіля NISSAN Almera, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням його зносу, а тому його вимоги про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром завданої йому майнової шкоди і страховою виплатою не грунтуються на законі. При вирішенні зазначених вимог, суд першої інстанції не звернув увагу, що заподіяна позивачеві майнова шкода не перевищує ліміт страхової суми, визначеної страховиком у договорі страхування, що становить 100 000,00 грн. Вказавши на те, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності і справедливості, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди до 3 000,00 грн.
Оскільки понесені позивачем витрати на нотаріальне посвідчення довіреності на надання правової допомоги у розмірі 300,00 грн, відповідно до статті 133 ЦПК України, не належать до судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції у зазначеній частині та про відмову у задоволенні вимог про їх відшкодування, а також про доцільність зменшення судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до
100,00 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині стягнення з винуватця ДТП ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди, заподіяної унаслідок ДТП, і страховим відшкодуванням, апеляційний суд не врахував, що потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному, а тому одержання потерпілим від страховика страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі не припиняє деліктного зобов'язання між особою, яка завдала шкоди, та потерпілим, у випадку якщо розміру страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди, завданої внаслідок ДТП. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу відрізняється від поняття збитків у розумінні статті 1192 ЦК України, а тому в силу положень пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», у страхової компанії не виникає обов'язку сплачувати всю суму збитків, хоча і в межах суми страхового ліміту. Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2019 року у справі
№ 761/14285/16-ц (провадження № 761/14285/16-ц). Водночас, апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 1194 ЦК України, та не звернув увагу, що відповідно до зазначеної норми особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), чим обмежив право позивача на відшкодування у повному обсязі заподіяної йому майнової шкоди. Також вказав на те, що суд апеляційної інстанції без будь-якого правового обгрунтування зменшив розмір відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
Зазначена справа в силу вимог закону (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України) є малозначною. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі Верховний Суд, вивчивши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, дійшов висновку, що вони підлягають касаційному оскарженню з підстав, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статі 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, забезпечення якої відповідно до статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» покладено на Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 20 жовтня 2017 року о 12 годині
40 хвилин у місті Охтирка Сумської області по вулиці Охтирських дивізій сталося ДТП за участю автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля NISSAN Almera, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , унаслідок чого транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2018 року, яка набрала законної сили 12 березня 2018 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Закриваючи провадження у справі, суд на підставі досліджених доказів дійшов висновку про наявність у діях
ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Згідно зі звітом про оцінку майна від 09 листопада 2017 року, складеним на замовлення ОСОБА_1 суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_7 , вартість відновлювального ремонту автомобіля NISSAN Almera, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування коефіцієнта фізичного зносу, становить 33 452,53 грн, а з ПДВ - 40 143,04 грн; вартість матеріального збитку, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 19 770,57 грн, а з урахуванням ПДВ - 23 724,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС» відповідно до полісу № АК / 6934225 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 12 липня 2017 року, за умовам якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн.
20 квітня 2018 року ПрАТ «СГ «ТАС» перерахувала на банківський рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 19 770,57 грн.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) передбачено, що вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, унаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у договірному зобов'язанні є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його користь, як третьої особи, страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
Установивши, що виплачений позивачеві ПрАТ «СГ «ТАС» розмір страхового відшкодування не покриває вартості відновлювального ремонту автомобіля NISSAN Almera, реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 , як особи, винної у скоєнні ДТП, на користь потерпілої особи, різниці між розміром заподіяної позивачеві майнової шкоди і сумою страхового відшкодування, виплаченого страховиком.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу, що ПрАТ «СГ ТАС» перерахувало позивачеві страхове відшкодування у розмірі 19 770,57 грн з урахуванням зносу автомобіля, але без урахування ПДВ, включеного у вартість складових, що підлягають заміні, що становить 3 954,11 грн.
Зважаючи на наведене, та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що у вартість відновлювального ремонту, понесеного позивачем, було включено ПДВ, Верховний Суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню невідшкодована страховиком сума матеріальних збитків у розмірі 16 418,36 грн (40 143,04 грн (загальний розмір заподіяної позивачеві майнової шкоди), - (19 770,57 грн (розмір страхового відшкодування виплаченого страховиком) + 3 954,11 грн (сума ПДВ)).
Зазначене, не позбавляє позивача права звернутися до ПрАТ «СГ «ТАС» з вимогою про перерахування йому невиплаченої суми ПДВ, надавши відповідні докази на підтвердження включення ПДВ у вартість проведеного ним відновлювального ремонту.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини,зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Зменшуючи розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної ОСОБА_1 внаслідок пошкодження його майна з вини ОСОБА_2 , апеляційний суд урахував ступінь вини відповідача, глибину фізичних та душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, та із застосуванням вимог розумності і справедливості, дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що постанова Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, є законною та обгрунтованою, доводи касаційної скарги у цій частині правильність висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, є підставою для залишення рішення суду апеляційної інстанції у наведеній частині без змін.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції унаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про відсутність визначених законом підстав для відшкодування ОСОБА_2 заподіяної ОСОБА_1 майнової шкоди, як різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу та загальним розміром заподіяної йому шкоди та виплаченим страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим відшкодуванням, а суд першої інстанції, визначаючи розмір майнової шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, як винної особи, не врахував, що страховиком у виплату страхового відшкодування не була включена сума ПДВ, яка не підлягає стягненню з відповідача, постанова Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року у частині вирішених позовних вимог про відшкодування майнової шкоди підлягає скасуванню, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого
2019 року у наведеній частині підлягає зміні шляхом зменшення розміру майнових збитків, що підлягають стягненню з відповідача з 22 495,03 грн до 18 542,11 грн, з яких: 16 418,36 грн (сума невідшкодованої позивачеві майнової шкоди внаслідок пошкодження автомобіля), 1 500,00 грн (витрати на проведення автотоварознавчої експертизи), 623,75 грн (витрати на придбання пального для транспортування автомобіля до місця проведення відновлювального ремонту).
Щодо розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій
Апеляційний суд правильно зазначив, що витрати позивача на нотаріальне посвідчення довіреності на надання правових послуг у розмірі 300,00 грн не належать до судових витрат, однак зменшив розмір судового збору, що підлягає відшкодуванню позивачеві, непропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому постанова Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року у частині розподілу судових витрат також підлягає скасуванню, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого 2019 року у наведеній частині підлягає зміні, шляхом зменшення на 300,00 грн розміру судових витрат, що підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 , тобто з 3004,80 грн до 2 704,80 грн.
Щодо розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Зважаючи на результати вирішення касаційної скарги, сплачений заявником у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанцій судовий збір підлягає відшкодуванню пропорційного розміру задоволених вимог, а тому відповідач має відшкодувати позивачеві витрати зі сплати судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, у розмірі 908,63 грн.
Ураховуючи наведене, та керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди та розподілу судових витрат скасувати.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого
2019 року в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди та розподілу судових витрат змінити.
Зменшити розмір майнової шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , до 18 542,11 грн та судових витрат до 2 704,80 грн.
Постанову Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 908,63 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В.Яремко